Відмінності між версіями «Бут Іван Якович»
(Створена сторінка: '''Бут Іван Якович''' — вчитель Мринської середньої школи. == Зг...) |
|||
| (Не показані 3 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Бут Іван Якович''' — | + | '''Бут Іван Якович''' — директор [[Мринська середня школа|Мринської середньої школи]]. |
== Згадую наших вчителів == | == Згадую наших вчителів == | ||
:''Спогади Светлова (Червяка) Володимира Миколайовича (закінчив Мринську школу в 1963), опубліковані в книзі [[Фурса Валерій Михайлович|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» — Навчальні заклади району.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2019. — 312 с. ISBN 978-617-640-461-3.'' | :''Спогади Светлова (Червяка) Володимира Миколайовича (закінчив Мринську школу в 1963), опубліковані в книзі [[Фурса Валерій Михайлович|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» — Навчальні заклади району.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2019. — 312 с. ISBN 978-617-640-461-3.'' | ||
| + | Іван Бут, перебуваючи на посаді директора, вивів Мринську школу в лідери. Доказом цього є той факт, що всі учні, які бажали продовжити навчання після школи, неодмінно поступали до середніх та вищих закладів освіти і, як говорять «не пасли задніх». Ніжинський педінститут ім. Гоголя з великим задоволенням брав наших учнів і випускниками вишу стали багато мринчан, в тому числі і з нашого 10-го класу: Іван Ворона, Олександр Мірошник, Станіслав Лясківський, Олександр Калита. | ||
| + | Директор школи ніколи не підвищував голос на учнів, що провинилися, а по-батьківськи роз’яснював шкоду від вчинку. Також він досконально розбирався у непростих життєвих ситуаціях, не поспішав робити висновки і ставав на захист своїх вихованців, коли ті були невинними. Він виростив і виховав шістьох своїх дітей, дав їм путівку в життя. Тож і до кожної чужої дітини він ставився з повагою, як до особистості. | ||
| + | Після закінчення школи промайнуло вже 50 років, але в нашій памяті живуть світлі образи вчителів Мринської середньої школи. | ||
| − | [[Категорія:З історії освіти Носівщини| | + | Декабрист Андрій Розен на своєму портреті, написаному декабристом Миколою Бестужевим написав: «Спогади – це єдиний рай, з котрого, в жодному випадку, немає вигнання». |
| − | [[Категорія: | + | |
| − | [[Категорія:Люди | + | Так от я, в міру сил своїх, поділився часточкою того раю. |
| + | |||
| + | Светлов (Червяк) Володимир Миколайович, | ||
| + | випускник 1953 року | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:З історії освіти Носівщини|577]] | ||
| + | [[Категорія:Директори Мринської школи]] | ||
| + | [[Категорія:Люди Б]] | ||
Поточна версія на 14:00, 29 серпня 2025
Бут Іван Якович — директор Мринської середньої школи.
Згадую наших вчителів[ред. | ред. код]
- Спогади Светлова (Червяка) Володимира Миколайовича (закінчив Мринську школу в 1963), опубліковані в книзі Валерія Фурси «З історії освіти Носівщини» — Навчальні заклади району.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2019. — 312 с. ISBN 978-617-640-461-3.
Іван Бут, перебуваючи на посаді директора, вивів Мринську школу в лідери. Доказом цього є той факт, що всі учні, які бажали продовжити навчання після школи, неодмінно поступали до середніх та вищих закладів освіти і, як говорять «не пасли задніх». Ніжинський педінститут ім. Гоголя з великим задоволенням брав наших учнів і випускниками вишу стали багато мринчан, в тому числі і з нашого 10-го класу: Іван Ворона, Олександр Мірошник, Станіслав Лясківський, Олександр Калита.
Директор школи ніколи не підвищував голос на учнів, що провинилися, а по-батьківськи роз’яснював шкоду від вчинку. Також він досконально розбирався у непростих життєвих ситуаціях, не поспішав робити висновки і ставав на захист своїх вихованців, коли ті були невинними. Він виростив і виховав шістьох своїх дітей, дав їм путівку в життя. Тож і до кожної чужої дітини він ставився з повагою, як до особистості. Після закінчення школи промайнуло вже 50 років, але в нашій памяті живуть світлі образи вчителів Мринської середньої школи.
Декабрист Андрій Розен на своєму портреті, написаному декабристом Миколою Бестужевим написав: «Спогади – це єдиний рай, з котрого, в жодному випадку, немає вигнання».
Так от я, в міру сил своїх, поділився часточкою того раю.
Светлов (Червяк) Володимир Миколайович, випускник 1953 року