Відмінності між версіями «Огієвський-Охоцький Петро Миколайович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
(Копія з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Огієвський-Охоцький_Петро_Миколайович&oldid=45681557)
 
 
(Не показано 5 проміжних версій цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
−
'''Петро Миколайович Огієвський-Охоцький''' ('''Огієвський-Охотський'''; '''Охоцький-Огієвський'''; справжнє прізвище&nbsp;— '''Огієвський''', [[Псевдонім літературний|псевдонім]] і [[криптонім]]: '''Охоцький''' ('''Охотський'''); {{Нар}} {{OldStyleDate|17|жовтня|1814|5}}, [[Носівка]], [[Ніжинський повіт]]&nbsp;— {{Пом}} після [[1888]], [[Чернігівська губернія]])&nbsp;— український [[проповідник]], [[поет]], [[байкар]], [[Фольклори́ст|фольклорист]], [[етнограф]], [[священник]] Української православної церкви<ref>{{Cite web|title=Огієвський Петро Миколайович|url=http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ref0011014|website=irbis-nbuv.gov.ua|accessdate=2022-07-28}}</ref>.
+
'''Петро Миколайович Огієвський-Охоцький''' ('''Огієвський-Охотський'''; '''Охоцький-Огієвський'''; справжнє прізвище&nbsp;— '''Огієвський''', псевдонім і криптонім: '''Охоцький''' ('''Охотський'''); народився [[17 жовтня|5 (17) жовтня]] 1814 [[Носівка]], [[Ніжинський повіт]]&nbsp;— помер після [[1888]], [[Чернігівська губернія]])&nbsp;— проповідник, поет, байкар, фольклорист, етнограф, православний священник<ref>{{Cite web|title=Огієвський Петро Миколайович|url=http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ref0011014|website=irbis-nbuv.gov.ua|accessdate=2022-07-28}}</ref>.
  
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
−
Народився в родині православного священника Миколи Огієвського (бл. 1770-?) і Ірини Петрівни, [[парох]]а Успенської церкви у [[Носівка|Носівці]] [[Ніжинський повіт|Ніжинського повіту]].
+
Народився в родині православного священника [[Огієвський Микола|Миколи Огієвського]] (бл. 1770-?) і Ірини Петрівни, пароха [[Успенська церква в Носівці|Успенської церкви в Носівці]].
  
−
Закінчив богословське відділення [[Чернігівська духовна семінарія|Чернігівської духовної семінарії]] з атестатом другого розряду. Після закінчення навчання прийняв духовний сан, у жовтні 1837 року почав служити у храмі Святого архідиякона Степана в селі [[Данина (село)|Данина]].
+
Закінчив богословське відділення Чернігівської духовної семінарії з атестатом другого розряду. Після закінчення навчання прийняв духовний сан, у жовтні 1837 року почав служити у храмі Святого архідиякона Степана в селі [[Данина]].
  
 
Одружився з Ксенією Якимівною.
 
Одружився з Ксенією Якимівною.
Рядок 10: Рядок 10:
 
Активно пропагував здоровий спосіб життя, закликав парафіян відмовитися від уживання алкоголю, читав проповіді українською мовою.
 
Активно пропагував здоровий спосіб життя, закликав парафіян відмовитися від уживання алкоголю, читав проповіді українською мовою.
  
−
У 1857 році, після смерті єдиної доньки, 16-річної Оришки, переїхав до [[Ніжин]]а, посівши парафію у [[Спасо-Преображенська церква (Ніжин)|церкві Спаса]]. Смерть доньки оплакував у поетичній збірці «Думки на могилі»<ref>{{Cite web|url=http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0000764|title=Огієвський П. Думки на могили (1856)|website=irbis-nbuv.gov.ua|access-date=2024-04-19}}</ref>, яку написав у 1856 році.
+
У 1857 році, після смерті єдиної доньки, 16-річної Оришки, переїхав до Ніжина, посівши парафію у Спасо-Преображенській церкві Ніжина. Смерть доньки оплакував у поетичній збірці «Думки на могилі»<ref>{{Cite web|url=http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0000764|title=Огієвський П. Думки на могили (1856)|website=irbis-nbuv.gov.ua|access-date=2024-04-19}}</ref>, яку написав у 1856 році.
  
