Відмінності між версіями «Лопата Андрій Іванович»
м (Заміна тексту — «’» на «'») |
|||
| (Не показані 7 проміжних версій 2 користувачів) | |||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
== Трудова діяльність == | == Трудова діяльність == | ||
| − | Працював учителем у селі [[Коломійцівка]], потім | + | Працював учителем у селі [[Коломійцівка]], потім з 1973 по 1998 років був директором [[Козарська школа|Козарської середньої школи]] Носівського району. |
Викладав російську мову й літературу. Керував гуртком радіоаматорів. | Викладав російську мову й літературу. Керував гуртком радіоаматорів. | ||
| Рядок 28: | Рядок 28: | ||
* [[Фурса Надія Григорівна|Надія Фурса]]: «На цій землі святій і грішній» / Газета «[[Носівські вісті]]» від 31 березня 2012. Рецензія на книги «Кара Перуна» і «Хлопці з Оборів», у рубриці «Книги наших земляків». | * [[Фурса Надія Григорівна|Надія Фурса]]: «На цій землі святій і грішній» / Газета «[[Носівські вісті]]» від 31 березня 2012. Рецензія на книги «Кара Перуна» і «Хлопці з Оборів», у рубриці «Книги наших земляків». | ||
* {{Славні імена Носівщини}} / Лопата Андрій Іванович. Сторінка 21. | * {{Славні імена Носівщини}} / Лопата Андрій Іванович. Сторінка 21. | ||
| + | * [[Кияниця Василь Васильович|Василь Кияниця]] А тим часом у Козарах [https://www.facebook.com/groups/628795813914575/permalink/4043231629137626/] | ||
== Нарис про Андрія Лопату == | == Нарис про Андрія Лопату == | ||
| Рядок 59: | Рядок 60: | ||
== Сьогодні йому було б 85…. == | == Сьогодні йому було б 85…. == | ||
| − | : | + | |
| − | Я приятелював з Андрієм Івановичем Лопатою, директором Козарської школи. Сьогодні йому було б 85 років. А він не дожив. Помер на свій день народження в 2013 році. Добре | + | :''Автор [[Кияниця Василь Васильович|Василь Кияниця]].'' |
| + | Я приятелював з Андрієм Івановичем Лопатою, директором Козарської школи. Сьогодні йому було б 85 років. А він не дожив. Помер на свій день народження в 2013 році. Добре пам'ятаю той сумний зимовий день. Повертаючись з похорону до Носівки, спільні друзі запропонували мені написати і надрукувати в «Носівських Вістях» згадку про А. Лопату. Сьогодні відшукав тоді написане. Прочитав. Все основне про Андрія Івановича є. Вирішив нічого не змінювати. Отже, згадка про Особистість на Носівщині: | ||
13 грудня у свій 78 день народження, на свято Андрія, пішов із життя Андрій Іванович Лопата. Не стало Великого Вчителя, талановитого письменника і художника, фотоаматора, вмілого і надзвичайно мудрого директора школи, вишуканого сільського інтелігента… Важко перелічити всі таланти якими була наділена ця скромна і водночас незламна і горда особистість. | 13 грудня у свій 78 день народження, на свято Андрія, пішов із життя Андрій Іванович Лопата. Не стало Великого Вчителя, талановитого письменника і художника, фотоаматора, вмілого і надзвичайно мудрого директора школи, вишуканого сільського інтелігента… Важко перелічити всі таланти якими була наділена ця скромна і водночас незламна і горда особистість. | ||
Народився Андрій Іванович на хуторі Поліновка (нині куток в межах села Нова Басань) на Бобровиччині. Сповна спізнавши всі лихоліття, що припали не його дитинство, напівсирітство і важке злиденне сільське життя, він закінчив школу і Ніжинський педінститут. Спершу працював вчителем у Коломійцівці. Мав вагомі педагогічні здобутки, керував гуртками. Став відмінником освіти УРСР. | Народився Андрій Іванович на хуторі Поліновка (нині куток в межах села Нова Басань) на Бобровиччині. Сповна спізнавши всі лихоліття, що припали не його дитинство, напівсирітство і важке злиденне сільське життя, він закінчив школу і Ніжинський педінститут. Спершу працював вчителем у Коломійцівці. Мав вагомі педагогічні здобутки, керував гуртками. Став відмінником освіти УРСР. | ||
