Відмінності між версіями «Красевич Антон Павлович»
м (Заміна тексту — «’» на «'») |
|||
| (Не показано 5 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
Після закінчення другої міської школи, здобував освіту в Броварському професійно-технічному закладі, пройшов строкову службу у Збройних Силах України. | Після закінчення другої міської школи, здобував освіту в Броварському професійно-технічному закладі, пройшов строкову службу у Збройних Силах України. | ||
| − | З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну і він, і його брат-близнюк Артем стали на захист України добровольцями, служили в одній частині. Був мобілізований 31 березня 2022 року, служив сапером 2 інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону | + | З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну і він, і його брат-близнюк Артем стали на захист України добровольцями, служили в одній частині. Був мобілізований 31 березня 2022 року, служив сапером 2 інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка (військова частина А 0501) у складі Сухопутних військ Збройних сил України. |
Під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків, де лікарям не вдалося врятувати його життя. | Під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків, де лікарям не вдалося врятувати його життя. | ||
Похований на [[Кладовище по вулиці Кармелюка|кладовищі по вул. Кармелюка]], цукрозаводського мікрорайону. | Похований на [[Кладовище по вулиці Кармелюка|кладовищі по вул. Кармелюка]], цукрозаводського мікрорайону. | ||
| + | |||
| + | == Родина == | ||
| + | Мати: Ольга Миколаївна, батько Павло Павлович, брат-близнюк Артем. | ||
== Відзнаки == | == Відзнаки == | ||
| − | Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено нашого земляка старшого солдата Красевича Антона Павловича орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Церемонія вручення державних нагород рідним загиблих героїв Чернігівщини відбулась 6 червня у залі засідань обласної ради. | + | Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено нашого земляка старшого солдата Красевича Антона Павловича орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).<ref>{{Cite web | url = https://www.president.gov.ua/documents/82023-45529 | title = Указ Президента України №8/2023 від 9 січня 2023 року | publisher = Офіційне інтернет-представництво Президента України | author = | date = | access-date = | language = }}</ref> Церемонія вручення державних нагород рідним загиблих героїв Чернігівщини відбулась 6 червня у залі засідань обласної ради. |
Ушанований почесною відзнакою Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест» від Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. Відповідний наказ підписано 14 жовтня 2022 року. | Ушанований почесною відзнакою Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест» від Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. Відповідний наказ підписано 14 жовтня 2022 року. | ||
| Рядок 30: | Рядок 33: | ||
Старший солдат Антон Павлович Красевич, носівчанин, (23.11.1999 - 08.11.2022), був мобілізований 31 березня 2022 року, служив сапером 2 інженерно - саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини А 0501, під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків. На жаль, лікарям не вдалося врятувати Героя. | Старший солдат Антон Павлович Красевич, носівчанин, (23.11.1999 - 08.11.2022), був мобілізований 31 березня 2022 року, служив сапером 2 інженерно - саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини А 0501, під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків. На жаль, лікарям не вдалося врятувати Героя. | ||
| − | Залишившись вірним присязі у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтереси держави у | + | Залишившись вірним присязі у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтереси держави у зв'язку з військовою агресією росії проти України, він до останнього боровся за життя, але сили виявилися надто нерівними. 8 листопада завершився його земний шлях. |
Носівська міська рада, виконавчий комітет, депутатський корпус щиро співчувають у тяжкому, непоправному горі мамі Ользі Миколаївні, батьку Павлу Павловичу, брату і побратиму Артему, всім рідним та близьким Героя. | Носівська міська рада, виконавчий комітет, депутатський корпус щиро співчувають у тяжкому, непоправному горі мамі Ользі Миколаївні, батьку Павлу Павловичу, брату і побратиму Артему, всім рідним та близьким Героя. | ||
| Рядок 40: | Рядок 43: | ||
здобували освіту в Броварському професійно-технічному закладі, затим проходили строкову службу в Збройних силах України. І з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну обидва брати Красевичі стали на захист рідної держави. Із 31 березня Антон Павлович служив сапером 2 інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини А 0501. На жаль, під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій на початку листопада старший солдат Красевич був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону міста Харків. Однак поранення у захисника виявилися занадто тяжкими, хоч воїн разом з лікарями до останнього боровся за своє молоде життя. Восьмого листопада земний шлях Героя обірвався. | здобували освіту в Броварському професійно-технічному закладі, затим проходили строкову службу в Збройних силах України. І з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну обидва брати Красевичі стали на захист рідної держави. Із 31 березня Антон Павлович служив сапером 2 інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини А 0501. На жаль, під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій на початку листопада старший солдат Красевич був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону міста Харків. Однак поранення у захисника виявилися занадто тяжкими, хоч воїн разом з лікарями до останнього боровся за своє молоде життя. Восьмого листопада земний шлях Героя обірвався. | ||
