Відмінності між версіями «Сулій Федір Леонтійович»
Серж (обговорення | внесок) м |
Серж (обговорення | внесок) м |
||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
Таїнство хрещення звершив 23 лютого 1838 року в Богоявленській церкві села священик Кіндрат Нарочницький. | Таїнство хрещення звершив 23 лютого 1838 року в Богоявленській церкві села священик Кіндрат Нарочницький. | ||
| − | Хрещені батьки: титульний радник Петро Олексійович Клобуков та дружина відставного ротмістра Федора Антоновича | + | Хрещені батьки: титульний радник Петро Олексійович Клобуков та дружина відставного ротмістра Федора Антоновича Олександрова Євдокія Романівна. |
В XIX столітті окремі представники роду Суліїв були відомі своєю активною громадянською позицією. Федір Сулій, свого часу голова українського товариства у Петербурзі, брав участь у похованні Тараса Шевченка. На згадку про Кобзаря ним було засновано Шевченківський музей, експонати якого заповів до українського музею Василя Тарновського в Чернігові (нині це Чернігівський обласний історичний музей імені В. В. Тарновського). | В XIX столітті окремі представники роду Суліїв були відомі своєю активною громадянською позицією. Федір Сулій, свого часу голова українського товариства у Петербурзі, брав участь у похованні Тараса Шевченка. На згадку про Кобзаря ним було засновано Шевченківський музей, експонати якого заповів до українського музею Василя Тарновського в Чернігові (нині це Чернігівський обласний історичний музей імені В. В. Тарновського). | ||
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
На позачерговому повітовому зібранні в Ніжині [[24 листопада]] [[1909]] року були висунуті кандидатури на попечителя училища: Федора Яковича Безкорадного та таємного радника Федора Леонтійовича Сулія. Закритим голосуванням одноголосно було обрано останнього, який пожалував 1500 рублів на будівництво нового цегляного приміщення для училища. | На позачерговому повітовому зібранні в Ніжині [[24 листопада]] [[1909]] року були висунуті кандидатури на попечителя училища: Федора Яковича Безкорадного та таємного радника Федора Леонтійовича Сулія. Закритим голосуванням одноголосно було обрано останнього, який пожалував 1500 рублів на будівництво нового цегляного приміщення для училища. | ||
| − | Похований у Дівиці на церковному погості біля [[Богоявленська церква у Володьковій Дівиці|Богоявленської церкви]], прихожанами якої багато поколінь була родина Суліїв. | + | 17 травня 1917 року на 80 році життя помер від крововиливу в головний мозок. 19 травня Чин похорону звершили священики Богоявленської церкви Іван Юницький та Володимир Преображенський разом із псаломщиком Антонієм Кольницьким. Похований у Дівиці на церковному погості біля [[Богоявленська церква у Володьковій Дівиці|Богоявленської церкви]], прихожанами якої багато поколінь була родина Суліїв. Погребіння звершив митрофорний протоієрей міста Києва Олександро-Невський розом із дияконом Олександром Каменським. |
[[Категорія:Уродженці Володькової Дівиці]] | [[Категорія:Уродженці Володькової Дівиці]] | ||
[[Категорія:Поховані у Володьковій Дівиці]] | [[Категорія:Поховані у Володьковій Дівиці]] | ||
[[Категорія:Люди С]] | [[Категорія:Люди С]] | ||
Версія за 20:42, 4 березня 2025
Сулій Федір Леонтійович (народився 17 лютого 1838 у Володьковій Дівиці — помер 17 травня 1917) — дійсний таємний радник, попечитель Володьководівицького народного училища.
Мати — Марія, донька ніжинського купця Макара Стефановича Кузнецова.
Батько — Леонтій Стефанович Сулій служив судовим чиновником у Ніжині, мав чин колезького асесора. Мав маєток у селі Володькова Дівиця звідки й почався козацький рід Суліїв.
Таїнство хрещення звершив 23 лютого 1838 року в Богоявленській церкві села священик Кіндрат Нарочницький. Хрещені батьки: титульний радник Петро Олексійович Клобуков та дружина відставного ротмістра Федора Антоновича Олександрова Євдокія Романівна.
В XIX столітті окремі представники роду Суліїв були відомі своєю активною громадянською позицією. Федір Сулій, свого часу голова українського товариства у Петербурзі, брав участь у похованні Тараса Шевченка. На згадку про Кобзаря ним було засновано Шевченківський музей, експонати якого заповів до українського музею Василя Тарновського в Чернігові (нині це Чернігівський обласний історичний музей імені В. В. Тарновського).
Дійсний статський радник із 30 серпня 1886 року, завідував справами емеритальних пенсійних касс Морського міністерства із 3 липня 1895 року; таємний радник із 6 грудня 1895 року, дійсний таємний радник із 1910 року.
Нагороджений орденом святого Володимира 4 ступеня (1870), 3 ступеня (1883), 2 ступеня (1901); святої Анни 1 ступеня (1897); святого Станіслава 1 ступеня (1889). Кавалер ордена Білого Орла (28.03.1904).
На позачерговому повітовому зібранні в Ніжині 24 листопада 1909 року були висунуті кандидатури на попечителя училища: Федора Яковича Безкорадного та таємного радника Федора Леонтійовича Сулія. Закритим голосуванням одноголосно було обрано останнього, який пожалував 1500 рублів на будівництво нового цегляного приміщення для училища.
17 травня 1917 року на 80 році життя помер від крововиливу в головний мозок. 19 травня Чин похорону звершили священики Богоявленської церкви Іван Юницький та Володимир Преображенський разом із псаломщиком Антонієм Кольницьким. Похований у Дівиці на церковному погості біля Богоявленської церкви, прихожанами якої багато поколінь була родина Суліїв. Погребіння звершив митрофорний протоієрей міста Києва Олександро-Невський розом із дияконом Олександром Каменським.