| − | Проте якнайповніше його педагогічний і організаторський таланти розкрилися на посаді директора Козарської середньої школи. Впродовж чверті століття енергійний і невтомний директор впроваджував у навчальний процес найновіші наукові досягнення, конструював і власноруч виготовляв небачені в Україні технічні засоби навчання. Кабінети і коридори школи постійно і регулярно збагачувались чудово намальованими ним картинами. У школі працювали винайдені і сконструйовані ним радіостанція і метеостанція, обладнані навчальні кабінети, чепурилися приміщення і | + | Проте якнайповніше його педагогічний і організаторський таланти розкрилися на посаді директора Козарської середньої школи. Впродовж чверті століття енергійний і невтомний директор впроваджував у навчальний процес найновіші наукові досягнення, конструював і власноруч виготовляв небачені в Україні технічні засоби навчання. Кабінети і коридори школи постійно і регулярно збагачувались чудово намальованими ним картинами. У школі працювали винайдені і сконструйовані ним радіостанція і метеостанція, обладнані навчальні кабінети, чепурилися приміщення і подвір'я. За багатим і надто новаторським досвідом їхали до А.І. Лопати з усіх усюд. Неодноразово збирались у Козарах республіканські і навіть всесоюзні педагогічні семінари. |
З виходом на пенсію, розкрився ще один талант Андрія Івановича – письменницький. Він написав історичну повість «Кара Перуна», збірку оповідань, новел і усмішок. Ще зовсім недавно вийшла з друку його чергова збірка оповідань «Хлопці з Оборів». А на робочому столі письменника залишилась щойно завершена і вже підготовлена до друку чергова книга… | З виходом на пенсію, розкрився ще один талант Андрія Івановича – письменницький. Він написав історичну повість «Кара Перуна», збірку оповідань, новел і усмішок. Ще зовсім недавно вийшла з друку його чергова збірка оповідань «Хлопці з Оборів». А на робочому столі письменника залишилась щойно завершена і вже підготовлена до друку чергова книга… | ||
| − | Сумує село, сумують сотні колишніх його учнів. Померла видатна людина, життя якої було присвячено людям. Вічна тобі | + | Сумує село, сумують сотні колишніх його учнів. Померла видатна людина, життя якої було присвячено людям. Вічна тобі пам'ять наш дорогий колего, друг, товариш. У серцях тих, хто тебе знав, хто мав щастя спілкуватися з тобою, пам'ять про тебе залишиться назавжди. |
| + | |||
| + | == А тим часом у Козарах == | ||
| + | : ''Джерело: {{cite web | url = https://www.facebook.com/groups/628795813914575/permalink/4043231629137626/ | title = А тим часом у Козарах | Facebook | publisher = Носівка Nosivka Носовка| author = [[Кияниця Василь Васильович|Василь Кияниця]] | date = 15 травня 2021 | accessdate = | language = }}'' | ||
| + | |||
| + | В 1973 році Козарську восьмирічну школу очолив Андрій Іванович Лопата. До цього він працював учителем у Коломійцівській школі. А за домашнє хобі мав аматорську радіостанцію і у вільний час експериментував, проводячи аматорські зв'язки. Створити колективну радіостанцію для дітей в Коломійцівці йому не вдавалося. Надто справа була таємничою для керівництва і ніхто не хотів брати на себе відповідальність перед КГБ (КДБ) на випадок чого. | ||
| + | |||
