Відмінності між версіями «Ніколаєнко Леонтій Дмитрович»
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Леонтій Дмитрович Ніколаєнко''' (1913 р.н. - ?) головний зоотехнік об'єднання колгоспів з сіл Лісні Хутори, Жовтень та Політвідділ в 1946—1950. | '''Леонтій Дмитрович Ніколаєнко''' (1913 р.н. - ?) головний зоотехнік об'єднання колгоспів з сіл Лісні Хутори, Жовтень та Політвідділ в 1946—1950. | ||
| + | |||
| + | Також працював учителем хімії в школі в Кобижчі. | ||
== Спогади сина == | == Спогади сина == | ||
Спогади сина [[Ніколаєнко Борис Леонтійович|Бориса]]: | Спогади сина [[Ніколаєнко Борис Леонтійович|Бориса]]: | ||
:«Мій батько Леонтій Дмитрович Ніколаєнко, 1913 року народження. Його батько помер в 1914 році, працюючи на цукрозаводі, як заготівник сировини, їздовий з підводою, якою возив буряки. Тобто батьки були напівсироти обоє, тільки різниця між бабусями. Одна з Польщі, закінчила гімназію і знала російську, польську, німецьку мови досконально, а французькою володіла, в спілкуванні українською проявляла русизм, як і віросповіданні католицизм. Прихожани церкви в Кобижчі навіть попросили священника не спілкуватися з нею на людях. Хрест накладали на себе католицький. Тому священник з часом почав сповідувати її вдома. Адже в Кобижчі вона була знана і серед медиків і серед освітян, хоча утримувала дітей сама торгівлею. Тому я згадав математика Рудницького із Носівки, адже в Кобижчі був математик Євдощук, також високо фаховий та інтелігентний! Одружив мого батька і матір в Кобижчі, коли батько був викладачем хімії в школі, де учив Рудько Олександра Юхимовича, про сина Миколу якого Ви знаєте. Мати в Бобровиці вчила Аллу Давиденко, яка потім закінчила КНУ, факультет філософії, і вийшла заміж за красуня Хорошка, старшого брата Миколи, Вам відомого. Коли я не поступив в 1961 році на р/фізичний Олександр Юхимович і Алла Іванівна з вдячністю до моїх батьків взяли мене на роботу в Бобровицький будинок піонерів, який був у приміщенні Катеринича і я попав у сферу життя робітників цукрозаводу, скажу точніше керівників, таких як Фесенко Г.М., її чоловік Руденко А.К, подружжя Євдокимових, Микола та Агнеса та Громовий П з дружиною. Все було на рівні дітей, які були талановиті особи! Але мій р/фізичний для багато чого значив, не так як у сусідів та школі в центрі. Навіть коли я не поступив вдруге в 1962 році, то це теж инні пробачили. Адже в травні 1963 року я поїхав до Москви і там закінчив авдготоасв курси впродовж 2 місяців на фізичний ф - т МГУ. Однак після двох математик я зрозумів, що в МГУ я не попаду, а йти в інші Виші Москви я не хотів, то 25 липня я подав втретє документи в КНУ, і по результатах вступних іспитів був зарахований на 1 курс того р/фізичного. | :«Мій батько Леонтій Дмитрович Ніколаєнко, 1913 року народження. Його батько помер в 1914 році, працюючи на цукрозаводі, як заготівник сировини, їздовий з підводою, якою возив буряки. Тобто батьки були напівсироти обоє, тільки різниця між бабусями. Одна з Польщі, закінчила гімназію і знала російську, польську, німецьку мови досконально, а французькою володіла, в спілкуванні українською проявляла русизм, як і віросповіданні католицизм. Прихожани церкви в Кобижчі навіть попросили священника не спілкуватися з нею на людях. Хрест накладали на себе католицький. Тому священник з часом почав сповідувати її вдома. Адже в Кобижчі вона була знана і серед медиків і серед освітян, хоча утримувала дітей сама торгівлею. Тому я згадав математика Рудницького із Носівки, адже в Кобижчі був математик Євдощук, також високо фаховий та інтелігентний! Одружив