Відмінності між версіями «Шукаєв Михайло Іларіонович»
| (Не показані 3 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
Воював командиром взводу і стрілецької роти на Західному фронті (1941 р.), командиром кулеметної роти і заступником командира батальйону на Воронезькому фронті (1942 р.), не раз був поранений і лікувався в госпіталях. З листопада 1942 р. – в системі партизанського руху: командир роти спецшколи, начальник учбового пункту з підготовки партизанських кадрів на Воронезькому фронті. | Воював командиром взводу і стрілецької роти на Західному фронті (1941 р.), командиром кулеметної роти і заступником командира батальйону на Воронезькому фронті (1942 р.), не раз був поранений і лікувався в госпіталях. З листопада 1942 р. – в системі партизанського руху: командир роти спецшколи, начальник учбового пункту з підготовки партизанських кадрів на Воронезькому фронті. | ||
| − | 26 серпня 1943 р. капітан Шукаєв, разом із членами командного складу, прибув літаком „Дуглас” на [[партизанський аеродром між селами Плоске і Лихачів]]. Наприкінці серпня – початку вересня 1943 року, у носівські ліси були десантовані 6 бойових груп (близько 70 бійців), які складалися з командирів, комісарів, радистів, підривників, медсестер, котрі пройшли підготовку у спецшколах. Наказом партизанського штабу при Військовій раді М. Шукаєв був призначений командиром | + | 26 серпня 1943 р. капітан Шукаєв, разом із членами командного складу, прибув літаком „Дуглас” на [[партизанський аеродром між селами Плоске і Лихачів]]. Наприкінці серпня – початку вересня 1943 року, у носівські ліси були десантовані 6 бойових груп (близько 70 бійців), які складалися з командирів, комісарів, радистів, підривників, медсестер, котрі пройшли підготовку у спецшколах. Наказом партизанського штабу при Військовій раді М. Шукаєв був призначений командиром п'яти невеликих партизанських загонів Воронезького фронту (усього 55 бійців), об'єднаних у з'єднання. |
:''«Трудністю було те, що надіслане з Великої землі озброєння нахабно забрав партизанський загін «[[За Батьківщину]]». Командир загону [[Бовкун Іван Михайлович|Бовкун]] на отриманий наказ члена Військради тов. Хрущова про негайне повернення незаконно забраного у нас озброєння ніяк не реагував».'' | :''«Трудністю було те, що надіслане з Великої землі озброєння нахабно забрав партизанський загін «[[За Батьківщину]]». Командир загону [[Бовкун Іван Михайлович|Бовкун]] на отриманий наказ члена Військради тов. Хрущова про негайне повернення незаконно забраного у нас озброєння ніяк не реагував».'' | ||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
Одразу ж новостворені загони розпочали активні бойові дії, підірвавши 11 ворожих ешелонів, 6 залізничних і 2 шосейні мости, знищивши та поранивши близько 770 німецьких солдат і офіцерів. В багатьох селах були підірвані молотарки, які завезли окупанти, щоб обмолотити хліб нового врожаю і вивезти до Німеччини. | Одразу ж новостворені загони розпочали активні бойові дії, підірвавши 11 ворожих ешелонів, 6 залізничних і 2 шосейні мости, знищивши та поранивши близько 770 німецьких солдат і офіцерів. В багатьох селах були підірвані молотарки, які завезли окупанти, щоб обмолотити хліб нового врожаю і вивезти до Німеччини. | ||
| − | За тиждень до визволення Носівщини, 7-го вересня 1943 р. | + | За тиждень до визволення Носівщини, 7-го вересня 1943 р. п'ять загонів нового з'єднання вирушили з Більських лісів у найдовший і найтриваліший за всю Велику Вітчизняну війну рейд по тилам німецьких військ: з Носівщини, через Білорусію і Польщу, до Чехословаччини, пройшовши з боями шість тисяч кілометрів. В Білорусії майже 1000 партизан поповнили з'єднання. |
