Вова Ірина Григорівна

Ірина Вова

Ірина Григорівна Вова (народилася 24 червня 1978 в Носівці) — начальник служби безпеки і охорони ТОВ АП "Маяк". Працювала поліцейським, начальником Носівського відділення поліції. Підполковник поліції. Була першою жінкою — керівником поліції району в Чернігівській області.

Життєпис

Із серпня 1995 в органах МВС та Національної поліції.

08.1995 — 07.1999 — курсант Національної академії внутрішніх справ України, фах — правознавство.

06.2005 — 11.2015 — слідчий, потім старший слідчий слідчого відділення Носівського районного відділу УМВС України в Чернігівській області

11.2015 — 06.2016 — начальник слідчого відділення Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області

Із 1 липня 2016 — начальник Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області.

Станом на червень 2021 — начальник служби безпеки і охорони ТОВ АП "Маяк".

Має приватний будинок, земельну ділянку. Двоє дітей — сина і доньку. Чоловік працює начальником охорони в торговельному центрі в Носівці.

Інтерв'ю

Ірина Вова

Джерело: Ірина Вова – перша жінка-начальник районного відділення поліції в області, 23 серпня 2016. Автор: Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №33 (1580)

Ірина Вова – перша жінка-начальник районного відділення поліції в області

Має 43 підлеглих, з них 30 – чоловіки.

Спершу здається, що вона дуже серйозна і сувора. Красива, доглянута блондинка, з рівною осанкою, чіткими рухами. Та за декілька хвилин розмови, згадуючи про сім'ю, 38-річний майор поліції Ірина Вова розпливається в усмішці.

З 1 липня Ірина Григорівна працює начальником Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП області. До цього обіймала посаду начальника слідчого відділення у поліції Носівки. Загалом – 21 рік стажу в органах.

Як воно, керувати чоловіками? Мужчина-начальник може стукнути кулаком по столу чи в пику дати, виматюкати. А які важелі впливу у жінки-начальниці?

У черговій частині Носівського відділення поліції чоловіки запевняють: начальниця така, як має бути. Строга, але справедлива. А ще вихваляються, що одні в області дотримуються тендерної рівності.

— Як муштруєте особовий склад? — питаю в Ірини Григорівни.

— Підлеглі знають—якщо я сказала, то треба зробити. Я не буду кивати головою і терпіти. На перший раз проступок можу пробачити. Іншого такого випадку не буде, — розповідає Ірина Вова.

1. Начальство — у патруль

— Був випадок, коли на восьму ранку я оголосила збір і не приїхали три заступники, — пригадує Ірина Григорівна. — Я їх поставила в патруль. Спочатку був шок: як це так, два майори і підполковник патрулюють місто? Але ж на масові заходи і я виходжу у формі. Нічого страшного тут нема. Ми всі прийшли працювати, а не показувати, хто на якій посаді і які в кого звання.

2. Відповідальність за арештованого

— У нас нема свого ІТТ. Часто конвоюємо людей з Чернігова, Ніжина. Для цього є спеціально підготовані працівники. Якщо мій підлеглий ослухався, запізнився чи ще щось — ставлю в конвой. Дієвий метод. Конвоювання — це непросто. Відповідальність за арештовану людину. Не дай Бог щось собі заподіє — можна і з роботи вилетіти. Не виконуєш вказівку начальника — спробуй іншого хліба.

3. Назад не приймає

— Якщо хтось крутить-вертить, прошу такого перевестись на інше місце роботи. Назад не приймаю. Один такий перевівся до Ніжина. Тепер каже: «Та я б оце в Носівці працював тисячу років». У Ніжині набагато важче: більше заяв, справ.

4. Майора — в чергові

— Є майори, яким уже важкувато працювати. Я їм пропоную спокійно дослужити до пенсії на посаді чергового. Я сама працювала наполегливо, цього ж вимагаю і від підлеглих.

5. Денні і нічні перевірки

— Буває таке, що я відправляю хлопців у засаду. Потім беру свою машину і виїжджаю перевірити: де вони? Приїду близько до місця, де мають бути підлеглі: «Алло, ви де?» — «Ми там-то». Прошу підійти до місця поряд. Дійти можна за дві хвилини. Минає п'ять, 15 хвилин — нема. Значить, не в засаді. Ранком збираю: «Так буде щоночі. Замість того, щоб спати біля дружини, будете заступати на зміну». Було таке з двома молодими співробітниками. Навчило.

Або дільничний каже: «Поїхав у село по заявах». Я за ним — перевірити, чи правда. Подзвонила дільничному: «Я в центрі села, під'їдь до мене». З'являється за півгодини. Якби був у цьому селі, приїхав би за п'ять хвилин. Мої хлопці знають — краще не ризикувати, одразу сказати правду. Я бачу, де працівник мене обманює: опустив оченята — щось не договорює, волосся куйовдить — знову щось не так.

6. Тямущого хлопчину — у карний розшук

— Є і система заохочення. Якщо люди перспективні, я їх просуваю далі. Не важливо скільки йому років, 20 чи 25. Лейтенант чи старший лейтенант. Бачу — у дільничних ходить тямущий хлопчина. Я його перевела в карний розшук.

Бувають свята у дітей чи в когось з рідних похорон. Я по-людськи завжди відпущу. Хто стоїть за мною — я цю людину не ображу.

Ірина Вова на службу до міліції-поліції потрапила випадково.

— У дитинстві хотіла стати вчителькою молодших класів, а так вийшло, що стала вчителькою «най-найстарших», — усміхається Ірина Григорівна. — Дітьми завжди гралися у школу, я була лідером, вчителькою. Посаджу друзів, дам завдання.

