Відмінності між версіями «Приходько Євген Олексійович»
| (Не показані 6 проміжних версій 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Євген Приходько.jpg|міні|Євген Приходько]] | [[Файл:Євген Приходько.jpg|міні|Євген Приходько]] | ||
| − | '''Євген Олексійович Приходько''' (народився [[6 травня]] [[1997]] в Носівці – помер [[27 грудня]] [[2023]]) — старший солдат військової частини Національної гвардії України, доброволець, загинув на російсько-українській війні в районі населеного пункту Ямпіль, Краматорського району | + | '''Євген Олексійович Приходько''' (народився [[6 травня]] [[1997]] в Носівці – помер [[27 грудня]] [[2023]]) — старший солдат військової частини Національної гвардії України, доброволець, загинув на російсько-українській війні в районі населеного пункту Ямпіль, Краматорського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). |
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
З початком широкомасштабного вторгнення Росії добровільно пішов у військову частину Національної Гвардії в Києві, де проходив строкову службу. | З початком широкомасштабного вторгнення Росії добровільно пішов у військову частину Національної Гвардії в Києві, де проходив строкову службу. | ||
| − | Загинув | + | Загинув на полі бою біля населеного пункту Ямпіль, Краматорського району Донецької області. |
Похований у Носівці на кладовищі по вул. Центральна (біля колишньої меблевої фабрики). | Похований у Носівці на кладовищі по вул. Центральна (біля колишньої меблевої фабрики). | ||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
А потім почалася страшна кривава війна. Вже за кілька днів після 24 лютого Євген добровільно пішов у військову частину Національної Гвардії в Києві, де проходив строкову службу. Відтоді й тривала його війна. Він служив на посаді номер обслуги 1 відділу 3 взводу ОП 7-ї роти ОП (на бронетрнспортерах) 3 БОП. | А потім почалася страшна кривава війна. Вже за кілька днів після 24 лютого Євген добровільно пішов у військову частину Національної Гвардії в Києві, де проходив строкову службу. Відтоді й тривала його війна. Він служив на посаді номер обслуги 1 відділу 3 взводу ОП 7-ї роти ОП (на бронетрнспортерах) 3 БОП. | ||
| − | Залишаючись вірним присязі, даній на вірність українському народові, 25 грудня він разом з побратимами прийняв бій в районі населеного пункту Ямпіль, Краматорського району | + | Залишаючись вірним присязі, даній на вірність українському народові, 25 грудня він разом з побратимами прийняв бій в районі населеного пункту Ямпіль, Краматорського району Донецької області. З цього дня він не виходив на зв’язок. Мама його востаннє почула 18 грудня... Однак побратими розповідають, що ще два дні наш земляк допомагав евакуйовувати поранених з кривавого поля бою. За кілька днів — 28 грудня Євген Приходько був знайдений вбитим. |
== Родина == | == Родина == | ||
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
Мама, [[Савчук Ольга Олександрівна]], батько [[Приходько Олексій Віталійович]], батько Савчук Олександр Миколайович, брати, які також нині стоять на захисті України – Максим та Влад, сестри Ліда та Юлія. | Мама, [[Савчук Ольга Олександрівна]], батько [[Приходько Олексій Віталійович]], батько Савчук Олександр Миколайович, брати, які також нині стоять на захисті України – Максим та Влад, сестри Ліда та Юлія. | ||
| + | |||
| + | == Відзнаки == | ||
| + | Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).<ref>{{Cite web | url = https://www.president.gov.ua/documents/5732024-51889 | title = УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №573/2024 | publisher = Офіційне інтернет-представництво Президента України| author = | date = 23 серпня 2024 | access-date = | language = }}</ref> | ||
| + | |||
| + | == Примітки == | ||
| + | {{Примітки}} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Уродженці Носівки]] | ||
| + | [[Категорія:Випускники Носівської школи № 1]] | ||
| + | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]] | ||
| + | [[Категорія:Нагороджені орденом «За мужність»]] | ||
| + | [[Категорія:Люди П]] | ||
Поточна версія на 11:20, 22 грудня 2024
Євген Олексійович Приходько (народився 6 травня 1997 в Носівці – помер 27 грудня 2023) — старший солдат військової частини Національної гвардії України, доброволець, загинув на російсько-українській війні в районі населеного пункту Ямпіль, Краматорського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Життєпис[ред. | ред. код]
Навчався у першій міській школі, а далі здобув вищу освіту за фахом економіста-міжнародника. Пройшов строкову службу, працював за кордоном. За кілька місяців до лютого 2022 повернувся до Києва.
В Носівці жив по вулиці Мірошника, 30а.
З початком широкомасштабного вторгнення Росії добровільно пішов у військову частину Національної Гвардії в Києві, де проходив строкову службу.
Загинув на полі бою біля населеного пункту Ямпіль, Краматорського району Донецької області.
Похований у Носівці на кладовищі по вул. Центральна (біля колишньої меблевої фабрики).
Носівщина в жалобі[ред. | ред. код]
- Джерело: Носівщина в жалобі, Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради, 1 січня 2024
Старший солдат Євген Приходько (6.05.1997 – 27.12.2023) народився і виріс в Носівці. Навчався у першій міській школі, а далі здобував майбутню професію економіста-міжнародника в Національній Академії України. Після здобуття вищої освіти та проходження строкової служби, Євген працював за кордоном. За кілька місяців до лютого 2022 року юнак повернувся до столиці, влаштувався на роботу і планував жити і будувати особисте життя в Україні.
Євген був щирим, відкритим, дуже позитивним хлопцем. Любив футбол, йому дуже вдавалися театральні ролі. Він був справді хорошою, доброю людиною…
А потім почалася страшна кривава війна. Вже за кілька днів після 24 лютого Євген добровільно пішов у військову частину Національної Гвардії в Києві, де проходив строкову службу. Відтоді й тривала його війна. Він служив на посаді номер обслуги 1 відділу 3 взводу ОП 7-ї роти ОП (на бронетрнспортерах) 3 БОП.
Залишаючись вірним присязі, даній на вірність українському народові, 25 грудня він разом з побратимами прийняв бій в районі населеного пункту Ямпіль, Краматорського району Донецької області. З цього дня він не виходив на зв’язок. Мама його востаннє почула 18 грудня... Однак побратими розповідають, що ще два дні наш земляк допомагав евакуйовувати поранених з кривавого поля бою. За кілька днів — 28 грудня Євген Приходько був знайдений вбитим.
Родина[ред. | ред. код]
У загиблого Героя залишилися батьки, брати, сестри.
Мама, Савчук Ольга Олександрівна, батько Приходько Олексій Віталійович, батько Савчук Олександр Миколайович, брати, які також нині стоять на захисті України – Максим та Влад, сестри Ліда та Юлія.
Відзнаки[ред. | ред. код]
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №573/2024, Офіційне інтернет-представництво Президента України, 23 серпня 2024
