Відмінності між версіями «Печерний Леонід Миколайович»
(Створена сторінка: '''Печерний Леонід Миколайович''' (народився 19 березня 1962 в Козарах — помер...) |
|||
| (Не показані 2 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Печерний Леонід Миколайович''' (народився [[19 березня]] [[1962]] в [[Козари|Козарах]] — помер | + | [[Файл:Леонід Печерний.jpg|міні|Леонід Печерний]] |
| + | |||
| + | '''Печерний Леонід Миколайович''' (народився [[19 березня]] [[1962]] в [[Козари|Козарах]] — помер [[21 вересня]] [[2006]]) — музикант і організатор культури. Працював директором [[Козарський будинок культури|Козарського будинку культури]]. | ||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
1977 року закінчив Козарську восьмирічну школу, потім Ніжинське культосвітнє училище. | 1977 року закінчив Козарську восьмирічну школу, потім Ніжинське культосвітнє училище. | ||
| − | + | З 1982 працював директором [[Козарський будинок культури|Козарського будинку культури]]. | |
Трагічно загинув. | Трагічно загинув. | ||
Поточна версія на 23:38, 22 лютого 2026
Печерний Леонід Миколайович (народився 19 березня 1962 в Козарах — помер 21 вересня 2006) — музикант і організатор культури. Працював директором Козарського будинку культури.
Життєпис[ред. | ред. код]
1977 року закінчив Козарську восьмирічну школу, потім Ніжинське культосвітнє училище.
З 1982 працював директором Козарського будинку культури.
Трагічно загинув.
Його життєва дорога[ред. | ред. код]
- Спогад дружини, Любові Печерної, лютий 2026
Його життєва дорога була тісно пов’язана з культурою, людьми та щирим служінням громаді. Закінчивши культосвітнє училище, він обрав справу серця — працювати для людей, дарувати їм свято, об’єднувати навколо пісні, творчості та доброго слова.
На посаді директора Козарського Будинку культури Леонід Миколайович проявив себе як талановитий організатор і мудрий керівник. Завдяки його праці Будинок культури став справжнім осередком тепла, зустрічей і радості. Тут лунали пісні, звучали щирі слова, народжувалися творчі ініціативи, а кожен захід мав особливу атмосферу душевності.
Він умів підтримати добре слово, підбадьорити у складну хвилину, розгледіти талант і допомогти йому розквітнути. Леонід Миколайович був людиною великого серця — добрим, чуйним, щирим. Його усмішка і спокійний голос додавали впевненості, а мудрі поради залишалися в пам’яті надовго.
Для колег він був надійною опорою, для громади — натхненником і організатором, для друзів — щирим товаришем. Він умів радіти успіхам інших і завжди ставив інтереси людей вище за власні.
Трагічна загибель Леоніда Миколайовича стала болісною втратою. Але світлі спогади про нього житимуть у серцях тих, хто мав щастя знати його, працювати поруч, розділяти з ним свята і будні. Він залишив по собі не лише роки праці — він залишив тепло своєї душі, яке ще довго зігріватиме рідних, близьких і всю громаду.
