Відмінності між версіями «Пещеров Олександр Сергійович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
(Створена сторінка: '''Олександр Сергійович Пещеров''' (2 червня 1983 — помер 24 грудня 2022) — солдат, водій м...)
 
 
(Не показано 9 проміжних версій цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Олександр Сергійович Пещеров'''  ([[2 червня]] 1983 — помер [[24 грудня]] 2022) — солдат, водій механік, житель Володькової Дівиці.
+
[[Файл:Олександр Пещеров.jpg|міні|Олександр Пещеров]]
== Носівщина в скорботі ==
 
: ''Джерело: https://www.facebook.com/100022088054658/posts/1365889197490669/''
 
Знову гірка звістка сколихнула нашу громаду.
 
  
Надійшло сповіщення про  смерть захисника, жителя с. [[Володькова Дівиця]] Олександра Сергійовича Пещерова. Солдат Олександр Пещеров  (02.06.1983 - 24.12.2022)   з  перших днів повномасштабного вторгнення  став на захист  української землі, яка стала для нього рідною, адже народився він в магаданській області. Службу проходив  у лавах  першої  танкової бригади, був водієм-механіком.
+
'''Олександр Сергійович Пещеров''' (народився [[2 червня]] [[1983]] в Магаданській області — помер [[24 грудня]] [[2022]]) — солдат, водій-механік, житель Володькової Дівиці. Загинув на Російсько-українській війні.
Залишаючись  вірним військовій присязі, під час виконання  бойового завдання,  серце  воїна зупинилося 24 грудня.
 
  
У мирному житті Олександр Сергійович працював у Києві промисловим альпіністом, мав дружну, щасливу родину: дружину, двох синочків.
+
== Носівщина в скорботі ==
+
: ''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/100022088054658/posts/1365889197490669/ | title = Носівщина в скорботі | publisher = | author = Володимир Ігнатченко | date = 26 грудня 2022 | access-date = | language = }}''
Носівська міська рада, виконавчий комітет,депутатський корпус щиро співчуває у важкому непоправному горі дружині Альоні Анатоліївні, синам Олександру і Антону, всім рідним, знайомим, друзям.
+
Надійшло сповіщення про смерть захисника, жителя с. [[Володькова Дівиця]] Олександра Сергійовича Пещерова. Солдат Олександр Пещеров з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист української землі, яка стала для нього рідною, адже народився він в магаданській області. Службу проходив у лавах першої танкової бригади, був водієм-механіком.
  
Герої не вмирають!
+
Залишаючись вірним військовій присязі, під час виконання бойового завдання, серце воїна зупинилося 24 грудня.
  
Вічна і світла пам’ять про воїна Олександра  житиме  завжди!
+
У мирному житті Олександр Сергійович працював у Києві промисловим альпіністом.
 
 
Завтра, 27 грудня, будемо зустрічати тіло загиблого. Орієнтовний час зустрічі о 15.00.
 
 
Давайте гідно зустрінемо захисника колоною шани!
 
 
 
Церемонія прощання та поховання відбудеться 28 грудня.
 
 
Поховають Героя на місцевому кладовищі по вул. Центральній в с. Володькова Дівиця.
 
 
   
 
   
Початок заупокійної літії- о 12.00
+
Церемонія прощання та поховання відбулася 28 грудня. Похований на [[Богоявленське кладовище|кладовищі по вул. Центральній]]
 +
у Володьковій Дівиці.
  
Пресслужба  Носівської міської ради
+
== Родина ==
 +
Дружина Альона Анатоліївна, сини Олександр і Антон.
  
[[Категорія:Люди:Вододькова Дівиця]]
+
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]]
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні]]
+
[[Категорія:Поховані у Володьковій Дівиці]]
 
[[Категорія:Люди П]]
 
[[Категорія:Люди П]]

Поточна версія на 23:07, 26 грудня 2023

Олександр Пещеров

Олександр Сергійович Пещеров (народився 2 червня 1983 в Магаданській області — помер 24 грудня 2022) — солдат, водій-механік, житель Володькової Дівиці. Загинув на Російсько-українській війні.

Носівщина в скорботі[ред. | ред. код]

Джерело: Володимир Ігнатченко: Носівщина в скорботі, 26 грудня 2022

Надійшло сповіщення про смерть захисника, жителя с. Володькова Дівиця Олександра Сергійовича Пещерова. Солдат Олександр Пещеров з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист української землі, яка стала для нього рідною, адже народився він в магаданській області. Службу проходив у лавах першої танкової бригади, був водієм-механіком.

Залишаючись вірним військовій присязі, під час виконання бойового завдання, серце воїна зупинилося 24 грудня.

У мирному житті Олександр Сергійович працював у Києві промисловим альпіністом.

Церемонія прощання та поховання відбулася 28 грудня. Похований на кладовищі по вул. Центральній у Володьковій Дівиці.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина Альона Анатоліївна, сини Олександр і Антон.