Відмінності між версіями «Мазур Анатолій Павлович»
(→Родина) |
|||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
Тато народився четвертим сином в багатодітній сім'ї. Батько — [[Мазур Павло Федорович]], мати — [[Мазур Олександра Григорівна|Мазур (дівоче Оксимець) Олександра Григорівна]], як і всі жінки того часу, лишилась рано вдовою… Старший брат, Павло, військовий, служив далеко від дому, але ніколи не забував про рідне село. Двічі на рік, на Різдво (бо в мами день народження) та у відпустку приїжджав провідати маму, родину. Всі його дуже чекали, особливо ми, діти, на подарунки. Помер у 2012 році. Брати Іван, Анатолій, Григорій та сестра Марія лишились в рідному селі. Тут працювали, одружились і пустили своє коріння. | Тато народився четвертим сином в багатодітній сім'ї. Батько — [[Мазур Павло Федорович]], мати — [[Мазур Олександра Григорівна|Мазур (дівоче Оксимець) Олександра Григорівна]], як і всі жінки того часу, лишилась рано вдовою… Старший брат, Павло, військовий, служив далеко від дому, але ніколи не забував про рідне село. Двічі на рік, на Різдво (бо в мами день народження) та у відпустку приїжджав провідати маму, родину. Всі його дуже чекали, особливо ми, діти, на подарунки. Помер у 2012 році. Брати Іван, Анатолій, Григорій та сестра Марія лишились в рідному селі. Тут працювали, одружились і пустили своє коріння. | ||
| − | Тато мамою ([[Мазур Марія Степанівна]], дівоче Коровай, народилася 7 квітня 1941) одружились в листопаді 1963. 15 травня 1964 року народилась донька Світлана, а 11 грудня 1968 року — донька Надія (таке ім'я дала старша сестра). Дівчата закінчили школу, здобули вищу освіту, вийшли заміж, народили діточок (внуків, правнуків), працюють і проживають в м. Києві, пенсіонерки. | + | Тато мамою ([[Мазур Марія Степанівна]], дівоче Коровай, народилася 7 квітня 1941) одружились в листопаді 1963. 15 травня 1964 року народилась донька Світлана, а 11 грудня 1968 року — донька [[Аніскова Надія Анатоліївна|Надія]] (таке ім'я дала старша сестра). Дівчата закінчили школу, здобули вищу освіту, вийшли заміж, народили діточок (внуків, правнуків), працюють і проживають в м. Києві, пенсіонерки. |
Батько дуже любив свою сім'ю. Все життя старанно працював в колгоспі. Дома було велике господарство, про яке вони дбали з мамою удвох. Мав рушницю, ходив на полювання, зимою на рибалку. А який смачний мед був вдома! Тримав багато вуликіа з бджолами. А найбільше дуже любив працювати з деревом, "плотникував". Допомагав у післявоєнний час будувати та облаштовувати декором будинки. В селі одиниці хат, до яких не торкалися руки мого батька. | Батько дуже любив свою сім'ю. Все життя старанно працював в колгоспі. Дома було велике господарство, про яке вони дбали з мамою удвох. Мав рушницю, ходив на полювання, зимою на рибалку. А який смачний мед був вдома! Тримав багато вуликіа з бджолами. А найбільше дуже любив працювати з деревом, "плотникував". Допомагав у післявоєнний час будувати та облаштовувати декором будинки. В селі одиниці хат, до яких не торкалися руки мого батька. | ||
| − | З часом, тато дуже хворів і залишив цей світ | + | З часом, тато дуже хворів і залишив цей світ 3 грудня 2012 року. Шкода, що так рано відійшов на небеса… Його нам так не вистачає. Не вистачає повчання, строгості та поради. Дуже сумую, але пам'ять залишиться в серці навіки. |
== Родина == | == Родина == | ||
Версія за 20:18, 6 грудня 2025
Мазур Анатолій Павлович (народився 19 серпня 1939 року в селі Жовтень, нині Лісові Хутори — помер 3 грудня 2012) — колгоспник, а також пасічник, тесля, мисливець, рибалка.
Життєпис
- Спогади доньки Надії Аніскової, 6 грудня, 2025
Тато народився четвертим сином в багатодітній сім'ї. Батько — Мазур Павло Федорович, мати — Мазур (дівоче Оксимець) Олександра Григорівна, як і всі жінки того часу, лишилась рано вдовою… Старший брат, Павло, військовий, служив далеко від дому, але ніколи не забував про рідне село. Двічі на рік, на Різдво (бо в мами день народження) та у відпустку приїжджав провідати маму, родину. Всі його дуже чекали, особливо ми, діти, на подарунки. Помер у 2012 році. Брати Іван, Анатолій, Григорій та сестра Марія лишились в рідному селі. Тут працювали, одружились і пустили своє коріння.
Тато мамою (Мазур Марія Степанівна, дівоче Коровай, народилася 7 квітня 1941) одружились в листопаді 1963. 15 травня 1964 року народилась донька Світлана, а 11 грудня 1968 року — донька Надія (таке ім'я дала старша сестра). Дівчата закінчили школу, здобули вищу освіту, вийшли заміж, народили діточок (внуків, правнуків), працюють і проживають в м. Києві, пенсіонерки.
Батько дуже любив свою сім'ю. Все життя старанно працював в колгоспі. Дома було велике господарство, про яке вони дбали з мамою удвох. Мав рушницю, ходив на полювання, зимою на рибалку. А який смачний мед був вдома! Тримав багато вуликіа з бджолами. А найбільше дуже любив працювати з деревом, "плотникував". Допомагав у післявоєнний час будувати та облаштовувати декором будинки. В селі одиниці хат, до яких не торкалися руки мого батька.
З часом, тато дуже хворів і залишив цей світ 3 грудня 2012 року. Шкода, що так рано відійшов на небеса… Його нам так не вистачає. Не вистачає повчання, строгості та поради. Дуже сумую, але пам'ять залишиться в серці навіки.
Родина
Дружина — Мазур Марія Степанівна (нар. 1941), дочки Аніскова Надія Анатоліївна (нар. 1968) та Світлана (нар. 1964).
Онуки — Юрій (нар. 1988), Ірина (нар. 1990), Євгенія (нар. 2002) та Сергій (нар. 1990).
Правнуки — Назар Юрійович (нар. 2017) та Матвій Олександрович (нар. 2023).
