Відмінності між версіями «Закалюжний Євгеній Григорович»
| (Не показані 3 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Однофамільці|Закалюжний}} | {{Однофамільці|Закалюжний}} | ||
| − | [[Файл:Євген Закалюжний.jpg|міні| | + | [[Файл:Євген Закалюжний.jpg|міні|Євгеній Закалюжний]] |
'''Євгеній Григорович Закалюжний''' (народився [[8 квітня]] [[1979]] у Володьковій Дівиці — помер [[14 травня]] [[2022]]) — військовик, сержант. Обороняв Донецький аеропорт, мав серйозне поранення, нагороджений орденом «За мужність», загинув у бою біля міста Попасна. | '''Євгеній Григорович Закалюжний''' (народився [[8 квітня]] [[1979]] у Володьковій Дівиці — помер [[14 травня]] [[2022]]) — військовик, сержант. Обороняв Донецький аеропорт, мав серйозне поранення, нагороджений орденом «За мужність», загинув у бою біля міста Попасна. | ||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
| − | |||
| − | + | У 1996 році він закінчив Червонопартизанську загальноосвітню школу, вступивши до Ніжинського педагогічного університету імені М. Гоголя. | |
| − | Після лікування та реабілітації, у 2015 році — демобілізований. З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну, Євгеній — знову добровольцем пішов боронити рідну землю. 14 травня 2022 року у важких боях на Луганщині біля міста Попасна сержант Закалюжний отримав | + | Після року навчання вирішив пов'язати своє життя з армією та долучитися до десантних військ, тож потрапив на строкову службу у місто Болград Одеської області. |
| + | |||
| + | У 1999 році Євгеній брав участь у миротворчій місії в Югославії, а у період з 2000—2002 років проходив військову службу за контрактом у Житомирі. З початком Революції Гідності та бойових дій на Сході України Євгеній знов повернувся до лав Збройних Сил України, аби зі зброєю в руках давати відсіч загарбнику. Обороняв Донецький аеропорт, мав серйозне поранення, нагороджений орденом «За мужність». | ||
| + | |||
| + | Після лікування та реабілітації, у 2015 році — демобілізований. | ||
| + | |||
| + | У 2018-му році він знову підписав контракт зі Збройними Силами України. | ||
| + | |||
| + | З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну, Євгеній — знову добровольцем пішов боронити рідну землю навідником до 15-го окремого мотопіхотного батальйону. 14 травня 2022 року у важких боях на Луганщині біля міста Попасна сержант Закалюжний отримав осколкові поранення, несумісні з життям.<ref>{{Cite web | url = https://cntime.cn.ua/na-shodi-zaginuli-troye-bijciv-iz-nosivskoyi-groma-article/ | title = На Сході загинули троє бійців із Носівської громади | publisher = Час Чернігівський | author = | date = 2022-05-27 | access-date = | language = }}</ref> | ||
| + | |||
| + | Вдома на нього чекали батьки та брат. | ||
28 травня 2022 похований кладовищі (Миколаївське) по вулиці Освіти в с. Володькова Дівиця. | 28 травня 2022 похований кладовищі (Миколаївське) по вулиці Освіти в с. Володькова Дівиця. | ||
| Рядок 18: | Рядок 27: | ||
== Посилання == | == Посилання == | ||
* https://www.facebook.com/profile.php?id=100035693349863 Євгеній Закалюжний, Facebook | * https://www.facebook.com/profile.php?id=100035693349863 Євгеній Закалюжний, Facebook | ||
| − | * https://uk.wikipedia.org/wiki/ | + | * https://uk.wikipedia.org/wiki/Закалюжний_Євгеній_Григорович |
[[Категорія:Уродженці Володькової Дівиці]] | [[Категорія:Уродженці Володькової Дівиці]] | ||
[[Категорія:Сержанти]] | [[Категорія:Сержанти]] | ||
| − | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні]] | + | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]] |
| + | [[Категорія:Поховані у Володьковій Дівиці]] | ||
[[Категорія:Люди З]] | [[Категорія:Люди З]] | ||
Поточна версія на 15:44, 24 березня 2024
Євгеній Григорович Закалюжний (народився 8 квітня 1979 у Володьковій Дівиці — помер 14 травня 2022) — військовик, сержант. Обороняв Донецький аеропорт, мав серйозне поранення, нагороджений орденом «За мужність», загинув у бою біля міста Попасна.
Життєпис[ред. | ред. код]
У 1996 році він закінчив Червонопартизанську загальноосвітню школу, вступивши до Ніжинського педагогічного університету імені М. Гоголя.
Після року навчання вирішив пов'язати своє життя з армією та долучитися до десантних військ, тож потрапив на строкову службу у місто Болград Одеської області.
У 1999 році Євгеній брав участь у миротворчій місії в Югославії, а у період з 2000—2002 років проходив військову службу за контрактом у Житомирі. З початком Революції Гідності та бойових дій на Сході України Євгеній знов повернувся до лав Збройних Сил України, аби зі зброєю в руках давати відсіч загарбнику. Обороняв Донецький аеропорт, мав серйозне поранення, нагороджений орденом «За мужність».
Після лікування та реабілітації, у 2015 році — демобілізований.
У 2018-му році він знову підписав контракт зі Збройними Силами України.
З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну, Євгеній — знову добровольцем пішов боронити рідну землю навідником до 15-го окремого мотопіхотного батальйону. 14 травня 2022 року у важких боях на Луганщині біля міста Попасна сержант Закалюжний отримав осколкові поранення, несумісні з життям.[1]
Вдома на нього чекали батьки та брат.
28 травня 2022 похований кладовищі (Миколаївське) по вулиці Освіти в с. Володькова Дівиця.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ На Сході загинули троє бійців із Носівської громади, Час Чернігівський, 2022-05-27
Посилання[ред. | ред. код]
- https://www.facebook.com/profile.php?id=100035693349863 Євгеній Закалюжний, Facebook
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Закалюжний_Євгеній_Григорович
