Відмінності між версіями «Сулій Федір Леонтійович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
м
м
Рядок 7: Рядок 7:
 
В XIX столітті окремі представники роду Суліїв були відомі своєю активною громадянською позицією. Федір Сулій, свого часу голова українського товариства у Петербурзі, брав участь у похованні Тараса Шевченка. На згадку про Кобзаря ним було засновано Шевченківський музей, експонати якого заповів до українського музею Василя Тарновського в Чернігові (нині це Чернігівський обласний історичний музей імені В. В. Тарновського).
 
В XIX столітті окремі представники роду Суліїв були відомі своєю активною громадянською позицією. Федір Сулій, свого часу голова українського товариства у Петербурзі, брав участь у похованні Тараса Шевченка. На згадку про Кобзаря ним було засновано Шевченківський музей, експонати якого заповів до українського музею Василя Тарновського в Чернігові (нині це Чернігівський обласний історичний музей імені В. В. Тарновського).
 
   
 
   
Дійсний статський радник із 1886 року, таємний радник із 1895 року, дійсний таємний радник із 1910 року. Завідував справами емеритальних класс із 1 березня 1911 року.
+
Дійсний статський радник із 30 серпня 1886 року, завідубчий справами емеритальних пенсійних касс Морського міністерства із 3 липня 1895 року; таємний радник із 6 грудня 1895 року, дійсний таємний радник із 1910 року. Завідував справами емеритальних класс із 1 березня 1911 року.
+
 
 +
Нагороджений орденом святого Володимира 4 ступеня (1870), 3 ступеня (1883), 2 ступеня (1901); святої Анни 1 ступеня (1897); святого Станіслава 1 ступеня (1889). Кавалер ордена Білого Орла (28.03.1904).
 +
 
 
На позачерговому повітовому зібранні в Ніжині [[24 листопада]] [[1909]] року були висунуті кандидатури на попечителя училища: Федора Яковича Безкорадного та таємного радника Федора Леонтійовича Сулія. Закритим голосуванням одноголосно було обрано останнього, який пожалував 1500 рублів на будівництво нового цегляного приміщення для училища.
 
На позачерговому повітовому зібранні в Ніжині [[24 листопада]] [[1909]] року були висунуті кандидатури на попечителя училища: Федора Яковича Безкорадного та таємного радника Федора Леонтійовича Сулія. Закритим голосуванням одноголосно було обрано останнього, який пожалував 1500 рублів на будівництво нового цегляного приміщення для училища.
  

Версія за 17:31, 4 березня 2025

Сулій Федір Леонтійович (народився 23 лютого 1838 у Володьковій Дівиці — помер 17 травня 1917) — дійсний таємний радник, попечитель Володьководівицького народного училища.

Мати — Марія, донька ніжинського купця Макара Стефановича Кузнецова.

Батько — Леонтій Стефанович Сулій служив судовим чиновником у Ніжині, мав чин колезького асесора. Мав маєток у селі Володькова Дівиця звідки й почався козацький рід Суліїв.

В XIX столітті окремі представники роду Суліїв були відомі своєю активною громадянською позицією. Федір Сулій, свого часу голова українського товариства у Петербурзі, брав участь у похованні Тараса Шевченка. На згадку про Кобзаря ним було засновано Шевченківський музей, експонати якого заповів до українського музею Василя Тарновського в Чернігові (нині це Чернігівський обласний історичний музей імені В. В. Тарновського).

Дійсний статський радник із 30 серпня 1886 року, завідубчий справами емеритальних пенсійних касс Морського міністерства із 3 липня 1895 року; таємний радник із 6 грудня 1895 року, дійсний таємний радник із 1910 року. Завідував справами емеритальних класс із 1 березня 1911 року.

Нагороджений орденом святого Володимира 4 ступеня (1870), 3 ступеня (1883), 2 ступеня (1901); святої Анни 1 ступеня (1897); святого Станіслава 1 ступеня (1889). Кавалер ордена Білого Орла (28.03.1904).

На позачерговому повітовому зібранні в Ніжині 24 листопада 1909 року були висунуті кандидатури на попечителя училища: Федора Яковича Безкорадного та таємного радника Федора Леонтійовича Сулія. Закритим голосуванням одноголосно було обрано останнього, який пожалував 1500 рублів на будівництво нового цегляного приміщення для училища.

Похований у Дівиці на церковному погості біля Богоявленської церкви, прихожанами якої багато поколінь була родина Суліїв.