 
Згодом Петро Миколайович разом з дружиною усиновили доньку померлого священника Ніжинських богоугодних закладів Івана Полуянова&nbsp;— Ольгу.
 
Згодом Петро Миколайович разом з дружиною усиновили доньку померлого священника Ніжинських богоугодних закладів Івана Полуянова&nbsp;— Ольгу.
  
−
Пізніше продовжив навчання, 1861 року склавши іспит у Чернігівській духовній семінарії та отримавши ступінь «студента» (тобто&nbsp;— [[магістр]]а).
+
Пізніше продовжив навчання, 1861 року склавши іспит у Чернігівській духовній семінарії та здобувши ступінь «студента» (тобто&nbsp;— магістра).
  
−
Очолив ніжинське урядове товариство, яке наглядало за тюрмами. За свідченнями сучасників, «отут показалося його щире, любляче серце до „невольників“. Кого лиха доля закидала до сурової ніжинської тюрми, того там знаходила розвага і поміч отця Петра»<ref>{{Cite book
+
Очолив ніжинське урядове товариство, яке наглядало за тюрмами. За свідченнями сучасників, «отут показалося його щире, любляче серце до „невольників“. Кого лиха доля закидала до сурової ніжинської тюрми, того там знаходила розвага і поміч отця Петра»<ref> Кониський, Олександр Якович (1887). Біографічні замітки. Ватра. Стрий: Левицький Володимир Лукич. с. 110—112.</ref>.
−
|title=[[Ватра (збірник)|Ватра]]
 
−
|last=Кониський
 
−
|first=Олександр Якович
 
−
|authorlink1=Кониський Олександр Якович
 
−
|year=1887
 
−
|publisher=[[Левицький Володимир Лукич]]
 
−
|location=Стрий
 
−
|pages=110-112
 
−
|chapter=Біографічні замітки
 
−
}}</ref>.
 
  
 
== Творчість ==
 
== Творчість ==
−
Літературну творчість почав у 1852 році з публікації у [[Черниговские губернские ведомости|«Черниговских губернских ведомостях»]] етнографічного оповідання українською мовою «Крути не верти, а треба вмерти» (друковане т.&nbsp;зв. [[Гражданка|«гражданкою»]]).
+
Літературну творчість почав у 1852 році з публікації у «Черниговских губернских ведомостях» етнографічного оповідання українською мовою «Крути не верти, а треба вмерти» (друковане т.&nbsp;зв. «гражданкою»).
  
−
Збирав матеріали про народний побут, обряди, звичаї, записував фольклор<ref>{{Cite web|title=ОГІЄВСЬКИЙ-ОХОЦЬКИЙ|url=https://leksika.com.ua/13090501/ure/ogiyevskiy-ohotskiy|website=leksika.com.ua|accessdate=2022-07-28}}</ref>. Зібраний матеріал частково публікував сам: «Народные обычаи» (1873), а решту частково використав [[Борис Грінченко]], який у період 1884—1886 і 1887—1900 працював у Чернігівському [[Земство|земстві]] у своєму чотиритомнику «Этнографическіе матеріалы, собранные въ Черниговской и сосѣднихъ съ ней губерніяхъ» (1895—1899).
+
Збирав матеріали про народний побут, обряди, звичаї, записував фольклор<ref>{{Cite web|title=ОГІЄВСЬКИЙ-ОХОЦЬКИЙ|url=https://leksika.com.ua/13090501/ure/ogiyevskiy-ohotskiy|website=leksika.com.ua|accessdate=2022-07-28}}</ref>. Зібраний матеріал частково публікував сам: «Народные обычаи» (1873), а решту частково використав Борис Грінченко, який у період 1884—1886 і 1887—1900 працював у Чернігівському земстві у своєму чотиритомнику «Этнографическіе матеріалы, собранные въ Черниговской и сосѣднихъ съ ней губерніяхъ» (1895—1899).
  
