Відмінності між версіями «Павленко Микола Антонович»
| (Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Павленко Микола Антонович''' | + | '''Павленко Микола Антонович''' — вчитель української мови і літератури [[Мринська середня школа|Мринської середньої школи]]. |
== Згадую наших вчителів == | == Згадую наших вчителів == | ||
:''Спогади Светлова (Червяка) Володимира Миколайовича (закінчив Мринську школу в 1963), опубліковані в книзі [[Фурса Валерій Михайлович|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» — Навчальні заклади району.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2019. — 312 с. ISBN 978-617-640-461-3.'' | :''Спогади Светлова (Червяка) Володимира Миколайовича (закінчив Мринську школу в 1963), опубліковані в книзі [[Фурса Валерій Михайлович|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» — Навчальні заклади району.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2019. — 312 с. ISBN 978-617-640-461-3.'' | ||
| + | Микола Павленко приїхав до Мрина у військовій формі, але без погон. На перший погляд, нічим не примітна людина. Але коли він почав працювати вчителем, то одразу привернув до себе увагу глибоким знанням предмету і вмінням донести до учнів не завчені напам’ять сторінки підручника, а навчав нас розуміти те, що ми вивчали. Він викладав і російську мову (дуже недовго), а в основному українську мову і літературу. Коли ми вивчали твір Гончара «Прапороносці», то він дав нам ясне, широке тлумачення твору, хороший аналіз характерів героїв твору, пояснив значення перемоги у війні. Він сам був учасником війни і знав її події на власному досвіді. Він мав відмінну пам'ять і якось на уроці хвилин двадцять декламував «Евгения Онегина», а іншого разу – читав вірші Сергія Єсєніна. | ||
| + | |||
| + | Ставши завучем, він спробував ввести в десятому класі новий предмет «логіку» і ми мали вже гарні результати, але чомусь припинили викладання такого необхідного для життя предмету. В зрілому віці я зрозумів, як нам бракувало таких знань, логічного мислення. | ||
| + | |||
| + | Вчитель дуже любив свій предмет, міг би досягти значних успіхів на ниві мовознавства, міг би захистити кандидатську, чи, навіть, докторську дисертацію, але складні життєві умови, (мав на своєму утриманні трьох сестер, а на ті часи це було дуже нелегко), не дали йому це зробити. | ||
[[Категорія:З історії освіти Носівщини|574]] | [[Категорія:З історії освіти Носівщини|574]] | ||
| − | [[Категорія:Вчителі Мринської школи]] | + | [[Категорія:Вчителі української мови та літератури Мринської школи]] |
[[Категорія:Люди П]] | [[Категорія:Люди П]] | ||
Поточна версія на 09:52, 29 серпня 2025
Павленко Микола Антонович — вчитель української мови і літератури Мринської середньої школи.
Згадую наших вчителів[ред. | ред. код]
- Спогади Светлова (Червяка) Володимира Миколайовича (закінчив Мринську школу в 1963), опубліковані в книзі Валерія Фурси «З історії освіти Носівщини» — Навчальні заклади району.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2019. — 312 с. ISBN 978-617-640-461-3.
Микола Павленко приїхав до Мрина у військовій формі, але без погон. На перший погляд, нічим не примітна людина. Але коли він почав працювати вчителем, то одразу привернув до себе увагу глибоким знанням предмету і вмінням донести до учнів не завчені напам’ять сторінки підручника, а навчав нас розуміти те, що ми вивчали. Він викладав і російську мову (дуже недовго), а в основному українську мову і літературу. Коли ми вивчали твір Гончара «Прапороносці», то він дав нам ясне, широке тлумачення твору, хороший аналіз характерів героїв твору, пояснив значення перемоги у війні. Він сам був учасником війни і знав її події на власному досвіді. Він мав відмінну пам'ять і якось на уроці хвилин двадцять декламував «Евгения Онегина», а іншого разу – читав вірші Сергія Єсєніна.
Ставши завучем, він спробував ввести в десятому класі новий предмет «логіку» і ми мали вже гарні результати, але чомусь припинили викладання такого необхідного для життя предмету. В зрілому віці я зрозумів, як нам бракувало таких знань, логічного мислення.
Вчитель дуже любив свій предмет, міг би досягти значних успіхів на ниві мовознавства, міг би захистити кандидатську, чи, навіть, докторську дисертацію, але складні життєві умови, (мав на своєму утриманні трьох сестер, а на ті часи це було дуже нелегко), не дали йому це зробити.