Відмінності між версіями «Кириченко Максим Юрійович»
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
Народився в Російській Федерації. Виховувався в сиротинці. Хлопцю з непростою сирітською долею усміхнулась удача: подружжя з України йому подарувало свою любов і родинне тепло. Він зростав у сім’ї, після школи здобув вищу військову освіту у Київському військовому училищі зв'язку. | Народився в Російській Федерації. Виховувався в сиротинці. Хлопцю з непростою сирітською долею усміхнулась удача: подружжя з України йому подарувало свою любов і родинне тепло. Він зростав у сім’ї, після школи здобув вищу військову освіту у Київському військовому училищі зв'язку. | ||
| − | Останні півтора десятка років свого життя Максим | + | Останні півтора десятка років свого життя Максим жив у Володьковій Дівиці. Винаймав житло, був щирим, добрим, відкритим, його у селі люди поважали. Жив з того, що допомагав сільчанам по господарству. |
У 2024 році був мобілізований до лав ЗСУ. Відповідально та самовіддано ніс службу, виконував всі поставлені завдання військового керівництва. До останнього був вірний присязі, яку склав народові України. | У 2024 році був мобілізований до лав ЗСУ. Відповідально та самовіддано ніс службу, виконував всі поставлені завдання військового керівництва. До останнього був вірний присязі, яку склав народові України. | ||
Версія за 22:03, 3 січня 2026
Кириченко Максим Юрійович (народився 29 жовтня 1979 в Російській Федерації — помер 23 грудня 2025) — мешканець Володькової Дівиці, віськовослужбовець, старший лейтенант, загинув на Російсько-українській війні
Життєпис
- Джерело: Носівщина в жалобі, Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради, 2 січня 2026
Народився в Російській Федерації. Виховувався в сиротинці. Хлопцю з непростою сирітською долею усміхнулась удача: подружжя з України йому подарувало свою любов і родинне тепло. Він зростав у сім’ї, після школи здобув вищу військову освіту у Київському військовому училищі зв'язку.
Останні півтора десятка років свого життя Максим жив у Володьковій Дівиці. Винаймав житло, був щирим, добрим, відкритим, його у селі люди поважали. Жив з того, що допомагав сільчанам по господарству.
У 2024 році був мобілізований до лав ЗСУ. Відповідально та самовіддано ніс службу, виконував всі поставлені завдання військового керівництва. До останнього був вірний присязі, яку склав народові України.
Похований 3 січня 2026 на кладовищі по вул. Освіти (Миколаївське кладовище) в селі Володьковій Дівиці.