−
Свої художні твори (поезії, байки<ref>{{Cite web|url=http://izbornyk.org.ua/encycl/euii137.htm|title=Ог-Од. Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Том 5|website=izbornyk.org.ua|accessdate=2022-07-28}}</ref>, пісні), фольклорні й етнографічні праці Петро Огієвський публікував в урядовій газеті «Черниговские губернские вѣдомости», некрологи, опис поховальних обрядів та звичаїв&nbsp;— у [[Черниговские епархиальные известия|«Черниговских епархиальных известиях»]].
+
Свої художні твори (поезії, байки<ref>{{Cite web|url=http://izbornyk.org.ua/encycl/euii137.htm|title=Ог-Од. Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Том 5|website=izbornyk.org.ua|accessdate=2022-07-28}}</ref>, пісні), фольклорні й етнографічні праці Петро Огієвський публікував в урядовій газеті «Черниговские губернские вѣдомости», некрологи, опис поховальних обрядів та звичаїв&nbsp;— у «Черниговских епархиальных известиях».
  
 
Автор «Слов и поучений» (Чернігів, 1880-ті-1890-ті).
 
Автор «Слов и поучений» (Чернігів, 1880-ті-1890-ті).
  
 
== Критика ==
 
== Критика ==
−
Творчість Петра Огієвського отримувала схвальні відгуки від [[Франко Іван Якович|Івана Франка]], Бориса Грінченка і [[Єфремов Сергій Олександрович|Сергія Єфремова]].
+
Творчість Петра Огієвського отримувала схвальні відгуки від Івана Франка, Бориса Грінченка і Сергія Єфремова.
  
 
== Нагороди ==
 
== Нагороди ==
  
−
* [[орден Святої Анни 3 ступеня]]
+
* орден Святої Анни 3 ступеня
−
* [[Орден Святого Володимира 4 ступеня]]
+
* Орден Святого Володимира 4 ступеня
−
* [[медаль «У пам'ять війни 1853—1856»]]
+
* медаль «У пам'ять війни 1853—1856»
−
* [[наперстний хрест «У пам'ять війни 1853—1856»]]
+
* наперстний хрест «У пам'ять війни 1853—1856»
  
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 51: Рядок 41:
  
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
−
* {{Книга
+
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Огієвський-Охоцький_Петро_Миколайович
−
|назва = Іван Франко про Петра Огієвського-Охоцького, Семена Бендасюка та Ганну Мордовцеву
+
* Луцищин О. Б. Іван Франко про Петра Огієвського-Охоцького, Семена Бендасюка та Ганну Мордовцеву. — Львів : Інститут Івана Франка НАН України, 2015. — С. 137-148. Архівовано з джерела 19 квітня 2024
−
|автор = [[Луцищин Олена Богданівна|Луцищин О. Б.]]
+
* Тимошик М. С. [https://nasplib.isofts.kiev.ua/server/api/core/bitstreams/2cf0e9ae-1853-44be-b400-eaff8832a60f/content Петро Огієвський із данини: священник, журналіст, проповідник, письменник]. — Чернігів : Чернігівська ОДА. — С. 94-104. Архівовано з джерела 19 квітня 2024
−
|видавництво = [[Інститут Івана Франка НАН України]]
 
−
|рік = 2015
 
−
|місце = Львів
 
−
|сторінки = 137-148
 
−
|archiveurl = https://archive.org/details/79-16.-lutsyshyn
 
−
|archivedate = 2024-04-19
 
−
|сторінок = 148
 
−
}}
 
−
* {{Книга
 
−
|назва = Петро Огієвський із данини: священник, журналіст, проповідник, письменник
 
−
|автор = [[Тимошик Микола Степанович|Тимошик М. С.]]
 
−
|видавництво = [[Чернігівська обласна державна адміністрація|Чернігівська ОДА]]
 
−
|місце = Чернігів
 
−
|сторінки = 94-104
 
−
|archiveurl = https://archive.org/details/14-tymoshyk
 
−
|archivedate = 2024-04-19
 
−
|сторінок =
 
−
}}
 
  
−
[[Категорія:Українські поети]]
+
[[Категорія:Уродженці Носівки]]
−
[[Категорія:Українські православні священники]]
+
[[Категорія:Поети]]
−
[[Категорія:Українські етнографи]]
+
[[Категорія:Православні священники]]
−
[[Категорія:Українські байкарі]]
+
[[Категорія:Етнографи]]
−
[[Категорія:Українські фольклористи]]
+
[[Категорія:Байкарі]]
 +
[[Категорія:Фольклористи]]
 +
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]
 +
[[Категорія:Люди О]]

