Відмінності між версіями «Сергійчик Євгеній Олександрович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Рядок 1: Рядок 1:
Молодший сержант Євгеній Сергійчик (13.07.1995- 8.05.2025) народився і виріс у Держанівці.
+
[[Файл:Євгеній Сергійчик.jpg|міні|Євгеній Сергійчик]]
 +
 
 +
'''Сергійчик Євгеній Олександрович''' (народився [[13 липня]] [[1995]] в Держанівці — помер [[8 травня]] [[2025]]) — молодший сержант, загинув на Російсько-українській війні.
  
 
:''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/1115239838678801/posts/2823940794475355/ | title =Носівщина в жалобі | publisher = Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради | author = | date = 12 травня 2025 }}''
 
:''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/1115239838678801/posts/2823940794475355/ | title =Носівщина в жалобі | publisher = Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради | author = | date = 12 травня 2025 }}''
  
Зростав єдиним сином у батьків.
+
Народився і виріс у Держанівці. Зростав єдиним сином у батьків.
  
Після закінчення Держанівської ЗОШ, здобував професійну освіту в Ніжинському агротехнічному коледжі. Проходив строкову службу. Після повернення- влаштувався на роботу в охоронну фірму. 14 січня 205 року був мобілізований. Пройшов підготовку, навчання, отримав звання, був призначений командиром відділення і,разом з побратимами, взявши до рук зброю, став на захист рідної землі.
+
Після закінчення [[Держанівська школа|Держанівської ЗОШ]], здобував професійну освіту в Ніжинському агротехнічному коледжі. Проходив строкову службу. Після повернення - влаштувався на роботу в охоронну фірму. 14 січня 2025 року був мобілізований. Пройшов підготовку, навчання, отримав звання, був призначений командиром відділення і, разом з побратимами, взявши до рук зброю, став на захист рідної землі.
  
3 квітня мама востаннє почула голос сина, який попередив, що не виходитиме на зв’язок місяць.
+
3 квітня мама востаннє почула голос сина, який попередив, що не виходитиме на зв'язок місяць.
  
 
Як прожили батьки той місяць, не варто навіть думати. Однак вони вірили, що все буде добре.
 
Як прожили батьки той місяць, не варто навіть думати. Однак вони вірили, що все буде добре.
  
Але минуло і 3 травня, і дні наступні, телефон сина мовчав. І ось оцю страшну тишу розірвала не менш болюча і незворотня звістка про його загибель.
+
Але минуло і 3 травня, і дні наступні, телефон сина мовчав. І ось оцю страшну тишу розірвала не менш болюча і незворотна звістка про його загибель.
  
 
В результаті штурмових дій з боку противника, наш земляк отримав проникаюче осколкове поранення, яке виявилося несумісним з життям.
 
В результаті штурмових дій з боку противника, наш земляк отримав проникаюче осколкове поранення, яке виявилося несумісним з життям.
Рядок 22: Рядок 24:
  
 
[[Категорія:Уродженці Держанівки]]
 
[[Категорія:Уродженці Держанівки]]
 +
[[Категорія:Випускники Держанівської школи]]
 
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]]
 
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]]
 
[[Категорія:Люди С]]
 
[[Категорія:Люди С]]

Версія за 00:01, 13 травня 2025

Євгеній Сергійчик

Сергійчик Євгеній Олександрович (народився 13 липня 1995 в Держанівці — помер 8 травня 2025) — молодший сержант, загинув на Російсько-українській війні.

Джерело: Носівщина в жалобі, Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради, 12 травня 2025

Народився і виріс у Держанівці. Зростав єдиним сином у батьків.

Після закінчення Держанівської ЗОШ, здобував професійну освіту в Ніжинському агротехнічному коледжі. Проходив строкову службу. Після повернення - влаштувався на роботу в охоронну фірму. 14 січня 2025 року був мобілізований. Пройшов підготовку, навчання, отримав звання, був призначений командиром відділення і, разом з побратимами, взявши до рук зброю, став на захист рідної землі.

3 квітня мама востаннє почула голос сина, який попередив, що не виходитиме на зв'язок місяць.

Як прожили батьки той місяць, не варто навіть думати. Однак вони вірили, що все буде добре.

Але минуло і 3 травня, і дні наступні, телефон сина мовчав. І ось оцю страшну тишу розірвала не менш болюча і незворотна звістка про його загибель.

В результаті штурмових дій з боку противника, наш земляк отримав проникаюче осколкове поранення, яке виявилося несумісним з життям. Для Євгенія війна скінчилася, він навіки став для всіх нас Героєм і небесним янголом…

Євгенія Сергійчика буде поховано на кладовищі у рідному селі.

Родина

Батьки: Надія Олексіївна та Олександр Григорович.