Відмінності між версіями «Лубенцев Федір Васильович»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Лубенцев Федір Васильович''' (народився [[5 липня]] [[1847]] — помер [[1934]]) — благочинний, настоятель [[Миколаївська церква у Володьковій Дівиці|Миколаївської]] церкви у Володьковій Дівиці. | '''Лубенцев Федір Васильович''' (народився [[5 липня]] [[1847]] — помер [[1934]]) — благочинний, настоятель [[Миколаївська церква у Володьковій Дівиці|Миколаївської]] церкви у Володьковій Дівиці. | ||
| + | |||
| + | == Отець Феодор == | ||
| + | «[[15 січня]] [[1899]] року на вакантне ієрейське місце при Миколаївської церкви села, за власним проханям, переміщений священик [[Феодор Лубенцев]]. Отець Феодор родився у сім'ї псаломщика при Миколаївській церкві села Кочерг Глухівського повіту. У 1873 році закінчив Чернігівську духовну семінарію. Преосвященнішим Серапіоном єпископом Чернігівським і Ніжинським рукоположений у священики до Михайлівської церкви села Куликівка. 27 жовтня 1899 року був обраний благочинним четвертого округу Ніжинського повіту. | ||
| + | |||
| + | Посада благочинного округу та той час була досить шанованою і відповідальною. Керувати округами рішенням єпархіального управління мав найавторитетніший, найдосвідченіший у тому окрузі священик. Володькова Дівиця стала своєрідною столицею одного з найбільших у повіті благочинних округів. У продовж багатьох років до Дівиці у храм святителя Миколая стали приїздити священики з усіх околиць округу для розв'язання нагальних питань життя приходів. | ||
| + | |||
| + | З часом кількість жителів села стала стрімко зростати. Храми не могла вмістити всіх віруючих під час богослужіння, тому було прийнято рішення про будівництво, а точніше, про розширення [[Трьохсвятительська церква у Володьковій Дівиці|Трьохсвятительської церкви]] за проектом Георгіївської церкви села Дроздівки Ніжинського повіту. 17 листопада 1901 року від раку печінки помирає благодійниця села і церкви княгиня [[Голіцина Олександра Василівна|Олександра Василівна Голіцина]]. А 20 числа благочинний [[Федір Лубенцев]] із псаломщиком [[Михайло Тарасевич|Михайлом Тарасевичем]] звершили відспівування, по завершенні якого відбулось прощання та проводи. Тіло спочилої передали землі у Сергієвій пустині поблизу Петербурга.» | ||
{{Заготовка}} | {{Заготовка}} | ||
[[Категорія:Священники]] | [[Категорія:Священники]] | ||
[[Категорія:Люди:Володькова Дівиця]] | [[Категорія:Люди:Володькова Дівиця]] | ||
[[Категорія:Люди Л]] | [[Категорія:Люди Л]] | ||
Версія за 10:57, 6 травня 2025
Лубенцев Федір Васильович (народився 5 липня 1847 — помер 1934) — благочинний, настоятель Миколаївської церкви у Володьковій Дівиці.
Отець Феодор
«15 січня 1899 року на вакантне ієрейське місце при Миколаївської церкви села, за власним проханям, переміщений священик Феодор Лубенцев. Отець Феодор родився у сім'ї псаломщика при Миколаївській церкві села Кочерг Глухівського повіту. У 1873 році закінчив Чернігівську духовну семінарію. Преосвященнішим Серапіоном єпископом Чернігівським і Ніжинським рукоположений у священики до Михайлівської церкви села Куликівка. 27 жовтня 1899 року був обраний благочинним четвертого округу Ніжинського повіту.
Посада благочинного округу та той час була досить шанованою і відповідальною. Керувати округами рішенням єпархіального управління мав найавторитетніший, найдосвідченіший у тому окрузі священик. Володькова Дівиця стала своєрідною столицею одного з найбільших у повіті благочинних округів. У продовж багатьох років до Дівиці у храм святителя Миколая стали приїздити священики з усіх околиць округу для розв'язання нагальних питань життя приходів.
З часом кількість жителів села стала стрімко зростати. Храми не могла вмістити всіх віруючих під час богослужіння, тому було прийнято рішення про будівництво, а точніше, про розширення Трьохсвятительської церкви за проектом Георгіївської церкви села Дроздівки Ніжинського повіту. 17 листопада 1901 року від раку печінки помирає благодійниця села і церкви княгиня Олександра Василівна Голіцина. А 20 числа благочинний Федір Лубенцев із псаломщиком Михайлом Тарасевичем звершили відспівування, по завершенні якого відбулось прощання та проводи. Тіло спочилої передали землі у Сергієвій пустині поблизу Петербурга.»