Поточна версія на 18:31, 28 грудня 2025

Петро Миколайович Огієвський-Охоцький (Огієвський-Охотський; Охоцький-Огієвський; справжнє прізвище — Огієвський, псевдонім і криптонім: Охоцький (Охотський); народився 5 (17) жовтня 1814 Носівка, Ніжинський повіт — помер після 1888, Чернігівська губернія) — проповідник, поет, байкар, фольклорист, етнограф, православний священник[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині православного священника Миколи Огієвського (бл. 1770-?) і Ірини Петрівни, пароха Успенської церкви в Носівці.

Закінчив богословське відділення Чернігівської духовної семінарії з атестатом другого розряду. Після закінчення навчання прийняв духовний сан, у жовтні 1837 року почав служити у храмі Святого архідиякона Степана в селі Данина.

Одружився з Ксенією Якимівною.

Активно пропагував здоровий спосіб життя, закликав парафіян відмовитися від уживання алкоголю, читав проповіді українською мовою.

У 1857 році, після смерті єдиної доньки, 16-річної Оришки, переїхав до Ніжина, посівши парафію у Спасо-Преображенській церкві Ніжина. Смерть доньки оплакував у поетичній збірці «Думки на могилі»[2], яку написав у 1856 році.

Згодом Петро Миколайович разом з дружиною усиновили доньку померлого священника Ніжинських богоугодних закладів Івана Полуянова — Ольгу.

Пізніше продовжив навчання, 1861 року склавши іспит у Чернігівській духовній семінарії та здобувши ступінь «студента» (тобто — магістра).

Очолив ніжинське урядове товариство, яке наглядало за тюрмами. За свідченнями сучасників, «отут показалося його щире, любляче серце до „невольників“. Кого лиха доля закидала до сурової ніжинської тюрми, того там знаходила розвага і поміч отця Петра»[3].

Творчість[ред. | ред. код]

Літературну творчість почав у 1852 році з публікації у «Черниговских губернских ведомостях» етнографічного оповідання українською мовою «Крути не верти, а треба вмерти» (друковане т. зв. «гражданкою»).

Збирав матеріали про народний побут, обряди, звичаї, записував фольклор[4]. Зібраний матеріал частково публікував сам: «Народные обычаи» (1873), а решту частково використав Борис Грінченко, який у період 1884—1886 і 1887—1900 працював у Чернігівському земстві у своєму чотиритомнику «Этнографическіе матеріалы, собранные въ Черниговской и сосѣднихъ съ ней губерніяхъ» (1895—1899).

Свої художні твори (поезії, байки[5], пісні), фольклорні й етнографічні праці Петро Огієвський публікував в урядовій газеті «Черниговские губернские вѣдомости», некрологи, опис поховальних обрядів та звичаїв — у «Черниговских епархиальных известиях».

Автор «Слов и поучений» (Чернігів, 1880-ті-1890-ті).

Критика[ред. | ред. код]

Творчість Петра Огієвського отримувала схвальні відгуки від Івана Франка, Бориса Грінченка і Сергія Єфремова.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден Святої Анни 3 ступеня
  • Орден Святого Володимира 4 ступеня
  • медаль «У пам'ять війни 1853—1856»
  • наперстний хрест «У пам'ять війни 1853—1856»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Огієвський Петро Миколайович, переглянуто 2022-07-28
  2. ↑ Огієвський П. Думки на могили (1856), переглянуто 2024-04-19
  3. ↑ Кониський, Олександр Якович (1887). Біографічні замітки. Ватра. Стрий: Левицький Володимир Лукич. с. 110—112.
  4. ↑ ОГІЄВСЬКИЙ-ОХОЦЬКИЙ, переглянуто 2022-07-28
  5. ↑ Ог-Од. Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Том 5, переглянуто 2022-07-28

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://wikinosivka.info/index.php?title=Огієвський-Охоцький_Петро_Миколайович&oldid=40369