Відмінності між версіями «Сулій Федір Леонтійович»
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
На позачерговому повітовому зібранні в Ніжині [[24 листопада]] [[1909]] року були висунуті кандидатури на попечителя училища: Федора Яковича Безкорадного та таємного радника Федора Леонтійовича Сулія. Закритим голосуванням одноголосно було обрано останнього, який пожалував 1500 рублів на будівництво училища. | На позачерговому повітовому зібранні в Ніжині [[24 листопада]] [[1909]] року були висунуті кандидатури на попечителя училища: Федора Яковича Безкорадного та таємного радника Федора Леонтійовича Сулія. Закритим голосуванням одноголосно було обрано останнього, який пожалував 1500 рублів на будівництво училища. | ||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Уродженці Володькової Дівиці]] |
[[Категорія:Люди С]] | [[Категорія:Люди С]] | ||
Версія за 09:50, 27 лютого 2025
Сулій Федір Леонтійович (народився 23 лютого 1838 у Володьковій Дівиці — помер 17 травня 1917 там же) — дійсний таємний радник, попечитель Володьководівицького народного училища. Батько — Леонтій Стефанович Сулій служив судовим чиновником у Ніжині, мав чин колезького асесора. Мав маєтком у селі Володькова Дівиця звідки й почався козацький рід Суліїв.
В XIX столітті окремі представники роду Суліїв були відомі своєю активною громадянською позицією. Федір Сулій, свого часу голова українського товариства к Петербурзі, брав участь у похованні Тараса Шевченка. На згадку про Кобзаря ним було засновано Шевченківський музей, експонати якого заповів до українського музею Василя Тарновського в Чернігові (нині це Чернігівський обласний історичний музей імені В. В. Тарновського).
На позачерговому повітовому зібранні в Ніжині 24 листопада 1909 року були висунуті кандидатури на попечителя училища: Федора Яковича Безкорадного та таємного радника Федора Леонтійовича Сулія. Закритим голосуванням одноголосно було обрано останнього, який пожалував 1500 рублів на будівництво училища.