мого батька і матір в Кобижчі, коли батько був викладачем хімії в школі, де учив Рудько Олександра Юхимовича, про сина Миколу якого Ви знаєте. Мати в Бобровиці вчила Аллу Давиденко, яка потім закінчила КНУ, факультет філософії, і вийшла заміж за красуня Хорошка, старшого брата Миколи, Вам відомого. Коли я не поступив в 1961 році на р/фізичний Олександр Юхимович і Алла Іванівна з вдячністю до моїх батьків взяли мене на роботу в Бобровицький будинок піонерів, який був у приміщенні Катеринича і я попав у сферу життя робітників цукрозаводу, скажу точніше керівників, таких як Фесенко Г.М., її чоловік Руденко А.К, подружжя Євдокимових, Микола та Агнеса та Громовий П з дружиною. Все було на рівні дітей, які були талановиті особи! Але мій р/фізичний для багато чого значив, не так як у сусідів та школі в центрі. Навіть коли я не поступив вдруге в 1962 році, то це теж инні пробачили. Адже в травні 1963 року я поїхав до Москви і там закінчив авдготоасв курси впродовж 2 місяців на фізичний ф - т МГУ. Однак після двох математик я зрозумів, що в МГУ я не попаду, а йти в інші Виші Москви я не хотів, то 25 липня я подав втретє документи в КНУ, і по результатах вступних іспитів був зарахований на 1 курс того р/фізичного. | ||
Версія за 15:02, 2 квітня 2024
Леонтій Дмитрович Ніколаєнко (1913 р.н. - ?) головний зоотехнік об'єднання колгоспів з сіл Лісні Хутори, Жовтень та Політвідділ в 1946—1950.
Також працював учителем хімії в школі в Кобижчі.
Спогади сина
Спогади сина Бориса:
- «Мій батько Леонтій Дмитрович Ніколаєнко, 1913 року народження. Його батько помер в 1914 році, працюючи на цукрозаводі, як заготівник сировини, їздовий з підводою, якою возив буряки. Тобто батьки були напівсироти обоє, тільки різниця між бабусями. Одна з Польщі, закінчила гімназію і знала російську, польську, німецьку мови досконально, а французькою володіла, в спілкуванні українською проявляла русизм, як і віросповіданні католицизм. Прихожани церкви в Кобижчі навіть попросили священника не спілкуватися з нею на людях. Хрест накладали на себе католицький. Тому священник з часом почав сповідувати її вдома. Адже в Кобижчі вона була знана і серед медиків і серед освітян, хоча утримувала дітей сама торгівлею. Тому я згадав математика Рудницького із Носівки, адже в Кобижчі був математик Євдощук, також високо фаховий та інтелігентний! Одружив мого батька і матір в Кобижчі, коли батько був викладачем хімії в школі, де учив Рудько Олександра Юхимовича, про сина Миколу якого Ви знаєте. Мати в Бобровиці вчила Аллу Давиденко, яка потім закінчила КНУ, факультет філософії, і вийшла заміж за красуня Хорошка, старшого брата Миколи, Вам відомого. Коли я не поступив в 1961 році на р/фізичний Олександр Юхимович і Алла Іванівна з вдячністю до моїх батьків взяли мене на роботу в Бобровицький будинок піонерів, який був у приміщенні Катеринича і я попав у сферу життя робітників цукрозаводу, скажу точніше керівників, таких як Фесенко Г.М., її чоловік Руденко А.К, подружжя Євдокимових, Микола та Агнеса та Громовий П з дружиною. Все було на рівні дітей, які були талановиті особи! Але мій р/фізичний для багато чого значив, не так як у сусідів та школі в центрі. Навіть коли я не поступив вдруге в 1962 році, то це теж инні пробачили. Адже в травні 1963 року я поїхав до Москви і там закінчив авдготоасв курси впродовж 2 місяців на фізичний ф - т МГУ. Однак після двох математик я зрозумів, що в МГУ я не попаду, а йти в інші Виші Москви я не хотів, то 25 липня я подав втретє документи в КНУ, і по результатах вступних іспитів був зарахований на 1 курс того р/фізичного.