А мамі дуже подобалися люди у формі. Запропонувала мені поступати в Національну академію внутрішніх справ. Зв'язків ніяких не було. Довелося півроку їздити на курси. Коли всі мої однокласники ходили на танці, я в п'ятницю після школи їхала електричкою в Київ. Селилась у тітки. І ходила на курси. У неділю — назад. Сподобалося. В юності дуже приваблювала форма. Тим більше це був 1995 рік, жінок у формі було мало. По Носівці не пам'ятаю жодної. Вирішила вступати. Тоді були інші часи, у міліції був авторитет. Як приїжджав у село дільничний, злочинці тікали за півтора кілометра, боялися. Зараз ставлення інше.

Пройшла шлях від слідчого до начальника. Було нелегко. Робочий день завжди ненормований. Сім років вела лінію ДТП. Потім стала старшим слідчим. Вела найрезонансніші справи, які були. Без одного місяця 21 рік пропрацювала в слідстві до призначення начальником. Роботу знаю.

Хочеться, щоб люди були задоволені. Зараз це важко через те, що народ бачить тих же людей, що і при старій владі. Дехто обурюється, ви там старі кадри, що ви тут робите, коли вас уже приберуть і тому подібне.

Я зараз час від часу телефоную заявникам: ви задоволені розглядом заяви? Якщо людина не задоволена, розбираюся, чому, що не зробив дільничний чи працівник карного розшуку.

Я народилася, виросла в Носівці, тут живу. Хочу навести порядок у своєму місті і районі. Зустрічаюся з сільськими головами, ходжу на сесії. Злочинці теж розвиваються, ростуть. Тепер не кожен, хто вкрав, принесе крадене додому. Може лишити в покинутій хаті. Прошу всіх, щоб організовували відеоспостереження. У кожному селі є фермер, приватний підприємець. Я їм розповідаю: у менше село можна одну камеру, у більше — дві. Хочу підібрати особовий склад. По штату — 43 працівники. З них 13 жінок, решта — чоловіки. Хочу набрати особовий склад з місцевих. Зараз у нас двоє катаються на роботу з Чернігова, є з Ніжина. Місцевому, який виїде на виклик і не в повній мірі розгляне ситуацію чи поставиться до неї халатно, буде соромно дивитися в очі землякам. Приїжджим — байдуже.

«Відмовлялася від посади, говорила, що я жінка»

— Чи були готові до призначення начальником відділення?

— Абсолютно ні, — зітхає. — Я не знала до останнього, чого мене викликали в ГУНП. Щойно пройшла атестацію. Попала в проект «Лицарі честі». Відмовлялася від посади, говорила, що я жінка. Але як мені сказали: і голова поліції — жінка, а деякі жінки керують державами. І ви справитесь. В ГУНП зауважили: «Ми вам віримо, ви впораєтеся. А якщо ми віримо, то ви не маєте права сумніватися».

Зразу було важко: чи відповідати за сім чоловік зі слідства, чи за 40? Перший час треба було пережити плітки, невдоволення. У деяких чоловіків було зачеплене їх чоловіче его, мовляв, як це, жінка — начальник? Але я всім сказала: кому не подобається — пишіть рапорти.

Був такий час, що я працювала за трьох. Начальник слідства пішов у відпустку. Я була старшим слідчим. Слідчий потрапив на лікарняний. Я два тижні була сама: і слідчий, і старший слідчий, і керівник. З гіркого досвіду знаю, що важко, але можна. Тому заговорила про рапорти. Проте жоден не написав.

Велику роль відіграє досвід. Якби я пропрацювала в органах рік, я б з посадою начальника не справилась би. Для всього має бути свій час. Не може людина в 20-30 років займати посаду начальника. Пам'ятаю свого 26-річного керівника. Начальник відділення. Він щосили намагався показати, що він цар, а ми холопи. Були безпричинні збори по тривозі вночі. Сон перебив, дві години пробув у райвідділі, а потім зранку знову на роботу. Це важко. Люди почали масово звільнятися.

Але якщо керівнику 60, то в нього також уже інші життєві пріоритети, важко дається навантаження..

— У чому особливості роботи поліції в Носівці?

— У нас залізниця, село Макіївка за 70 кілометрів від Києва. Багато зальотних. Зараз іще додалися переселенці. Частина з них раніше судимі. Вони починають співпрацювати з місцевими. Багато звільнили з в'язниць тих, хто мав би ще відбувати покарання. Людина вчинила 40 крадіжок і за півроку вийшла на волю. Хто не розуміє, каже, що поліція винна. А в чому? Ми справу до суду довели.

Тому зараз головне — відеоспостереження. На останній сесії міської ради виділили 167 тисяч гривень на відеокамери. Хочемо ними перекрити всі чотири в'їзди в місто. І щоб камера була на вокзалі. Щоб ми могли бачити, хто в'їжджає-виїжджає, що везе.

— Удома я звичайна жінка. У мене приватний будинок, земельна ділянка. Двоє дітей. Синові 16, донечці — 6 рочків. Інколи бувають непорозуміння з чоловіком. Бо ж дружина піднімається вночі і їде перевіряти, чи сидять хлопці в засідці. Можемо проїхати з ним разом. За 20 років чоловік звик. Він працює начальником охорони в торговельному центрі в Носівці. Кудись поїхати далі він не має змоги. За дітьми ж треба дивитися. У нього робота добова.

— Чоловіче прізвище Вова отримали після заміжжя?

— Так. Хоча й дівоче було Назаренко, з чоловічим іменем пов'язане.

Тепер у Носівці роблять ставки, хто кого швидше зламає: Ірина Вова систему чи система її.

Посилання

• Ірина Вова у Фейсбуці