| + | А тут сам тепер став директором, готовим взяти відповідальність за дитячу шкільну колективну радіостанцію. Знайшов він тоді СЮТ в Носівці і поділився зі мною своїми намірами. Для мене це був неочікуваний подарунок! Відкрилася перспектива створення колективної радіостанції при СІЛЬСЬКІЙ школі! Допоміг я тоді Андрію Івановичу всім, чим тільки міг… При цьому я щиро йому дивувався: вчитель-філолог і такі глибокі знання фізики, радіо і електротехніки! Йому знадобилося трохи більше року, щоб виготовити передавач і дитячі голоси з українського поліського села Козари залунали у світовому етері! Знаками оклику, які я тут ставлю, я хочу ще раз передати своє захоплення різнобічними талантами цієї особистості. | ||
| + | |||
| + | Він міг просто бути хорошим директором. Робота, дім, робота… Але він так не міг. Він був творець, новатор, натхненник і організатор. Тепер важко, а мо й не можливо знайти таких директорів навчальних закладів. Подумати тільки, за три роки він змінив звичайну сільську школу до невпізнання, першим у районі, а згодом з'ясувалося, що першим в Україні перевів сільську школу на кабінетну систему навчання. Це в часи, коли не можливо було «дістати» двигуни з редукторами для автоматичного затемнення віконних штор, коли в дефіциті були екрани, проектори, магнітофони… Все було у дефіциті. А він діставав якісь вузли, переобладнував їх і пристосовував. І все починало працювати. | ||
| + | |||
| + | Андрій Іванович фактично навіть помічників не мав і пропадав у школі, буваючи дома тільки для сну. Він втілював свою мрію. Для оздоблення кабінетів сам малював наочність і картини, сам фотографував схеми і діаграми, писав тексти наочних посібників. Самостійно виготовив шкільну електронну метеостанцію – неймовірно нову й передову новинку тих часів. І що головне: біля Андрія Івановича весь час були діти, яким він передавав свої вміння і знання. Крім радіогуртка з колективною радіостанцією він особисто вів ще й фотогурток. Причому обидва його гуртки були серед кращих в області. | ||
| + | |||
| + | Така самовіддана праця молодого директора увінчалася успіхом. Козарську школу помітили у міністерстві освіти. Приїжджали вивчати його досвід роботи і визнали його одним із кращих в Радянському Союзі. В Козарській школі Носівського району на Чернігівщині наприкінці 70-х рр. проводилося аж два всесоюзні семінари по досвіду переводу сільських шкіл на кабінетну систему навчання. | ||
| + | |||
| + | При чому тут Носівська СЮТ? При тому, що ми надавали технічну і кадрову підтримку А.І. Лопаті. Це теж була наша невеличка філія при сільській школі. І теж – результативна. Крім двох гуртків директора, ще діяли при школі СЮТівські гуртки столярної справи і фізикотехнічний гурток, яким керував [[Грабовець Іван Смородійович|Іван Смородійович Грабовець]]. Славні часи були! Дітей вчили не тільки співати, танцювати, грати і плигати… | ||
== Примітки == | == Примітки == | ||
Поточна версія на 16:45, 24 жовтня 2024
Андрій Іванович Лопата (народився 13 грудня 1935, Нова Басань, Бобровицького району — помер 13 грудня 2013, Козари Носівського району) — педагог і письменник, автор двох книг, рідний брат художника і письменника Василя Лопати.
Родина[ред. | ред. код]
Народився на хуторі Поліновка (нині куток в межах села Нова Басань) на Чернігівщині у 1935 році. Є старшим братом художника і письменника Василя Лопати[1].
Дружина, Лопата (дівоче Мойса) Галина Василівна, живе в Козарах. Син Сергій, військовий, живе в Чернігові, донька Оксана, завідує бібліотекою в Козарах.
Освіта[ред. | ред. код]
Закінчив Ніжинський педагогічний інститут.
Трудова діяльність[ред. | ред. код]
Працював учителем у селі Коломійцівка, потім з 1973 по 1998 років був директором Козарської середньої школи Носівського району.
