Відмінності між версіями «Драб Володимир Олексійович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
(Створена сторінка: '''Драб Володимир Олексійович''' (народився 15 квітня 1966 року в селі Червоні Партизани...)
 
 
(Не показано одну проміжну версію цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Драб Володимир Олексійович''' (народився [[15 квітня]] 1966 року в селі [[Червоні Партизани]] — помер 14 січня 2024 на донеччині) —  
+
[[Файл:Володимир Драб.jpg|міні|Володимир Драб]]
 +
 
 +
'''Драб Володимир Олексійович''' (народився [[15 квітня]] 1966 року в селі Червоні Партизани, нині [[Володькова Дівиця]] — помер [[14 січня]] [[2024]] на Донеччині) — військовик, капітан, загинув на Російсько-українській війні під час виконання бойового завдання.
  
 
== Життєпис ==
 
== Життєпис ==
Рядок 12: Рядок 14:
  
 
14 січня під час штурмових дій військ агресора отримав тяжке поранення, але як командир взводу не зміг залишити свого тяжко пораненого побратима, намагався на собі витягти його, але ворожа куля не дала надії на життя.
 
14 січня під час штурмових дій військ агресора отримав тяжке поранення, але як командир взводу не зміг залишити свого тяжко пораненого побратима, намагався на собі витягти його, але ворожа куля не дала надії на життя.
 +
 +
[[Категорія:Уродженці Володькової Дівиці]]
 +
[[Категорія:Випускники Володьководівицької школи]]
 +
[[Категорія:Капітани]]
 +
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]]
 +
[[Категорія:Люди Д]]

Поточна версія на 10:17, 11 квітня 2025

Володимир Драб

Драб Володимир Олексійович (народився 15 квітня 1966 року в селі Червоні Партизани, нині Володькова Дівиця — помер 14 січня 2024 на Донеччині) — військовик, капітан, загинув на Російсько-українській війні під час виконання бойового завдання.

Життєпис[ред. | ред. код]

Джерело: Ніжин попрощався з Героєм, ЧЕline, 3 березня 2024

Закінчивши школу в рідному селі, приїхав до Ніжина навчатися в ПТУ 2. У 1984 році був призваний до лав Збройних сил, де протягом двох років проходив строкову службу в Афганістані. Під час служби був відзначений бойовими медалями. Отримав контузію.

Після служби працював будівельником, роботи не боявся, все робив на вищому рівні.

Пройшовши військову перепідготовку, у 2015 році отримав звання капітана запасу ЗСУ.

З першого дня повномасштабного вторгнення пішов добровольцем до лав ЗСУ. Захищав Чернігів в складі 162 батальйону 119 бригади ТРО. Потім із серпня місяця 2023 року в складі батальйону був направлений на захист до Кремінської міської громади Сєвєродонецького району Луганської області. Там отримав вже другу контузію.

14 січня під час штурмових дій військ агресора отримав тяжке поранення, але як командир взводу не зміг залишити свого тяжко пораненого побратима, намагався на собі витягти його, але ворожа куля не дала надії на життя.