Спасо-Переображенська церква

Побутовий іконопис на території Носівщини кінця XIX - початку XX ст. Ікона родини Заволових, парафіян церкви «Спасо-Преображення»

Церква Спасо-Преображення — колишня церква в Носівці.

Преображення

Джерело: Юлія Філь: ПРЕОБРАЖЕННЯ…, Носівка Nosivka Nosowka, 20 березня 2023

ПРЕОБРАЖЕННЯ…

«…. заснула Вкраїна,
Бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла,
В калюжі, в болоті серце прогноїла
І в дупло холодне гадюк напустила,
А дітям надію в степу оддала»
Володимир, Митрополит Київський та всієї України./

Важко сприймати сьогоднішню реальність, черствіють наші душі від навколишнього горя і страхіть… Однак, пам'ять і віра повинні залишатись! Сакральне місце пам'яті вірян, священний клаптик землі в історичному районі Носівщини «Спащина», «місце-руїна» - місце храму «Преображення Господнього» ...

Колись «Спащина» навесні повністю вкривалась цвітінням садів, славилась земля навколишня гарними плодовитими деревами. Серцем «Спащини» був дерев'яний храм «Преображення». За переказами носівчан, дзвони на дерев'яній дзвіниці так лунали, що чути було навіть в Іржавці. Відповідно історико-статистичному опису Чернігівської єпархії 1873року (сьогодні розміщений на сторінках інтернету): «Над северным входом в Преображенский храм, сотенного местечка Носовка, написано: «1735 г. создася храм сей преображения Господня»». Метричні книги церкви «Преображення» м. Носівка з 1754 року, котрі збереглися до сьогодні в державному архіві, розповідають, що її прихожанами (парафіянами) були носівські козацькі родини «Спащини»: Кравченко, Тхор, Коровай, Гейка, Хуртак, Буцан, Павленко, Кожемяка, Козло (Козленко), Нерода, Завового, Бойко, Баклан; Сагайдаченко (Сагайдак); Булава… (на жаль, опублікувати прізвища всіх неможливо).

При церкві діяла церковно-парафіяльна школа. Дітлахи парафіян вивчали Закон Божий, церковний спів, письмо, арифметику, читання. Моя прабабуся Евгенія Назаренко (1890 р/н), згідно з документами що збереглись до сьогодні, була вихованко цієї школи і досить таки непогано писала і читала, для свого часу. ЇЇ донька, а моя бабуся Валентина Заволова (1912р/н), також відвідувала церковнопарафіяльну школу «Преображення» м. Носівка. Про красу своєї «Спасо-Преображенської» церкви бабуся згадувала неодноразово. Неслись десятками століть в цьому Божому храмі молитви, церковний спів, слово Боже. На свята родини діставали найкращі вбрання та йшли сім'ями до церкви. Не випадково, мабуть, українські вчені Стефан Таранушенко та Павло Жолтовський, рятуючи храми від забуття, в 1930 році змогли зафіксувати носівську Преображенську церкву на фото (фото П. Жолтовського 1930 р. додається до матеріалу).

Безповоротно зникла пам'ятка носівської мистецької творчості, перлина дерев'яного монументального будівництва нашого народу, наших пращурів. В 1930-ті роки «великого терору», разом з «ворогами народу», що жили, господарювали на славній землі «Спащини», більшовицька влада знищила в Носівці і їх храм «Преображення Господнього». Більшовицьке гетто в'їдалось в християнські душі носівчан, руйнувало їх віру.

Відродити сакральну пам'ятку вірян, церкву «Преображення» на «Спащині» в 1990-ті роки, намагався голова Носівського райвиконкому Олександр Іванович Комар. Не встиг Олександр Іванович, втілити в життя свій намір - питання фінансування забудови церкви, хоча план будови вже існував на папері і обговорення проводилось серед громади.

Важко, сумно сьогодні дивитись на ті бур'яни, чагарники, що вкривають священне місце Преображенської церкви наших дідів. Поодинокий дерев'яний хрест з парканом навколо(фото на початку березня 2023р. додається до матеріалу), в історичному районі Носівки «Спащина» встановлений Носівською громадою, сьогодні символізує що? Це символ віри в Бога, прагнення щоб він завжди був серед нас, вшанування християнства? Чомусь врізаються в свідомість слова з сучасної української пісні: « Забуті боги не чують молитв, забуті боги мовчать, забуті боги тримають свій хрест доки звуки бою звучать…».

Коментар Людмили Василенко

Пам'ятний хрест на «церковищі» — місці Спаської церкви, 2023

Джерело: Людмила Василенко: ПРЕОБРАЖЕННЯ…, 21 березня 2023

З трепетом в душі читаю рядки історичного минулого нашого Преображенського храму на моїй рідній "спащині". Не заросла стежка до цього святого місця. Пам'ятаю, як приїздив Комар, освячували місце, планували, але не склалось. Мої батьки і інші сусіди поставили хрестик з огорожею, поки живі були підтримували порядочок, тепер роблю це я. Люди, які проходять, щиро поклоняються, і так приємно і легко на душі, помолившись на цьому святому місці. І ніякого московського патріархату, ніхто тебе не обсудить. Щиро вам вдячна, дуже цікаво знати про історичні події де ми народились.

Див. також

• Спаське кладовище
• Спащина
• Вулиця Спаська