Відмінності між версіями «Володьководівицька економія»
(Створена сторінка: У 1770 році Катерина ІІ пожалувала '''Володьководівицьку економію''' одному з елітних ро...) |
|||
| (Не показано 3 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | У [[1770]] році Катерина ІІ пожалувала '''Володьководівицьку економію''' одному з елітних російських вельмож, графу Петру Румянцеву-Задунайському. | + | У [[1770]] році Катерина ІІ пожалувала '''Володьководівицьку економію''' одному з елітних російських вельмож, графу Петру Румянцеву-Задунайському. |
| + | |||
| + | Загальна площа економії, яка належала Румянцеву становила 10533 десятин землі. Петро Олександрович володів нею упродовж 26-ти років, а після його смерті у 1796 році її успадкував син фельдмаршала граф Сергій Румянцев. Сергій Петрович одружився з дочкою камергера імператорського двору князя Павла Олексійовича Голіцина, однак шлюб виявився бездітним. Коли постало питання про спадкоємців, Сергій Румянцев у 1832 році оформив дарчу грамоту на брата своєї дружини князя [[Голіцин Михайло Павлович|Михайла Павловича Голіцина]], якому і передав право власності на економію. | ||
| + | |||
| + | Центром економії був маєток на [[Трушівка|Трушівці]], у кінці [[Вулиця Сергія Рекуна|вулиці імені Сергія Рекуна]] — дерев'яна копія палацу Ґалаґанів у Сокиринцях, з якими сім'я Голіциних була пов'язана родинними зв'язками. Поряд із палацом знаходився кінний завод, псарня, цегельня. | ||
{{Заготовка}} | {{Заготовка}} | ||
[[Категорія:Володькова Дівиця]] | [[Категорія:Володькова Дівиця]] | ||
Поточна версія на 00:47, 29 березня 2025
У 1770 році Катерина ІІ пожалувала Володьководівицьку економію одному з елітних російських вельмож, графу Петру Румянцеву-Задунайському.
Загальна площа економії, яка належала Румянцеву становила 10533 десятин землі. Петро Олександрович володів нею упродовж 26-ти років, а після його смерті у 1796 році її успадкував син фельдмаршала граф Сергій Румянцев. Сергій Петрович одружився з дочкою камергера імператорського двору князя Павла Олексійовича Голіцина, однак шлюб виявився бездітним. Коли постало питання про спадкоємців, Сергій Румянцев у 1832 році оформив дарчу грамоту на брата своєї дружини князя Михайла Павловича Голіцина, якому і передав право власності на економію.
Центром економії був маєток на Трушівці, у кінці вулиці імені Сергія Рекуна — дерев'яна копія палацу Ґалаґанів у Сокиринцях, з якими сім'я Голіциних була пов'язана родинними зв'язками. Поряд із палацом знаходився кінний завод, псарня, цегельня.