| − | Сімнадцятого листопада живим коридором шани носівчани провели мужнього захисника в його останню путь до місця вічного спочинку на одному з кладовищ цукрозаводського мікрорайону міста Носівки. Вся Носівщина схиляється в жалобі перед | + | Сімнадцятого листопада живим коридором шани носівчани провели мужнього захисника в його останню путь до місця вічного спочинку на одному з кладовищ цукрозаводського мікрорайону міста Носівки. Вся Носівщина схиляється в жалобі перед пам'яттю мужнього захисника, справжнього Героя, який віддав найдорожче – власне життя – за свободу та незалежність своєї Батьківщини. |
== Роковини загибелі == | == Роковини загибелі == | ||
| Рядок 50: | Рядок 53: | ||
Під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків. На жаль, лікарям не вдалося врятувати Героя. | Під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків. На жаль, лікарям не вдалося врятувати Героя. | ||
| − | Залишившись вірним присязі у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтереси держави у | + | Залишившись вірним присязі у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтереси держави у зв'язку з військовою агресією росії проти України, він до останнього боровся за життя, але сили виявилися надто нерівними. 8 листопада завершився його земний шлях. |
Антон був щирим, відкритим, талановитим, з відкритою душею і серцем, сповненим любові до всіх. | Антон був щирим, відкритим, талановитим, з відкритою душею і серцем, сповненим любові до всіх. | ||
| − | Неймовірний біль, жаль, горе, яке не можна виміряти нічим і ніколи. Ось таку ціну вся Україна і наша громада платить за кожен новий день, за можливість жити, за Перемогу, яка неодмінно буде за нами, бо є вони — наші героїчні захисники, титани духу, сили, віри у визволенні рідної землі від російських окупантів. Антон народився в Носівці, Після закінчення другої міської школи, здобував освіту в Броварському професійно – технічному закладі, пройшов строкову службу у Збройних Силах України. З початком повномасштабного вторгнення росії проти України і він, і його брат-близнюк Артем стали на захист рідної держави добровольцями, служили в одній частині, з честю виконували свій військовий | + | Неймовірний біль, жаль, горе, яке не можна виміряти нічим і ніколи. Ось таку ціну вся Україна і наша громада платить за кожен новий день, за можливість жити, за Перемогу, яка неодмінно буде за нами, бо є вони — наші героїчні захисники, титани духу, сили, віри у визволенні рідної землі від російських окупантів. Антон народився в Носівці, Після закінчення другої міської школи, здобував освіту в Броварському професійно – технічному закладі, пройшов строкову службу у Збройних Силах України. З початком повномасштабного вторгнення росії проти України і він, і його брат-близнюк Артем стали на захист рідної держави добровольцями, служили в одній частині, з честю виконували свій військовий обов'язок… |
На жаль, Антон віддав за Україну найцінніше — своє юне життя. | На жаль, Антон віддав за Україну найцінніше — своє юне життя. | ||
| Рядок 74: | Рядок 77: | ||
[[Категорія:Уродженці Носівки]] | [[Категорія:Уродженці Носівки]] | ||
[[Категорія:Випускники Носівської школи № 2]] | [[Категорія:Випускники Носівської школи № 2]] | ||
| − | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні]] | + | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]] |
[[Категорія:Нагороджені орденом «За мужність»]] | [[Категорія:Нагороджені орденом «За мужність»]] | ||
[[Категорія:Поховані на кладовищі по вулиці Кармелюка]] | [[Категорія:Поховані на кладовищі по вулиці Кармелюка]] | ||
[[Категорія:Є у Вікіпедії]] | [[Категорія:Є у Вікіпедії]] | ||
[[Категорія:Люди К]] | [[Категорія:Люди К]] | ||
Поточна версія на 16:46, 24 жовтня 2024
Антон Павлович Красевич (23 листопада 1999, Носівка — 8 листопада 2022, Харків) — носівчанин, старший солдат ЗСУ. Мобілізований на російсько-українську війну, в ході бойових дій був важко поранений і помер у госпіталі.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в Носівці, разом з мамою та братом-близнюком Артемом проживав по вулиці Привітній цукрозаводського мікрорайону Носівки.
Після закінчення другої міської школи, здобував освіту в Броварському професійно-технічному закладі, пройшов строкову службу у Збройних Силах України.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну і він, і його брат-близнюк Артем стали на захист України добровольцями, служили в одній частині. Був мобілізований 31 березня 2022 року, служив сапером 2 інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка (військова частина А 0501) у складі Сухопутних військ Збройних сил України.
Під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків, де лікарям не вдалося врятувати його життя.
Похований на кладовищі по вул. Кармелюка, цукрозаводського мікрорайону.
Родина[ред. | ред. код]
Мати: Ольга Миколаївна, батько Павло Павлович, брат-близнюк Артем.
Відзнаки[ред. | ред. код]
Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено нашого земляка старшого солдата Красевича Антона Павловича орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).[1] Церемонія вручення державних нагород рідним загиблих героїв Чернігівщини відбулась 6 червня у залі засідань обласної ради.
Ушанований почесною відзнакою Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест» від Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. Відповідний наказ підписано 14 жовтня 2022 року.
