Відмінності між версіями «Процько Олександр Миколайович»
| (Не показані 2 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Олександр Миколайович Процько''' (народився [[29 червня]] [[1975]] року в селі [[Червоні Партизани]], нині Володькова Дівиця — помер [[1 липня]] [[2024]] у с. Спірне Бахмутського району в Донецькій області) — військовик | + | [[Файл:Олександр Процько.jpg|міні|Олександр Процько]] |
| + | |||
| + | '''Олександр Миколайович Процько''' (народився [[29 червня]] [[1975]] року в селі [[Червоні Партизани]], нині Володькова Дівиця — помер [[1 липня]] [[2024]] у с. Спірне Бахмутського району в Донецькій області) — військовик Національної гвардії України, загинув на Російсько-українській війні під час виконання бойових дій. | ||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
| Рядок 31: | Рядок 33: | ||
[[Категорія:Уродженці Володькової Дівиці]] | [[Категорія:Уродженці Володькової Дівиці]] | ||
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]] | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]] | ||
| − | Люди П | + | [[Категорія:Люди П]] |
Поточна версія на 09:52, 21 липня 2024
Олександр Миколайович Процько (народився 29 червня 1975 року в селі Червоні Партизани, нині Володькова Дівиця — помер 1 липня 2024 у с. Спірне Бахмутського району в Донецькій області) — військовик Національної гвардії України, загинув на Російсько-українській війні під час виконання бойових дій.
Життєпис[ред. | ред. код]
- Джерело: На Чернігівщині попрощалися із Захисником, який загинув на Донеччині, ЧЕline, 15 липня 2024
Навчався в Ніжинській ЗОШ № 2. Продовжив освіту в ПТУ № 11.
У 1993 році був призваний до лав Національної гвардії України.
Із 2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областей (Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Новоайдар, Райгородка, Трьохізбенка, Весела Гора, Христово, Олександрівка, Георгієвка, Лутугіно, Щастя).
Неодноразово залучався до виконання диверсійно-розвідувальних завдань.
Після демобілізації працював у м. Київ у відділі воєнізованої охорони Департаменту поліції охорони. Захоплювався спортом, любив рибалити та проводити час з сім'єю.
Неодноразово проходив додаткові військові навчання як в Україні, так і за кордоном, де здобував неабиякий успіх.
На початку повномасштабного вторгнення став одним із тих, хто відбивав наступ на рідне місто Ніжин, далі продовжив захист своєї Батьківщини вже на сході України.
У 2023 році проходив військову службу у в/ч 3018 НГУ у батальйоні оперативного призначення.
У жовтні 2023 року отримав осколкові поранення, після чого була довга реабілітація. Чекав моменту, щоб знову повернутись у стрій.
Загинув 01 липня під час виконання бойових дій у с. Спірне Бахмутського району в Донецькій області.
Попрощалися з воїном у Соборі Всіх Святих у Ніжині.
Родина[ред. | ред. код]
У Олександра залишились дружина, дві доньки та маленька онука.
