Відмінності між версіями «Кохно Микола Миколайович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
(Створена сторінка: '''Кохно Микола Миколайович''' (народився 1 жовтня 1980 — помер 8 грудня 2025) — солдат, учасни...)
 
 
(Не показані 3 проміжні версії цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Кохно Микола Миколайович''' (народився 1 жовтня 1980 — помер 8 грудня 2025) — солдат, учасник Російсько-української війни.
+
[[Файл:Микола Кохно.jpg|міні|Микола Кохно]]
 +
'''Кохно Микола Миколайович''' (народився [[1 жовтня]] [[1980]] — помер [[8 грудня]] [[2025]]) — солдат, учасник Російсько-української війни.
  
 
== Життєпис ==  
 
== Життєпис ==  
Рядок 12: Рядок 13:
 
Однак підірване здоров’я, і пережите за роки служби далися взнаки. Помер 8 грудня в лікарні Ніжина.
 
Однак підірване здоров’я, і пережите за роки служби далися взнаки. Помер 8 грудня в лікарні Ніжина.
  
Похований на кладовищі по вул. Освіти.
+
Похований на [[Миколаївське кладовище|кладовищі по вул. Освіти]].
  
 
== Родина ==
 
== Родина ==
Рядок 19: Рядок 20:
 
[[Категорія:Уродженці Володькової Дівиці]]
 
[[Категорія:Уродженці Володькової Дівиці]]
 
[[Категорія:Випускники Володьководівицької школи]]
 
[[Категорія:Випускники Володьководівицької школи]]
 +
[[Категорія:Солдати]]
 
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]]
 
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]]
 +
[[Категорія:Поховані на Миколаївському кладовищі]]
 
[[Категорія:Люди К]]
 
[[Категорія:Люди К]]

Поточна версія на 12:56, 11 грудня 2025

Микола Кохно

Кохно Микола Миколайович (народився 1 жовтня 1980 — помер 8 грудня 2025) — солдат, учасник Російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Джерело: Носівщина в жалобі, Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради, 9 грудня 2025

Народився та виріс в селі Володькова Дівиця. Закінчив сільську школу. Вищу освіту здобув в Луганській національній академії внутрішніх справ. Працював за професією, далі в охоронних фірмах.

З перших днів повномасштабного вторгнення російського агресора став на захист рідного краю і кожного з нас.

Його бойовий шлях проліг численними фронтовими дорогами Харківщини, Донеччини. Під час оборони Бахмута, він був серед тих незламних титанів, хто тримав позицію попри справді нелюдські випробування, які доводилось переживати нашим захисникам. Саме у той час Микола отримав обмороження ніг. Попри старання медиків, одну кінцівку довелося ампутувати.

Микола проходив довгу і непросту реабілітацію, втім його не зламало навіть це. Він, незважаючи на демобілізацію, до кінця лишався воїном. Однак підірване здоров’я, і пережите за роки служби далися взнаки. Помер 8 грудня в лікарні Ніжина.

Похований на кладовищі по вул. Освіти.

Родина[ред. | ред. код]

Батьки Ніна Петрівна і Микола Іванович, сестри Олена та Ольга.