Викладав російську мову й літературу. Керував гуртком радіоаматорів.
Творчість[ред. | ред. код]
Є автором книг:
- «Кара Перуна» / Редактор С. Реп'ях. — Чернігів: КП "Видаництво «Чернігівські обереги», 2008. — 240 с. тираж — 500 примірників, ISBN 978-966-533-380-7. Книга є збіркою оповідань, новел, усмішок та історичної повісті. Книга видана на виконання обласної програми «Українська книга»[2][3]. Ілюстрував книгу Народний художник України, лауреат Національної премії імені Т.Шевченка Василь Лопата.
- «Хлопці з Оборів». — Чернігів: Десна Поліграф, 2011. — 184 с. тираж — 500 примірників, ISBN 978-966-2646-06-1
Був учасником літературної спілки «Чернігів», друкувався в літературних журналах та місцевій періодиці. Зокрема «Літературний Чернігів» в № 1 за 2007 опублікував уривок з повісті «Кара Перуна» (с. 43-49)[4], в № 1 за 2010 — новелу «Новорічні вечори» (с. 40-41)[5], в № 3 за 2011 — оповідання «Стіна» [6].
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Публікації про Андрія Лопату
- Надія Фурса: «На цій землі святій і грішній» / Газета «Носівські вісті» від 31 березня 2012. Рецензія на книги «Кара Перуна» і «Хлопці з Оборів», у рубриці «Книги наших земляків».
- Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6. / Лопата Андрій Іванович. Сторінка 21.
- Василь Кияниця А тим часом у Козарах [1]
Нарис про Андрія Лопату[ред. | ред. код]
- Носівка Nosivka Носовка, 10 квітня 2019, автор Валерій Фурса.
Андрій Іванович Лопата відомий на Носівщині, насамперед, як директор Козарської середньої школи, що багато років очолював цей освітній заклад.
Народився він у 1935 році в селі Нова Басань на Бобровиччині. Після Другої світової війни закінчив навчання в школі, а потім - філологічний факультет Ніжинського педінституту ім.Гоголя.
В шестидесятих роках минулого століття Андрій Іванович розпочав свою педагогічну діяльність в Коломійцівській восьмирічній школі. А з 1973-1974 навчального року він вже, як досвідчений педагог, очолює Козарську школу і чверть століття залишається в ній директором. Завучем закладу стала працювати вчителька Галина Олександрівна Грабовець.
З 1974 року школа, одна з перших в районі, розпочала перехід до кабінетної системи навчання. Андрій Іванович докладає значних зусиль для обладнання кабінетів усіма необхідними матеріалами та наочністю.
В цей час у школі відбулася зміна поколінь, кількість класів-комплектів скоротилася, відповідно зменшилась і кількість вчителів у школі. Відбулася непроста перебудова навчально-виховного процесу аби школа змогла відповідати новим викликам. Та новому директору, разом з колегами-вчителями, вдалося гідно вирішити таке складне завдання і вивести школу в районні лідери.
Андрій Іванович був багатогранною обдарованою людиною і життя школи було цікавим, насиченим різними яскравими подіями. Учням в ній хотілося і навчатися і жити позакласним життям.
З 1975 по 1985 рік у школі працювала колективна шкільна радіостанція, керівником якої був Андрій Іванович. На рахунку радіостанції тисячі радіозвязків з різними країнами.
Іншим захопленням директора була фотографія. Він навчав цьому мистецтву своїх учнів. А його найкращі фотографії прикрашали районні фотовиставки.
Іще однією гранню таланту Андрія Івановича була його літературна діяльність. На початку своєї педагогічної діяльності в 1960-х роках він розпочав писати збірку повістей, оповідань, казок, яка побачила світ у 2011 році і називається «Хлопці з Оборів».
