Відмінності між версіями «Козерецький Ярослав Станіславович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Рядок 1: Рядок 1:
 
[[Файл:Ярослав Козерецький.jpg|міні|Ярослав Козерецький]]
 
[[Файл:Ярослав Козерецький.jpg|міні|Ярослав Козерецький]]
  
'''Ярослав Станіславович Козерецький'''  (народився 13 травня 1990 в селі [[Яблунівка]] — помер 26 травня 2023) — загинув на Російсько-українській війні під час виконання бойового завдання.
+
'''Ярослав Станіславович Козерецький'''  (народився [[13 травня]] [[1990]] в селі [[Яблунівка]] — помер [[26 травня]] [[2023]]) — загинув на Російсько-українській війні під час виконання бойового завдання.
  
 
== Носівщина в жалобі ==
 
== Носівщина в жалобі ==

Версія за 15:51, 27 травня 2023

Ярослав Козерецький

Ярослав Станіславович Козерецький (народився 13 травня 1990 в селі Яблунівка — помер 26 травня 2023) — загинув на Російсько-українській війні під час виконання бойового завдання.

Носівщина в жалобі

Джерело: Пресслужба Носівської міської ради: Носівщина в жалобі, Життя громади - інформаційний бюлетень, 27 травня 2023

Наша громада знову втратила захисника. Надійшло сповіщення про загибель Ярослава Станіславовича Козерецького.

Солдат Ярослав Козерецький з позивним Ворон (13.05.1990 – 26.05.2023) народився та зростав у с. Яблунівка. Там закінчив сільську школу. Потім навчався в Бобровицькому технікумі, працював у бобровицькому РЕМі, на підприємстві «Укрпошта», оператором на заводі компанії «Кока-кола».

13 січня 2023 року був мобілізований. Після навчання в Гончарівському навчальному центрі у складі І танкової бригади був передислокований на Схід.

26 травня під час виконання бойового завдання, залишаючись вірним військовій присязі на вірність народу України, Ярослав Козерецький загинув.

Носівська міська рада, виконавчий комітет, депутатський корпус щиро співчувають у тяжкому горі мамі, Наталії Олександрівні, цивільній дружині Наталії Анатоліївні, донечкам Тані і Настуні, для яких він став справжнім батьком, всім рідним, друзям, колегам.

Ярослав був надзвичайно доброю, щирою, відкритою людиною, завжди готовим прийти на допомогу. Найкращий син, коханий, батько, кум, друг. Він був для своїх найрідніших сонцем, яке зігрівало й оберігало. Він часто телефонував, навіть з «нуля». Останній дзвінок був увечері 25. А вже наступного дня був дзвінок від командира роти, який змінив за одну секунду все життя цілої родини…