Відмінності між версіями «Бут Іван Якович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
(Створена сторінка: '''Бут Іван Якович''' — вчитель Мринської середньої школи. == Зг...)
 
 
(Не показані 3 проміжні версії цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Бут Іван Якович''' — вчитель  [[Мринська середня школа|Мринської середньої школи]].
+
'''Бут Іван Якович''' — директор [[Мринська середня школа|Мринської середньої школи]].
  
 
== Згадую наших вчителів ==
 
== Згадую наших вчителів ==
 
:''Спогади Светлова (Червяка) Володимира Миколайовича (закінчив Мринську школу в 1963), опубліковані в книзі [[Фурса Валерій Михайлович|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» — Навчальні заклади району.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2019. — 312 с. ISBN 978-617-640-461-3.''
 
:''Спогади Светлова (Червяка) Володимира Миколайовича (закінчив Мринську школу в 1963), опубліковані в книзі [[Фурса Валерій Михайлович|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» — Навчальні заклади району.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2019. — 312 с. ISBN 978-617-640-461-3.''
  
 +
Іван Бут, перебуваючи на посаді директора, вивів Мринську школу в лідери. Доказом цього є той факт, що всі учні, які бажали продовжити навчання після школи, неодмінно поступали до середніх та вищих закладів освіти і, як говорять «не пасли задніх». Ніжинський педінститут ім. Гоголя з великим задоволенням брав наших учнів і випускниками вишу стали багато мринчан, в тому числі і з нашого 10-го класу: Іван Ворона, Олександр Мірошник, Станіслав Лясківський, Олександр Калита.
  
 +
Директор школи ніколи не підвищував голос на учнів, що провинилися, а по-батьківськи роз’яснював шкоду від вчинку. Також він досконально розбирався у непростих життєвих ситуаціях, не поспішав робити висновки і ставав на захист своїх вихованців, коли ті були невинними. Він виростив і виховав шістьох своїх дітей, дав їм путівку в життя. Тож і до кожної чужої дітини він ставився з повагою, як до особистості.
 +
Після закінчення школи промайнуло вже 50 років, але в нашій памяті живуть світлі образи вчителів Мринської середньої школи.
  
[[Категорія:З історії освіти Носівщини|576]]
+
Декабрист Андрій Розен на своєму портреті, написаному декабристом Миколою Бестужевим написав: «Спогади – це єдиний рай, з котрого, в жодному випадку, немає вигнання».
[[Категорія:Вчителі Мринської школи]]
+
 
[[Категорія:Люди Ж]]
+
Так от я, в міру сил своїх, поділився часточкою того раю.
 +
 
 +
Светлов (Червяк) Володимир Миколайович,
 +
випускник 1953 року
 +
 
 +
[[Категорія:З історії освіти Носівщини|577]]
 +
[[Категорія:Директори Мринської школи]]
 +
[[Категорія:Люди Б]]

Поточна версія на 14:00, 29 серпня 2025

Бут Іван Якович — директор Мринської середньої школи.

Згадую наших вчителів[ред. | ред. код]

Спогади Светлова (Червяка) Володимира Миколайовича (закінчив Мринську школу в 1963), опубліковані в книзі Валерія Фурси «З історії освіти Носівщини» — Навчальні заклади району.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2019. — 312 с. ISBN 978-617-640-461-3.

Іван Бут, перебуваючи на посаді директора, вивів Мринську школу в лідери. Доказом цього є той факт, що всі учні, які бажали продовжити навчання після школи, неодмінно поступали до середніх та вищих закладів освіти і, як говорять «не пасли задніх». Ніжинський педінститут ім. Гоголя з великим задоволенням брав наших учнів і випускниками вишу стали багато мринчан, в тому числі і з нашого 10-го класу: Іван Ворона, Олександр Мірошник, Станіслав Лясківський, Олександр Калита.

Директор школи ніколи не підвищував голос на учнів, що провинилися, а по-батьківськи роз’яснював шкоду від вчинку. Також він досконально розбирався у непростих життєвих ситуаціях, не поспішав робити висновки і ставав на захист своїх вихованців, коли ті були невинними. Він виростив і виховав шістьох своїх дітей, дав їм путівку в життя. Тож і до кожної чужої дітини він ставився з повагою, як до особистості. Після закінчення школи промайнуло вже 50 років, але в нашій памяті живуть світлі образи вчителів Мринської середньої школи.

Декабрист Андрій Розен на своєму портреті, написаному декабристом Миколою Бестужевим написав: «Спогади – це єдиний рай, з котрого, в жодному випадку, немає вигнання».

Так от я, в міру сил своїх, поділився часточкою того раю.

Светлов (Червяк) Володимир Миколайович, випускник 1953 року