Тяжким, голодним, некомфортним було життя героїв збірки «Хлопці з Оборів», поведінка їх іноді була далека від правил етикету, та вони метикували, докладали фантазії, щоб вижити. А ще люди понад усе цінували дружбу (у дружбі та злагоді не пропадем), розум, доброту, відчайдушність і поважали старість.
Інша його книга – «Кара Перуна» була видана в Чернігові у 2008 році. Це збірка оповідань, новел не схожих між собою, часом химерних, але правдивих. Також в цій книзі є цікава, хвилююча, трагічна, однойменна з назвою книги «Кара Перуна» повість з часів Київської Русі. Устами героїв автор ставить низку суспільно значимих запитань собі й сучасникам: «Куди йшли?», «Куди йдемо».
У 1990 році Андрій Іванович Лопата став лауреатом почесної педагогічної премії імені Н.К. Крупської.
Сьогодні йому було б 85….[ред. | ред. код]
- Автор Василь Кияниця.
Я приятелював з Андрієм Івановичем Лопатою, директором Козарської школи. Сьогодні йому було б 85 років. А він не дожив. Помер на свій день народження в 2013 році. Добре пам'ятаю той сумний зимовий день. Повертаючись з похорону до Носівки, спільні друзі запропонували мені написати і надрукувати в «Носівських Вістях» згадку про А. Лопату. Сьогодні відшукав тоді написане. Прочитав. Все основне про Андрія Івановича є. Вирішив нічого не змінювати. Отже, згадка про Особистість на Носівщині:
13 грудня у свій 78 день народження, на свято Андрія, пішов із життя Андрій Іванович Лопата. Не стало Великого Вчителя, талановитого письменника і художника, фотоаматора, вмілого і надзвичайно мудрого директора школи, вишуканого сільського інтелігента… Важко перелічити всі таланти якими була наділена ця скромна і водночас незламна і горда особистість. Народився Андрій Іванович на хуторі Поліновка (нині куток в межах села Нова Басань) на Бобровиччині. Сповна спізнавши всі лихоліття, що припали не його дитинство, напівсирітство і важке злиденне сільське життя, він закінчив школу і Ніжинський педінститут. Спершу працював вчителем у Коломійцівці. Мав вагомі педагогічні здобутки, керував гуртками. Став відмінником освіти УРСР.
Проте якнайповніше його педагогічний і організаторський таланти розкрилися на посаді директора Козарської середньої школи. Впродовж чверті століття енергійний і невтомний директор впроваджував у навчальний процес найновіші наукові досягнення, конструював і власноруч виготовляв небачені в Україні технічні засоби навчання. Кабінети і коридори школи постійно і регулярно збагачувались чудово намальованими ним картинами. У школі працювали винайдені і сконструйовані ним радіостанція і метеостанція, обладнані навчальні кабінети, чепурилися приміщення і подвір'я. За багатим і надто новаторським досвідом їхали до А.І. Лопати з усіх усюд. Неодноразово збирались у Козарах республіканські і навіть всесоюзні педагогічні семінари.
З виходом на пенсію, розкрився ще один талант Андрія Івановича – письменницький. Він написав історичну повість «Кара Перуна», збірку оповідань, новел і усмішок. Ще зовсім недавно вийшла з друку його чергова збірка оповідань «Хлопці з Оборів». А на робочому столі письменника залишилась щойно завершена і вже підготовлена до друку чергова книга…
Сумує село, сумують сотні колишніх його учнів. Померла видатна людина, життя якої було присвячено людям. Вічна тобі пам'ять наш дорогий колего, друг, товариш. У серцях тих, хто тебе знав, хто мав щастя спілкуватися з тобою, пам'ять про тебе залишиться назавжди.
А тим часом у Козарах[ред. | ред. код]
- Джерело: Василь Кияниця: А тим часом у Козарах, Носівка Nosivka Носовка, 15 травня 2021
В 1973 році Козарську восьмирічну школу очолив Андрій Іванович Лопата. До цього він працював учителем у Коломійцівській школі. А за домашнє хобі мав аматорську радіостанцію і у вільний час експериментував, проводячи аматорські зв'язки. Створити колективну радіостанцію для дітей в Коломійцівці йому не вдавалося. Надто справа була таємничою для керівництва і ніхто не хотів брати на себе відповідальність перед КГБ (КДБ) на випадок чого.
