Сулій Федір Леонтійович

Сулій Федір Леонтійович (народився 23 лютого 1838 у Володьковій Дівиці — помер 17 травня 1917) — дійсний таємний радник, попечитель Володьководівицького народного училища.

Мати — Марія, донька ніжинського купця Макара Стефановича Кузнецова.

Батько — Леонтій Стефанович Сулій служив судовим чиновником у Ніжині, мав чин колезького асесора. Мав маєток у селі Володькова Дівиця звідки й почався козацький рід Суліїв.

В XIX столітті окремі представники роду Суліїв були відомі своєю активною громадянською позицією. Федір Сулій, свого часу голова українського товариства у Петербурзі, брав участь у похованні Тараса Шевченка. На згадку про Кобзаря ним було засновано Шевченківський музей, експонати якого заповів до українського музею Василя Тарновського в Чернігові (нині це Чернігівський обласний історичний музей імені В. В. Тарновського).

Дійсний статський радник із 30 серпня 1886 року, завідубчий справами емеритальних пенсійних касс Морського міністерства із 3 липня 1895 року; таємний радник із 6 грудня 1895 року, дійсний таємний радник із 1910 року. Завідував справами емеритальних класс із 1 березня 1911 року.

Нагороджений орденом святого Володимира 4 ступеня (1870), 3 ступеня (1883), 2 ступеня (1901); святої Анни 1 ступеня (1897); святого Станіслава 1 ступеня (1889). Кавалер ордена Білого Орла (28.03.1904).

На позачерговому повітовому зібранні в Ніжині 24 листопада 1909 року були висунуті кандидатури на попечителя училища: Федора Яковича Безкорадного та таємного радника Федора Леонтійовича Сулія. Закритим голосуванням одноголосно було обрано останнього, який пожалував 1500 рублів на будівництво нового цегляного приміщення для училища.

Похований у Дівиці на церковному погості біля Богоявленської церкви, прихожанами якої багато поколінь була родина Суліїв.