Пам'ять[ред. | ред. код]
14 липня 2023 року Носівська міська рада рішенням № 7/37/VIII перейменувала в місті Носівка у цукрозаводському мікрорайоні вулицю Миколи Вінграновського на вулицю Антона Красевича.[2]
На фасаді рідного навчального закладу – Носівській гімназії №2 встановлена меморіальна дошка на його честь.
Носівщина знову в жалобі[ред. | ред. код]
- Джерело: Носівщина знову в жалобі, Пресслужба Носівської міської ради, 14 листопада 2022
Невимовно боляче щоразу повідомляти про втрати наших захисників. Встократ, коли гинуть такі молоді хлопці… Яка ж гірка і болюча для всіх нас осінь 2022 року, як часто приходять важкі новини…
Старший солдат Антон Павлович Красевич, носівчанин, (23.11.1999 - 08.11.2022), був мобілізований 31 березня 2022 року, служив сапером 2 інженерно - саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини А 0501, під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків. На жаль, лікарям не вдалося врятувати Героя.
Залишившись вірним присязі у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтереси держави у зв'язку з військовою агресією росії проти України, він до останнього боровся за життя, але сили виявилися надто нерівними. 8 листопада завершився його земний шлях.
Носівська міська рада, виконавчий комітет, депутатський корпус щиро співчувають у тяжкому, непоправному горі мамі Ользі Миколаївні, батьку Павлу Павловичу, брату і побратиму Артему, всім рідним та близьким Героя.
Красевич Антон Павлович[ред. | ред. код]
- Джерело: «Носівські вісті» за 24 листопада 2022 р., № 36 (9790)
Разом з мамою та братом-близнюком Артемом Антон проживав у Носівці по вулиці Привітній. Таким він був і сам – щирим, відкритим, талановитим, з відкритою душею й серцем, сповненим любові до всіх. Після закінчення навчання у другій міській школі разом брати здобували освіту в Броварському професійно-технічному закладі, затим проходили строкову службу в Збройних силах України. І з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну обидва брати Красевичі стали на захист рідної держави. Із 31 березня Антон Павлович служив сапером 2 інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини А 0501. На жаль, під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій на початку листопада старший солдат Красевич був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону міста Харків. Однак поранення у захисника виявилися занадто тяжкими, хоч воїн разом з лікарями до останнього боровся за своє молоде життя. Восьмого листопада земний шлях Героя обірвався.
Сімнадцятого листопада живим коридором шани носівчани провели мужнього захисника в його останню путь до місця вічного спочинку на одному з кладовищ цукрозаводського мікрорайону міста Носівки. Вся Носівщина схиляється в жалобі перед пам'яттю мужнього захисника, справжнього Героя, який віддав найдорожче – власне життя – за свободу та незалежність своєї Батьківщини.
Роковини загибелі[ред. | ред. код]
- Джерело: Роковини загибелі Антона Красевича (23.11.1999 - 08.11.2022). Дякуємо... Пам'ятаємо..., Носівська міська рада, 8 листопада 2023
Сьогодні роковини загибелі нашого юного захисника – старшого солдата, носівчанина, Антона Красевича.
Він був мобілізований 31 березня 2022 року, служив сапером 2 інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону.
Під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків. На жаль, лікарям не вдалося врятувати Героя.
Залишившись вірним присязі у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтереси держави у зв'язку з військовою агресією росії проти України, він до останнього боровся за життя, але сили виявилися надто нерівними. 8 листопада завершився його земний шлях.
Антон був щирим, відкритим, талановитим, з відкритою душею і серцем, сповненим любові до всіх.
Неймовірний біль, жаль, горе, яке не можна виміряти нічим і ніколи. Ось таку ціну вся Україна і наша громада платить за кожен новий день, за можливість жити, за Перемогу, яка неодмінно буде за нами, бо є вони — наші героїчні захисники, титани духу, сили, віри у визволенні рідної землі від російських окупантів. Антон народився в Носівці, Після закінчення другої міської школи, здобував освіту в Броварському професійно – технічному закладі, пройшов строкову службу у Збройних Силах України. З початком повномасштабного вторгнення росії проти України і він, і його брат-близнюк Артем стали на захист рідної держави добровольцями, служили в одній частині, з честю виконували свій військовий обов'язок…
На жаль, Антон віддав за Україну найцінніше — своє юне життя.
Наш земляк був удостоєний почесної відзнаки Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест» від Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. Відповідний наказ підписано 14.10 2022 року.
А також Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено нашого земляка старшого солдата Красевича Антона Павловича орденом «За мужність».
На фасаді рідного навчального закладу – Носівській гімназії №2 встановлена меморіальна дошка на його честь. Також вулиця Вінграновського у цукрозаводському мікрорайоні носить тепер його ім'я.
Поховали Героя на кладовищі по вул. Кармелюка, цукрозаводського мікрорайону.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України №8/2023 від 9 січня 2023 року, Офіційне інтернет-представництво Президента України
- ↑ Про перейменування вулиці в м. Носівка, Носівська міська рада, 14 липня 2023, переглянуто 2023-08-17
