Відмінності між версіями «Погорілко Сергій Володимирович»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Сергій Погорілко.jpg|міні|Сергій Погорілко]] | [[Файл:Сергій Погорілко.jpg|міні|Сергій Погорілко]] | ||
| − | '''Сергій Володимирович Погорілко''' (народився [[7 листопада]] [[1978]] року в с.Мрин — помер 8 лютого 2025 в районі населеного пункту Вікторівка Суджанського району | + | '''Сергій Володимирович Погорілко''' (народився [[7 листопада]] [[1978]] року в с.Мрин — помер 8 лютого 2025 в районі населеного пункту Вікторівка Суджанського району Курської області) — солдат, загинув у бою на Російсько-українській війні. |
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
| − | :''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/ludmila.borisova.359/posts/pfbid0L8Bhn4yQFv7sFscxeFQDYJFDfLSZLPUcW57JVPPSjpAWw9Cuk1EWB3BLzSWXQydsl | title = Знову сумна і трагічна звістка надійшла в нашу громаду| publisher = Людмила Борисова | author = | date = 19 січня 2026}}'' | + | :''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/ludmila.borisova.359/posts/pfbid0L8Bhn4yQFv7sFscxeFQDYJFDfLSZLPUcW57JVPPSjpAWw9Cuk1EWB3BLzSWXQydsl | title = Знову сумна і трагічна звістка надійшла в нашу громаду| publisher = [[Борисова Людмила Григорівна|Людмила Борисова]] | author = | date = 19 січня 2026}}'' |
| − | Після закінчення Мринської середньої школи навчався в Мринському ПТУ-33 на фермера. Свій трудовий шлях почав у тваринницькій галузі місцевого [[Колгосп «Україна»|колгоспу "Україна"]], а згодом працював розпиловщиком у Мринському лісгоспі, в охоронній фірмі Мринського | + | Після закінчення [[Мринська середня школа|Мринської середньої школи]] навчався в [[Мринське СПТУ № 33|Мринському ПТУ-33]] на фермера. Свій трудовий шлях почав у тваринницькій галузі місцевого [[Колгосп «Україна»|колгоспу "Україна"]], а згодом працював розпиловщиком у Мринському лісгоспі, в охоронній фірмі Мринського УПЗГ. Потім Сергій поїхав на роботу до столиці та останні 7 років працював на АЗС "ОККО". |
Постійно проживав зі своєю родиною у Мрині. Працелюбний, добрий, щирий, товариський, захоплювався рибалкою та мисливством. Завжди після роботи поспішав у рідне село, де його чекали мама, дружина та діти. | Постійно проживав зі своєю родиною у Мрині. Працелюбний, добрий, щирий, товариський, захоплювався рибалкою та мисливством. Завжди після роботи поспішав у рідне село, де його чекали мама, дружина та діти. | ||
| − | В листопаді 2024 р отримав повістку і пішов служити до ЗСУ. Після проходження півторамісячного навчання та підготовки в Гончарівську, був скерований до піхотинських військ в 47 бригаду "Магура". Військову службу ніс в Сумській області. | + | В листопаді 2024 р отримав повістку і пішов служити до ЗСУ. Після проходження півторамісячного навчання та підготовки в Гончарівську, був скерований до піхотинських військ в 47 бригаду "Магура". Військову службу ніс в Сумській області. |
| − | Отримавши поранення 15 січня 2025 року, підлікувався, побув вдома і знову повернувся до своєї частини. Завжди був мужнім і сміливим, | + | Отримавши поранення 15 січня 2025 року, підлікувався, побув вдома і знову повернувся до своєї частини. Завжди був мужнім і сміливим, до останнього подиху захищав цілісність та суверенітет України. |
| − | 8 лютого 2025 року солдат Погорілко Сергій в бою за нашу Батьківщину, зник безвісти. Родина і вся громада чекали, хвилювались, та до останнього | + | 8 лютого 2025 року солдат Погорілко Сергій в бою за нашу Батьківщину, зник безвісти. Родина і вся громада чекали, хвилювались, та до останнього вірили, що все буде добре. Але знову гірке сповіщення про те, що Погорілко Сергій Володимирович загинув в районі населеного пункту Вікторівка Суджанського району Курської області, виявивши стійкість і мужність. |
Версія за 18:12, 19 січня 2026
Сергій Володимирович Погорілко (народився 7 листопада 1978 року в с.Мрин — помер 8 лютого 2025 в районі населеного пункту Вікторівка Суджанського району Курської області) — солдат, загинув у бою на Російсько-українській війні.
Життєпис
- Джерело: Знову сумна і трагічна звістка надійшла в нашу громаду, Людмила Борисова, 19 січня 2026
Після закінчення Мринської середньої школи навчався в Мринському ПТУ-33 на фермера. Свій трудовий шлях почав у тваринницькій галузі місцевого колгоспу "Україна", а згодом працював розпиловщиком у Мринському лісгоспі, в охоронній фірмі Мринського УПЗГ. Потім Сергій поїхав на роботу до столиці та останні 7 років працював на АЗС "ОККО".
Постійно проживав зі своєю родиною у Мрині. Працелюбний, добрий, щирий, товариський, захоплювався рибалкою та мисливством. Завжди після роботи поспішав у рідне село, де його чекали мама, дружина та діти.
В листопаді 2024 р отримав повістку і пішов служити до ЗСУ. Після проходження півторамісячного навчання та підготовки в Гончарівську, був скерований до піхотинських військ в 47 бригаду "Магура". Військову службу ніс в Сумській області.
Отримавши поранення 15 січня 2025 року, підлікувався, побув вдома і знову повернувся до своєї частини. Завжди був мужнім і сміливим, до останнього подиху захищав цілісність та суверенітет України.
8 лютого 2025 року солдат Погорілко Сергій в бою за нашу Батьківщину, зник безвісти. Родина і вся громада чекали, хвилювались, та до останнього вірили, що все буде добре. Але знову гірке сповіщення про те, що Погорілко Сергій Володимирович загинув в районі населеного пункту Вікторівка Суджанського району Курської області, виявивши стійкість і мужність.