А тут сам тепер став директором, готовим взяти відповідальність за дитячу шкільну колективну радіостанцію. Знайшов він тоді СЮТ в Носівці і поділився зі мною своїми намірами. Для мене це був неочікуваний подарунок! Відкрилася перспектива створення колективної радіостанції при СІЛЬСЬКІЙ школі! Допоміг я тоді Андрію Івановичу всім, чим тільки міг… При цьому я щиро йому дивувався: вчитель-філолог і такі глибокі знання фізики, радіо і електротехніки! Йому знадобилося трохи більше року, щоб виготовити передавач і дитячі голоси з українського поліського села Козари залунали у світовому етері! Знаками оклику, які я тут ставлю, я хочу ще раз передати своє захоплення різнобічними талантами цієї особистості.
Він міг просто бути хорошим директором. Робота, дім, робота… Але він так не міг. Він був творець, новатор, натхненник і організатор. Тепер важко, а мо й не можливо знайти таких директорів навчальних закладів. Подумати тільки, за три роки він змінив звичайну сільську школу до невпізнання, першим у районі, а згодом з'ясувалося, що першим в Україні перевів сільську школу на кабінетну систему навчання. Це в часи, коли не можливо було «дістати» двигуни з редукторами для автоматичного затемнення віконних штор, коли в дефіциті були екрани, проектори, магнітофони… Все було у дефіциті. А він діставав якісь вузли, переобладнував їх і пристосовував. І все починало працювати.
Андрій Іванович фактично навіть помічників не мав і пропадав у школі, буваючи дома тільки для сну. Він втілював свою мрію. Для оздоблення кабінетів сам малював наочність і картини, сам фотографував схеми і діаграми, писав тексти наочних посібників. Самостійно виготовив шкільну електронну метеостанцію – неймовірно нову й передову новинку тих часів. І що головне: біля Андрія Івановича весь час були діти, яким він передавав свої вміння і знання. Крім радіогуртка з колективною радіостанцією він особисто вів ще й фотогурток. Причому обидва його гуртки були серед кращих в області.
Така самовіддана праця молодого директора увінчалася успіхом. Козарську школу помітили у міністерстві освіти. Приїжджали вивчати його досвід роботи і визнали його одним із кращих в Радянському Союзі. В Козарській школі Носівського району на Чернігівщині наприкінці 70-х рр. проводилося аж два всесоюзні семінари по досвіду переводу сільських шкіл на кабінетну систему навчання.
При чому тут Носівська СЮТ? При тому, що ми надавали технічну і кадрову підтримку А.І. Лопаті. Це теж була наша невеличка філія при сільській школі. І теж – результативна. Крім двох гуртків директора, ще діяли при школі СЮТівські гуртки столярної справи і фізикотехнічний гурток, яким керував Іван Смородійович Грабовець. Славні часи були! Дітей вчили не тільки співати, танцювати, грати і плигати…
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Анна Ященко: Василь Лопата не лише малює гривні, а й пише про них УНІАН
- ↑ «Кара Перуна» надійде до бібліотек «Високий вал»
- ↑ Чернігівська обласна держадміністрація передала до бібліотек книгу «Кара Перуна» Чернігівська обласна державна адміністрація
- ↑ lib.ndu.edu.ua
- ↑ lib.ndu.edu.ua
- ↑ Побачив світ черговий номер «Літературного Чернігова» «Хвиля Десни»
Посилання[ред. | ред. код]
- Про вихід у світ книжки «Кара Перуна»
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Лопата_Андрій_Іванович
- Фурса Н.: Лопата Андрій Іванович, Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба та інші; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
