Долгорукова Марія Павлівна

Княгиня Марія Павлівна Долгорукова (уроджена Голіцина, 3 червня 1859 — 1 вересня 1914) — поміщиця, що мала володіння у селі Володькова Дівиця.

1905 року сотні селян Володькової Дівиці з'явилися на подвір'я економії поміщиці Долгорукової. Вони розгромили панський будинок, горілчаний завод, розібрали корів, коней, господарський реманент. Захопили і розподілили між собою понад 500 десятин землі. Організаторами цього виступу були, ті ж бідняки, що виступали у травні 1904 року.

Родина

Чоловік: князь Микола Дмитрович Долгоруков (1858–1899), син полковника у відставці князя Дмитра Миколайовича Долгорукова (1827–1910) та Наталії Володимирівни, уродженої гр. Орлової-Давидовової (до 1856 Давидова) (1833—1885). Одружений (1881(80) на Марії Павлівні). Закінчив історико-філологічний факультет Московського університету, під час російсько-турецької війни служив санітаром, з 1888 по 1896 був Новозибківським повітовим ватажком дворянства, після чого три роки, аж до самої смерті, був чернігівським губернським ватажком дворянства. Помер від висипного тифу.

Діти:

• Наталія, у заміжжі баронеса Мейєндорф (1882–1912);
• Дмитро (1888–1956);
• Володимир (1888–1956)