Відмінності між версіями «Довжок Іван Михайлович»
(Створена сторінка: '''Іван Михайлович Довжок''' — господарник, голова Колгосп імені Тельмана|колгоспу імен...) |
|||
(Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | '''Іван Михайлович Довжок''' — господарник, голова [[Колгосп імені Тельмана|колгоспу імені Тельмана]] в | + | '''Іван Михайлович Довжок''' — господарник, голова [[Колгосп імені Тельмана|колгоспу імені Тельмана]] в [[Коломійцівка|Коломійцівці]]. |
== За освітою і покликанням учитель == | == За освітою і покликанням учитель == |
Поточна версія на 20:34, 20 березня 2023
Іван Михайлович Довжок — господарник, голова колгоспу імені Тельмана в Коломійцівці.
За освітою і покликанням учитель[ред. | ред. код]
- Фрагмент із книги «Тут коріння мого роду»
У школі його поважали і цінували. На партійній посаді він теж проявив себе з кращого боку, але на господарській роботі йому було нелегко. Він очолював правління в роки післявоєнної стабілізації і початку бурхливого розвитку колгоспного виробництва. Треба було негайно приймати відповідальні рішення впровадження прогресивних технологій, розвитку тваринництва, капітального будівництва, запозичення в держави великих коштів. Іван Михайлович дуже обережно все це вирішував.
Такий підхід подобався колгоспникам, яким набридли численні експерименти і кріпацьке становище. Коломійцівське господарство при Довжку не ходило в передовиках, але й задніх не пасло. Ще людям подобалося, що голова правління вів скромний спосіб життя. За 15 років головування він не побудував собі палаців, автомашини не придбав. Дружина Галя, її сестра Марія і брат Леонід, племінниця Анастасія, інші родичі працювали в колгоспі на рядових посадах. Причому, так працювали, що Івану Михайловичу не соромно було за них. Скажімо, Марія Хахуда протягом багатьох років була одна з кращих доярок. Вона, як кажуть, днювала й ночувала на фермі, особливо, коли корови телилися. Були серед односельців і заздрісники, які говорили, що у високих показниках є допомога голови правління. Марія Федорівна своєю невтомною працею довела, що це не так. Вона добилася ще вищих показників, її портрет було занесено на районну Дошку пошани.