Відмінності між версіями «Харченко Йосип»
(Створена сторінка: '''Йосип Харченко''' — житель сіл Козари і Андріївка, був розкуркулений радянською владо...) |
|||
| (Не показані 3 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
== Спогади праонуки, Світлани Опаленко == | == Спогади праонуки, Світлани Опаленко == | ||
| − | :''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/270405257360588/posts/1241284970272607/?comment_id=1241299370271167 | title = Мій прадід був "куркулем" в Козарах | publisher = | author = Світлана Опаленко | date = 16 жовтня 2024 }}'' | + | :''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/270405257360588/posts/1241284970272607/?comment_id=1241299370271167 | title = Мій прадід був "куркулем" в Козарах | publisher = | author = Світлана Опаленко}}, {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/270405257360588/posts/1241284970272607?comment_id=1241299370271167&reply_comment_id=1241607290240375 | title = Прізвище мого прадіда Харченко Йосип | publisher = | date = 16 жовтня 2024 }}'' |
Мій прадід був "куркулем" в Козарах. Радянська влада все відібрала!!!! Переїхав в Андріївку, побудував з нуля будинок. Довгі роки в цьому будинку була школа. | Мій прадід був "куркулем" в Козарах. Радянська влада все відібрала!!!! Переїхав в Андріївку, побудував з нуля будинок. Довгі роки в цьому будинку була школа. | ||
| − | + | ||
Прізвище мого прадіда Харченко Йосип, в нього було 5 синів і 2 дочки (Христя і Ганна). Вони були заможними господарями в них були коні, земля, худоба. Всі працювали на землі. Радянська влада його розкуркулила. | Прізвище мого прадіда Харченко Йосип, в нього було 5 синів і 2 дочки (Христя і Ганна). Вони були заможними господарями в них були коні, земля, худоба. Всі працювали на землі. Радянська влада його розкуркулила. | ||
Після розкуркулення прадід переїхав в с. Андріївка поблизу Козар і побудував там добротний будинок, посадив сад. | Після розкуркулення прадід переїхав в с. Андріївка поблизу Козар і побудував там добротний будинок, посадив сад. | ||
| − | Коли фашистська Германія напала на | + | Коли фашистська Германія напала на СРСР всі його сини пішли на фронт. Дочка Христя в війну жила в Козарах з маленьким 4 річним сином і була спалена німцями разом з дитиною. Дочка Ганна (моя бабуся) проживала з своїм чоловіком (Павленком Григорієм Пилиповичем) в м. Носівка. Він був суддею до війни і теж загинув на фронті десь на 4 рік війни, залишивши 3 маленьких дітей сиротами. |
Мій прадід, коли отримав похоронку на останнього сина (офіцера-танкіста) наступного дня помер від горя. Така тяжка доля була в мого прадіда, діда і бабусі по маминій лінії. | Мій прадід, коли отримав похоронку на останнього сина (офіцера-танкіста) наступного дня помер від горя. Така тяжка доля була в мого прадіда, діда і бабусі по маминій лінії. | ||
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
[[Категорія:Люди:Козари]] | [[Категорія:Люди:Козари]] | ||
[[Категорія:Люди:Андріївка]] | [[Категорія:Люди:Андріївка]] | ||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Репресовані]] |
[[Категорія:Люди Х]] | [[Категорія:Люди Х]] | ||
Поточна версія на 09:41, 18 жовтня 2024
Йосип Харченко — житель сіл Козари і Андріївка, був розкуркулений радянською владою.
Спогади праонуки, Світлани Опаленко[ред. | ред. код]
- Джерело: Світлана Опаленко: Мій прадід був "куркулем" в Козарах, Прізвище мого прадіда Харченко Йосип, 16 жовтня 2024
Мій прадід був "куркулем" в Козарах. Радянська влада все відібрала!!!! Переїхав в Андріївку, побудував з нуля будинок. Довгі роки в цьому будинку була школа.
Прізвище мого прадіда Харченко Йосип, в нього було 5 синів і 2 дочки (Христя і Ганна). Вони були заможними господарями в них були коні, земля, худоба. Всі працювали на землі. Радянська влада його розкуркулила.
Після розкуркулення прадід переїхав в с. Андріївка поблизу Козар і побудував там добротний будинок, посадив сад.
Коли фашистська Германія напала на СРСР всі його сини пішли на фронт. Дочка Христя в війну жила в Козарах з маленьким 4 річним сином і була спалена німцями разом з дитиною. Дочка Ганна (моя бабуся) проживала з своїм чоловіком (Павленком Григорієм Пилиповичем) в м. Носівка. Він був суддею до війни і теж загинув на фронті десь на 4 рік війни, залишивши 3 маленьких дітей сиротами.
Мій прадід, коли отримав похоронку на останнього сина (офіцера-танкіста) наступного дня помер від горя. Така тяжка доля була в мого прадіда, діда і бабусі по маминій лінії.
Хату після смерті прадіда в Андріївці передали під початкову школу. Хата збереглась до наших часів.
Ще мама розказувала, що коли палили Козари, в березні, то люди босими, роздітими тікали в Носівку і у них в будинку багато їх жило.