| − | Загони з боями пройшли Житомирську, Рівненську, Волинську, Станіславську, | + | Загони з боями пройшли Житомирську, Рівненську, Волинську, Станіславську, Кам'янець-Подільську, Тернопільську, Чернівецьку, Дрогобицьку, Львівську області України поповнюючись місцевими жителями. За 18 місяців рейду було проведено 133 бої з німцями, знищено 194 ешелони ворога, підірвано 24 залізничні та 44 мости на шосейних дорогах, знищено 2 нафтопереробні заводи та ін. Бойові дії партизани вели в Польщі (два місяці), Чехословаччині (півроку). З'єднання завершило свій рейд в районі міста Ружемберок (Чехословаччина) в лютому 1945 року. |
| − | Бойовий шлях партизан описав у своїй книзі „11 тисяч кілометрів по тилам ворога” сам М. І. Шукаєв. 504 бійці | + | Бойовий шлях партизан описав у своїй книзі „11 тисяч кілометрів по тилам ворога” сам М. І. Шукаєв. 504 бійці з'єднання нагороджені бойовими урядовими нагородами. М.І. Шукаєв нагороджений орденами Вітчизняної війни I та II ступенів, трьома орденами Бойового Червоного Прапора, орденом Богдана Хмельницького I-го ступеня, іншими нагородами СРСР. Також він відзначений нагородами Чехословаччини: орденами Бойового хреста та «Учаснику Словацького національного повстання» I-го ступеня, медаллю «За відвагу». |
Після війни М. І. Шукаєв працював начальником управління в Міністерстві морського флоту СРСР, закінчив Саратовське військове училище МВС, служив в органах внутрішніх справ. | Після війни М. І. Шукаєв працював начальником управління в Міністерстві морського флоту СРСР, закінчив Саратовське військове училище МВС, служив в органах внутрішніх справ. | ||
| Рядок 27: | Рядок 27: | ||
Помер М. І. Шукаєв в Москві в 1976 р. | Помер М. І. Шукаєв в Москві в 1976 р. | ||
| − | У вересні 1983 року на честь 40-річчя створення | + | У вересні 1983 року на честь 40-річчя створення з'єднання і 40-річчя визволення Носівщини шукаївці провели свою зустріч на носівській землі. Відбулися хвилюючі зустрічі воїнів-побратимів, зустрічі з місцевими жителями, з учнями шкіл, з ветеранами-партизанами у [[Орішне|Орішному]]. Там на обеліску партизанської Слави, поруч з портретами [[Кропив'янський Микола Григорович|М. Г. Кропив'янського]], І. М. Бовкуна, М. І. Стратилата було встановлено і портрет М. І. Шукаєва. |
== Посилання == | == Посилання == | ||
| Рядок 35: | Рядок 35: | ||
[[Категорія:Партизани в Німецько-радянській війні]] | [[Категорія:Партизани в Німецько-радянській війні]] | ||
[[Категорія:Нагороджені орденом Вітчизняної війни]] | [[Категорія:Нагороджені орденом Вітчизняної війни]] | ||
| − | [[Категорія:Нагороджені орденом | + | [[Категорія:Нагороджені орденом Червоного Прапора]] |
[[Категорія:Нагороджені орденом Богдана Хмельницького]] | [[Категорія:Нагороджені орденом Богдана Хмельницького]] | ||
[[Категорія:Є у Вікіпедії]] | [[Категорія:Є у Вікіпедії]] | ||
[[Категорія:Люди Ш]] | [[Категорія:Люди Ш]] | ||
Поточна версія на 17:53, 15 вересня 2024
Михайло Іларіонович Шукаєв (липень 1907-1976) – командир 1-го Воронезького партизанського з’єднання, що було сформоване у серпні 1943 року на Носівщині і з боями пройшло по ворожих тилах шість тисяч кілометрів. Нагороджений орденами СРСР та країн, де проходив шлях з’єднання: Польщі, Чехословаччини.
Шукаєв Михайло Іларіонович[ред. | ред. код]
- Нарис у книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.
Шукаєв Михайло Іларіонович народився у 1907 році в селянській сім'ї в селі Гущено-Колодезі Долгоруковського району Курської області Росії.
У 1925-1929 працював слюсарем, потім – кочегаром на станції Дебальцеве (Донбас). В Червоній Армії служив з 1929 по 1931 в дивізії особливого призначення ОГПУ (Москва), закінчив полкову школу. Приймав участь у боротьбі з повстанцями на Північному Кавказі. З січня 1932 р. по червень 1941 р. перебував на господарській роботі в Москві, закінчив робітфак і Плеханівський інститут. З перших днів Великої Вітчизняної війни був на фронті.
