Відмінності між версіями «Чорнозуб Василь Іванович»
(Створена сторінка: '''Василь Іванович Чорнозуб''' Завідувач відділу по незаразних хворобах тварин, лікар в...) |
|||
| (Не показано 13 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | [[Файл:Василь Чорнозуб.jpg|міні|Василь Чорнозуб]] | |
| − | + | '''Василь Іванович Чорнозуб''' (народився [[28 січня]] [[1950]] в селі Попівка Черкаської області — помер [[7 грудня]] [[2022]]) — завідувач відділу з незаразних хвороб тварин, лікар ветеринарної медицини в [[Носівська районна державна лікарня ветеринарної медицини|Носівській районній державній лікарні ветеринарної медицини]]. | |
| − | + | Закінчив Білоцерківський університет ветеринарної медицини. Протягом 10 років працював головою колгоспу «[[Рассвет]]» у селах Ганнівка, Софіївка. | |
| + | 20 років був серед очільників ветеринарної медицини в Носівському районі. | ||
| + | |||
| + | Був членом ради [[Організація ветеранів Носівської територіальної громади|Організації ветеранів Носівської територіальної громади]]. | ||
| + | |||
| + | == Родина == | ||
| + | Дружина — Клавдія Михайлівна, сини Олександр, Ігор. | ||
| + | |||
| + | == Життєва стежка == | ||
| + | :''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/1115239838678801/posts/2153800908156017 | title = Неочікуваана і гірка звістка| publisher = Життя громади — інформаційний бюлетень Носівської міської ради| author = | date = 7 грудня 2022 | access-date = | language = }}'' | ||
| + | На 73-у році життя завершилася життєва стежка Василя Івановича Чорнозуба — талановитого керівника, господарника, людини надзвичайно активної, великого оптиміста і життєлюба. | ||
| + | |||
| + | Василь Іванович народився на Черкащині, однак, вже більше півстоліття своєю другою батьківщиною вважав Носівщину. Здається, немає жодного села чи віддаленого висілочка, де б він не побував у своїх професійних справах — ветспеціаліста, керівника сільгосппідприємства чи затим вже очільника усієї ветеринарної служби району. Василь Іванович очолив [[Рассвет|один із колгоспів]] степової зони Носівщини і був для своїх працівників справжнім керманичем, завдяки професійності та хазяйновитості якого практично всі галузі давали чималі прибутки, покращувалася соціальна інфраструктура та велося житлове будівництво. За роки його головування на території господарства побудували школу й лазню, увічнили пам'ять загиблих у роки війни земляків пам'ятниками та обелісками, тут з'явилася їдальня, дорога з твердим покриттям, майстерня та інші виробничі приміщення. | ||
| + | |||
| + | А далі на двадцять років ветеринарія знову стала його професією. Нові приміщення ветлікарень з'явилися у Мрині та Степових Хуторах, провели їх реконструкцію у Рівчак-Степанівці, Володьковій Дівиці та Іржавці. Для ветеринарних спеціалістів почали споруджувати житлові будинки та квартири, суттєво поліпшилися умови їхньої праці. | ||
| + | |||
| + | З турботою про людей — цей вислів завжди був незмінним для В. І. Чорнозуба в його професійній діяльності і в житті. Бо й після виходу на заслужений відпочинок він знову був у турботах тепер вже ветеранів, очоливши міську ветеранську організацію. Він до останнього був у строю, як завжди з усмішкою, гумором, потрібними словами підтримки. Ще вчора на заході, де вшановували волонтерів і військових, він тримав слово, як завжди коротке, хвилююче, патріотичне, що відгукувалося болем і вірою у серцях присутніх. | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Голови колгоспів]] | ||
| + | [[Категорія:Ветеринари]] | ||
[[Категорія:Люди Ч]] | [[Категорія:Люди Ч]] | ||
Поточна версія на 18:16, 9 лютого 2024
Василь Іванович Чорнозуб (народився 28 січня 1950 в селі Попівка Черкаської області — помер 7 грудня 2022) — завідувач відділу з незаразних хвороб тварин, лікар ветеринарної медицини в Носівській районній державній лікарні ветеринарної медицини.
Закінчив Білоцерківський університет ветеринарної медицини. Протягом 10 років працював головою колгоспу «Рассвет» у селах Ганнівка, Софіївка.
20 років був серед очільників ветеринарної медицини в Носівському районі.
Був членом ради Організації ветеранів Носівської територіальної громади.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Клавдія Михайлівна, сини Олександр, Ігор.
Життєва стежка[ред. | ред. код]
- Джерело: Неочікуваана і гірка звістка, Життя громади — інформаційний бюлетень Носівської міської ради, 7 грудня 2022
На 73-у році життя завершилася життєва стежка Василя Івановича Чорнозуба — талановитого керівника, господарника, людини надзвичайно активної, великого оптиміста і життєлюба.
Василь Іванович народився на Черкащині, однак, вже більше півстоліття своєю другою батьківщиною вважав Носівщину. Здається, немає жодного села чи віддаленого висілочка, де б він не побував у своїх професійних справах — ветспеціаліста, керівника сільгосппідприємства чи затим вже очільника усієї ветеринарної служби району. Василь Іванович очолив один із колгоспів степової зони Носівщини і був для своїх працівників справжнім керманичем, завдяки професійності та хазяйновитості якого практично всі галузі давали чималі прибутки, покращувалася соціальна інфраструктура та велося житлове будівництво. За роки його головування на території господарства побудували школу й лазню, увічнили пам'ять загиблих у роки війни земляків пам'ятниками та обелісками, тут з'явилася їдальня, дорога з твердим покриттям, майстерня та інші виробничі приміщення.
А далі на двадцять років ветеринарія знову стала його професією. Нові приміщення ветлікарень з'явилися у Мрині та Степових Хуторах, провели їх реконструкцію у Рівчак-Степанівці, Володьковій Дівиці та Іржавці. Для ветеринарних спеціалістів почали споруджувати житлові будинки та квартири, суттєво поліпшилися умови їхньої праці.
З турботою про людей — цей вислів завжди був незмінним для В. І. Чорнозуба в його професійній діяльності і в житті. Бо й після виходу на заслужений відпочинок він знову був у турботах тепер вже ветеранів, очоливши міську ветеранську організацію. Він до останнього був у строю, як завжди з усмішкою, гумором, потрібними словами підтримки. Ще вчора на заході, де вшановували волонтерів і військових, він тримав слово, як завжди коротке, хвилююче, патріотичне, що відгукувалося болем і вірою у серцях присутніх.
