Відмінності між версіями «Штепура Віра Григорівна»
| (Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Віра Григорівна Штепура''' ( | + | [[Файл:Штепура.jpg|міні|Віра Штепура]] |
| + | |||
| + | '''Віра Григорівна Штепура''' (1923—2018) — вчителька української літератури в [[Держанівська середня школа|Держанівській середній школі]]. | ||
== Не заросла стежина до нашої Пам’яті == | == Не заросла стежина до нашої Пам’яті == | ||
| Рядок 25: | Рядок 27: | ||
''На фото зустріч випускників [[Держанівська середня школа|Держанівської середньої школи]] 1973 р. на святкуванні 30-річчя випуску у 2003 р. Класний керівних [[Штепура Віра Григорівна]] зі своїм класом (зліва від неї у верхньому ряді другий від краю [[Островецький Леонід Андрійович]]; другий справа в нижньому ряді — [[Постой Віктор Петрович]]).'' | ''На фото зустріч випускників [[Держанівська середня школа|Держанівської середньої школи]] 1973 р. на святкуванні 30-річчя випуску у 2003 р. Класний керівних [[Штепура Віра Григорівна]] зі своїм класом (зліва від неї у верхньому ряді другий від краю [[Островецький Леонід Андрійович]]; другий справа в нижньому ряді — [[Постой Віктор Петрович]]).'' | ||
| − | |||
[[Категорія:Вчителі Держанівської школи]] | [[Категорія:Вчителі Держанівської школи]] | ||
| + | [[Категорія:Довгожителі]] | ||
[[Категорія:Люди Ш]] | [[Категорія:Люди Ш]] | ||
Поточна версія на 07:04, 10 травня 2024
Віра Григорівна Штепура (1923—2018) — вчителька української літератури в Держанівській середній школі.
Не заросла стежина до нашої Пам’яті[ред. | ред. код]
- Автор: Микола Супрун, січень 2024
Далекий вже вересень 1973 року. В наш четвертий клас на урок з української літератури прийшла Віра Григорівна Штепура. Привітавшись, вона сказала, що замість Інни Михайлівни Трухан, яка поїхала до Носівки, проведе цей урок.
Час пройшов на одному подиху… Ми із захопленням слухали роздуми вчителя про Тараса Шевченка та інших світочів нашої літератури.
Від старшокласників ми давно знали про особливий дар Віри Григорівни залучати учнів до сприйняття літературного слова. Саме тому, коли у старших класах ми розпочали вивчати світову літературу, то дійсно зрозуміли, що істинне пізнання світової літературної скарбниці можливе лише за допомогою нашого педагога.
Дискусії про літературних героїв вчили нас пошуку відповідей на власні світоглядні питання… Роздуми на уроках продовжувалися на засіданнях літературного гуртка, яким десятиліттями керувала В. Г. Штепура. Традиційними були літературні свята, що проводила вона спільно із І.М.Трухан та Р.О.Марущенко. Перемога учнів на різних олімпіадах із мови та літератури для нашої школи була цілком закономірно заслуженим результатом…
Пам'ятаю, як на кожні канікули нам рекомендувалося прочитати класичні твори та написати своє розуміння головних їхніх ідей… Віра Григорівна радила нам долучатися до випуску стінних літературних газет, в яких вона була літературним редактором… А чого вартує її допомога у “спробі пера” у Носівській районній газеті чи в Чернігівській обласній молодіжці. Добре пам'ятаю свою першу маленьку замітку до районки і цукерки для літературного гуртка, що я купив за свій перший “гонорар”…
Саме в цьому гуртку почали свій шлях в журналістику та в літературу Заслужений журналіст України Микола Георгійович Будлянський та Віктор Миколайович Божок — її учні, знані далеко за межами Чернігівщини журналісти, поети, письменники…
Звичайно, головне, чому навчала нас Віра Григорівна — це стати, а головне — залишитися Людиною! Саме її жертовне для нас учнів життя було тому свідченням. Приїхала вона в Держанівку молоденькою вчителькою і півстоліття несла сільським дітям науку про Слово! Проживала вона всі роки у маленькій прибудові колишнього панського будинку, що багато років був школою. Останні роки вона тяжко хворіла… Вдячні люди не забували свого Вчителя. Багато їй допомагала Шевела Людмила Данилівна… Особливу Вдячність хочеться висловити від імені всіх учнів Віри Григорівни моєму другу дитинства — Погибі Ганні Олександрівній, яка протягом понад десяти років робила все аби вона не відчула страшної самотності… Дякуємо Тобі, Галинко, за Твоє Добре Серце!
Коли була жива Віра Григорівна, то до її маленького житла бігла вузенька стежина, яку протоптували не байдужі до її долі люди… Зараз ця стежинка вже заросла, але не заросла стежина до нашої Пам’яті про наших Вчителів!
На фото зустріч випускників Держанівської середньої школи 1973 р. на святкуванні 30-річчя випуску у 2003 р. Класний керівних Штепура Віра Григорівна зі своїм класом (зліва від неї у верхньому ряді другий від краю Островецький Леонід Андрійович; другий справа в нижньому ряді — Постой Віктор Петрович).
