Відмінності між версіями «Приходько Юрій Валерійович»
(→Родина) |
|||
| (Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
[[Файл:Юрій Приходько.jpg|міні|Юрій Приходько]] | [[Файл:Юрій Приходько.jpg|міні|Юрій Приходько]] | ||
| − | '''Юрій Валерійович Приходько''' ([[25 квітня]] [[1986]], с. [[Володькова Дівиця]] — 20 травня 2023, поблизу Красногорівки, Донецької області) — доброволець ЗСУ, гранатометник механізованого відділення механізованого батальйону. Загинув при виконанні бойового завдання на Російсько-українській війні. | + | '''Юрій Валерійович Приходько''' ([[25 квітня]] [[1986]], с. [[Володькова Дівиця]] — [[20 травня]] [[2023]], поблизу Красногорівки, Донецької області) — доброволець ЗСУ, гранатометник механізованого відділення механізованого батальйону. Загинув при виконанні бойового завдання на Російсько-українській війні. |
== Носівщина в жалобі == | == Носівщина в жалобі == | ||
| Рядок 31: | Рядок 31: | ||
[[Категорія:Уродженці Володькової Дівиці]] | [[Категорія:Уродженці Володькової Дівиці]] | ||
| − | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні]] | + | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]] |
[[Категорія:Люди П]] | [[Категорія:Люди П]] | ||
Поточна версія на 20:07, 25 листопада 2023
Юрій Валерійович Приходько (25 квітня 1986, с. Володькова Дівиця — 20 травня 2023, поблизу Красногорівки, Донецької області) — доброволець ЗСУ, гранатометник механізованого відділення механізованого батальйону. Загинув при виконанні бойового завдання на Російсько-українській війні.
Носівщина в жалобі[ред. | ред. код]
- Джерело: Володимир Ігнатченко: Носівщина в жалобі Знову гірка звістка..., 23 травня 2023
Знову гірка звістка сколихнула нашу громаду: надійшло сповіщення про загибель нашого земляка – Героя, жителя с. Володькова Дівиця Юрія Валерійовича Приходька.
Солдат Юрій Приходько (25.04.1986 – 20.05.2023) народився та зростав в с.Володькова Дівиця. Після закінчення місцевої школи, став учнем залізничного училища. Працював на різних роботах, жив у рідному селі.
До початку повномасштабного вторгнення був охоронцем в столичному метро.
Рідні відзначають його надзвичайно веселою, позитивною людиною, безвідмовно добрим, хорошим сином, братом, найкращим батьком для донечки та синочка.
Знаходив час для занять бджолярством та виноградництвом.
Юрій був оптимістом по життю і заряджав цією енергією своїх рідних, друзів, побратимів. У свої 37 років мав багато планів і пов’язував їх реалізацію однозначно з Перемогою. Бо в перший день повномасштабної війни він, не маючи досвіду навіть строкової служби, вже приїхав до військкомату, готовий захищати свою родину і дітей, свою рідну землю.
За час служби в Збройних Силах України завжди був відповідальним, виконував всі завдання командування чітко і зважено. Був справжнім воїном, захисником, Героєм!
Служив гранатометником механізованого відділення механізованого батальйону.
На жаль, під час виконання бойового завдання, залишаючись вірним присязі, даній українському народу, загинув в районі населеного пункту Красногорівка, на Донеччині.
Буде похований у Володьковій Дівиці на Миколаївському кладовищі по вул. Освіти.
Родина[ред. | ред. код]
Батьки: Раїса Дмитрівна, Валерій Іванович, сестра Марина Валеріївна, діти Аліна та Ярослав.
