Відмінності між версіями «Лісові Хутори»
| (Не показані 3 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | |||
| − | |||
'''Лісові Хутори''' — село, входить до [[Носівська об'єднана територіальна громада|Носівської об'єднананої територіальної громади]]. | '''Лісові Хутори''' — село, входить до [[Носівська об'єднана територіальна громада|Носівської об'єднананої територіальної громади]]. | ||
| Рядок 12: | Рядок 10: | ||
* вулиця Єдності | * вулиця Єдності | ||
* вулиця Лісова | * вулиця Лісова | ||
| − | * вулиця Мринська (Щорса) | + | * вулиця Мринська (колишня Щорса) |
| − | * вулиця Польова (Маяковського) | + | * вулиця Польова (колишня Маяковського) |
== Церква Святого Іллі == | == Церква Святого Іллі == | ||
| − | На місці, де тепер є сільське кладовище, між 1910 і | + | |
| + | [[Файл:Могильна плита Семена Саська, який збудував храм в селі Лісні Хутори.jpg|міні|Могильна плита [[Сасько Семен Якович|Семена Саська]], який збудував храм у Лісних Хуторах]] | ||
| + | |||
| + | На місці, де тепер є сільське кладовище, між 1910 і 1914 р. було споруджено дерев'яну церкву на честь Святого Іллі. Ініціатором спорудження був [[Сасько Семен Якович]] (помер 1920 року у віці приблизно 55 років внаслідок пошесті чи то пропасниці, чи то грипу-іспанки), котрий прийняв обітницю спорудити храм під час морського шторму під час паломництва 1910 року в Єрусалим до Гробу Господнього. Семен Сясько був похований під стіною церкви. | ||
За сімейними переказами, під час цієї подорожі на Чорному морі знялась величезна буря, яка загрожувала затопити корабель. Паломники вирішили кинути жереб, щоб визначити кого скинути за борт заради рятування корабля. Жереб випав на Семена Саська. Семен Якович, стоячи на колінах, просив Бога дарувати йому життя та обіцяв побудувати власним коштом храм у своєму селі. Чудесним чином буря вщухла і паломники добрались до Святих Місць. По поверненню Семен Якович не забув дану присягу та, вклавши власні кошти й організувавши збір коштів у мешканців навколишніх хуторів і сіл, збудував величний дерев'яний храм во славу святого пророка Іллі. Точна дата побудови невідома. | За сімейними переказами, під час цієї подорожі на Чорному морі знялась величезна буря, яка загрожувала затопити корабель. Паломники вирішили кинути жереб, щоб визначити кого скинути за борт заради рятування корабля. Жереб випав на Семена Саська. Семен Якович, стоячи на колінах, просив Бога дарувати йому життя та обіцяв побудувати власним коштом храм у своєму селі. Чудесним чином буря вщухла і паломники добрались до Святих Місць. По поверненню Семен Якович не забув дану присягу та, вклавши власні кошти й організувавши збір коштів у мешканців навколишніх хуторів і сіл, збудував величний дерев'яний храм во славу святого пророка Іллі. Точна дата побудови невідома. | ||
| − | Після смерті він був похоронений біля стіни храму. | + | Після смерті він був похоронений біля стіни храму. Приблизно у 1933-34 церкву було зруйновано безбожницькою комуністичною владою. Могила Семена Сяська тепер відрізняється від інших тим, що орієнтована не паралельно до автомобільної дороги, як інші могили, а навскіс — вздовж стіни колишньої церкви. Прямим нащадком (правнуком) Семена Саська є засновник ГО «Вікімедіа Україна» [[Пероганич Юрій Йосипович|Юрій Пероганич]]. |
[[День Іллі|День Святого Іллі]] (2 серпня) щороку відмічається в селі як храмове свято.<ref>Юрій Пероганич. Був у Жовтні Іллінський храм / «[[Носівські вісті]]» за 26 жовтня 2012, сторінка 5.</ref>{{Clear}} | [[День Іллі|День Святого Іллі]] (2 серпня) щороку відмічається в селі як храмове свято.<ref>Юрій Пероганич. Був у Жовтні Іллінський храм / «[[Носівські вісті]]» за 26 жовтня 2012, сторінка 5.</ref>{{Clear}} | ||
Поточна версія на 09:54, 16 жовтня 2024
Лісові Хутори — село, входить до Носівської об'єднананої територіальної громади.
В селі до 1977 була Носівська початкова школа № 9.
Відстань до міста Носівка — 9,6 км.
Вулиці[ред. | ред. код]
Станом на 1 жовтня 2022:[1]
- вулиця 20 років Незалежності
- вулиця Єдності
- вулиця Лісова
- вулиця Мринська (колишня Щорса)
- вулиця Польова (колишня Маяковського)
Церква Святого Іллі[ред. | ред. код]
На місці, де тепер є сільське кладовище, між 1910 і 1914 р. було споруджено дерев'яну церкву на честь Святого Іллі. Ініціатором спорудження був Сасько Семен Якович (помер 1920 року у віці приблизно 55 років внаслідок пошесті чи то пропасниці, чи то грипу-іспанки), котрий прийняв обітницю спорудити храм під час морського шторму під час паломництва 1910 року в Єрусалим до Гробу Господнього. Семен Сясько був похований під стіною церкви.
За сімейними переказами, під час цієї подорожі на Чорному морі знялась величезна буря, яка загрожувала затопити корабель. Паломники вирішили кинути жереб, щоб визначити кого скинути за борт заради рятування корабля. Жереб випав на Семена Саська. Семен Якович, стоячи на колінах, просив Бога дарувати йому життя та обіцяв побудувати власним коштом храм у своєму селі. Чудесним чином буря вщухла і паломники добрались до Святих Місць. По поверненню Семен Якович не забув дану присягу та, вклавши власні кошти й організувавши збір коштів у мешканців навколишніх хуторів і сіл, збудував величний дерев'яний храм во славу святого пророка Іллі. Точна дата побудови невідома.
Після смерті він був похоронений біля стіни храму. Приблизно у 1933-34 церкву було зруйновано безбожницькою комуністичною владою. Могила Семена Сяська тепер відрізняється від інших тим, що орієнтована не паралельно до автомобільної дороги, як інші могили, а навскіс — вздовж стіни колишньої церкви. Прямим нащадком (правнуком) Семена Саська є засновник ГО «Вікімедіа Україна» Юрій Пероганич.
День Святого Іллі (2 серпня) щороку відмічається в селі як храмове свято.[2]
- Дмитро Прищепа про зруйновану церкву, записав онук, Сергій Хоменко.
Історія[ред. | ред. код]
На карті 1923 року:
Джерело: http://www.etomesto.ru/map/online/shubert/21/map/21-10-3.png
Галерея[ред. | ред. код]
Пам'ятник над дорогою між Мрином і Лісовими Хуторами
Пам'ятник над дорогою між Мрином і Лісовими Хуторами
Пам'ятна табличка
Див. також[ред. | ред. код]
- "Спогади Прищепи Дмитра Олександровича Про минуле для майбутнього" — розділ книги Валерія Фурси «З історії освіти Носівщини. Навчальні заклади Носівки» .— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.'
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вулиці і провулки населених пунктів громади станом на 1 жовтня 2022 року, Носівська міська рада, переглянуто 2022-12-04
- ↑ Юрій Пероганич. Був у Жовтні Іллінський храм / «Носівські вісті» за 26 жовтня 2012, сторінка 5.