Воював командиром взводу і стрілецької роти на Західному фронті (1941 р.), командиром кулеметної роти і заступником командира батальйону на Воронезькому фронті (1942 р.), не раз був поранений і лікувався в госпіталях. З листопада 1942 р. – в системі партизанського руху: командир роти спецшколи, начальник учбового пункту з підготовки партизанських кадрів на Воронезькому фронті.
26 серпня 1943 р. капітан Шукаєв, разом із членами командного складу, прибув літаком „Дуглас” на партизанський аеродром між селами Плоске і Лихачів. Наприкінці серпня – початку вересня 1943 року, у носівські ліси були десантовані 6 бойових груп (близько 70 бійців), які складалися з командирів, комісарів, радистів, підривників, медсестер, котрі пройшли підготовку у спецшколах. Наказом партизанського штабу при Військовій раді М. Шукаєв був призначений командиром п'яти невеликих партизанських загонів Воронезького фронту (усього 55 бійців), об'єднаних у з'єднання.
- «Трудністю було те, що надіслане з Великої землі озброєння нахабно забрав партизанський загін «За Батьківщину». Командир загону Бовкун на отриманий наказ члена Військради тов. Хрущова про негайне повернення незаконно забраного у нас озброєння ніяк не реагував».
Так написав у своєму щоденнику М.І. Шукаєв наприкінці серпня 1943 р. Після переговорів з місцевими партизанами 150 озброєних бійців носівського партизанського з'єднання „За Батьківщину” приєдналися до шукаєвців і, таким чином, було створене Перше з'єднання партизанських загонів Воронезького фронту, перейменоване пізніше в партизанське з'єднання ім. Сталіна.
Одразу ж новостворені загони розпочали активні бойові дії, підірвавши 11 ворожих ешелонів, 6 залізничних і 2 шосейні мости, знищивши та поранивши близько 770 німецьких солдат і офіцерів. В багатьох селах були підірвані молотарки, які завезли окупанти, щоб обмолотити хліб нового врожаю і вивезти до Німеччини.
За тиждень до визволення Носівщини, 7-го вересня 1943 р. п'ять загонів нового з'єднання вирушили з Більських лісів у найдовший і найтриваліший за всю Велику Вітчизняну війну рейд по тилам німецьких військ: з Носівщини, через Білорусію і Польщу, до Чехословаччини, пройшовши з боями шість тисяч кілометрів. В Білорусії майже 1000 партизан поповнили з'єднання.
Загони з боями пройшли Житомирську, Рівненську, Волинську, Станіславську, Кам'янець-Подільську, Тернопільську, Чернівецьку, Дрогобицьку, Львівську області України поповнюючись місцевими жителями. За 18 місяців рейду було проведено 133 бої з німцями, знищено 194 ешелони ворога, підірвано 24 залізничні та 44 мости на шосейних дорогах, знищено 2 нафтопереробні заводи та ін. Бойові дії партизани вели в Польщі (два місяці), Чехословаччині (півроку). З'єднання завершило свій рейд в районі міста Ружемберок (Чехословаччина) в лютому 1945 року.
Бойовий шлях партизан описав у своїй книзі „11 тисяч кілометрів по тилам ворога” сам М. І. Шукаєв. 504 бійці з'єднання нагороджені бойовими урядовими нагородами. М.І. Шукаєв нагороджений орденами Вітчизняної війни I та II ступенів, трьома орденами Бойового Червоного Прапора, орденом Богдана Хмельницького I-го ступеня, іншими нагородами СРСР. Також він відзначений нагородами Чехословаччини: орденами Бойового хреста та «Учаснику Словацького національного повстання» I-го ступеня, медаллю «За відвагу».
Після війни М. І. Шукаєв працював начальником управління в Міністерстві морського флоту СРСР, закінчив Саратовське військове училище МВС, служив в органах внутрішніх справ.
Помер М. І. Шукаєв в Москві в 1976 р.
У вересні 1983 року на честь 40-річчя створення з'єднання і 40-річчя визволення Носівщини шукаївці провели свою зустріч на носівській землі. Відбулися хвилюючі зустрічі воїнів-побратимів, зустрічі з місцевими жителями, з учнями шкіл, з ветеранами-партизанами у Орішному. Там на обеліску партизанської Слави, поруч з портретами М. Г. Кропив'янського, І. М. Бовкуна, М. І. Стратилата було встановлено і портрет М. І. Шукаєва.
