Відмінності між версіями «Супрун Микола Олексійович»
Рядок 8: | Рядок 8: | ||
У 2009 році отримав спеціальне офіцерське звання «полковник міліції». | У 2009 році отримав спеціальне офіцерське звання «полковник міліції». | ||
− | У 2009 – 2010 рр. очолював Науково-методичний центр навчальних закладів МВС. До виходу у відставку ( | + | З 2009 року — викладач Київської духовної академії і семінарії. Викладає навчальні дисципліни «Психологія» та «Педагогіка». |
+ | |||
+ | У 2009 – 2010 рр. очолював Науково-методичний центр навчальних закладів МВС. До виходу у відставку (2011 р.) працював начальником кафедри педагогіки Національної академії внутрішніх справ. У 2011 році повернувся до роботи в науковій установі як головний науковий співробітник Інституту спеціальної педагогіки НАПН України. | ||
+ | |||
+ | З серпня 2013 року професор кафедри пенітенціарної педагогіки та психології Інституту кримінально-виконавчої служби НАВС. У травні 2014 року був обраний за конкурсом на посаду заступника директора Інституту державної служби та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України. | ||
+ | |||
+ | З 1 квітня 2015 року — професор кафедри психокорекційної педагогіки НПУ імені М. П. Драгоманова. | ||
+ | |||
+ | З 2017 році — професор Київської духовної академії. | ||
== Науковець == | == Науковець == |
Версія за 19:46, 12 березня 2023
Микола Олексійович Супрун (народився 2 квітня 1962 року у с. Держанівка) — науковець,
Життєпис
Народився в родині хліборобів. Після закінчення у 1979 році Держанівської середньої школи вступив, а в 1984 році закінчив з відзнакою дефектологічний факультет Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького, де отримав спеціальність «Учитель і логопед допоміжної школи». Після вишу вчителював, проходив військову службу.
У 1989 році був запрошений на роботу до Інституту педагогіки України на посаду молодшого наукового співробітника лабораторії олігофренопедагогіки. У 1994 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Педагогічні умови учнівського самоврядування в допоміжній школі». В тому ж році перейшов працювати до Київського Інституту внутрішніх справ на кафедру психології та педагогіки, на якій пройшов шлях від викладача кафедри до начальника. Був одним із перших керівників психологічного факультету (1996 – 1997 рр.).
У 2009 році отримав спеціальне офіцерське звання «полковник міліції».
З 2009 року — викладач Київської духовної академії і семінарії. Викладає навчальні дисципліни «Психологія» та «Педагогіка».
У 2009 – 2010 рр. очолював Науково-методичний центр навчальних закладів МВС. До виходу у відставку (2011 р.) працював начальником кафедри педагогіки Національної академії внутрішніх справ. У 2011 році повернувся до роботи в науковій установі як головний науковий співробітник Інституту спеціальної педагогіки НАПН України.
З серпня 2013 року професор кафедри пенітенціарної педагогіки та психології Інституту кримінально-виконавчої служби НАВС. У травні 2014 року був обраний за конкурсом на посаду заступника директора Інституту державної служби та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України.
З 1 квітня 2015 року — професор кафедри психокорекційної педагогіки НПУ імені М. П. Драгоманова.
З 2017 році — професор Київської духовної академії.
Науковець
Понад тридцять років працює у сфері дефектології та пенітенціарної педагогіки.
2008 року захистив докторську дисертацію на тему: «Теорія і практика корекційного навчання дітей з обмеженими розумовими можливостями в Україні (друга половина XIX – перша половина XX століття)». У 2010 році отримав вчене звання професора по кафедрі практичної психології.
Загалом вчений підготував чотирьох докторів психологічних та педагогічних наук та вісім кандидатів наук з різних галузей психолого-педагогічних знань. Є членом двох спеціалізованих Вчених рад та редакційних колегій десяти наукових видань України.
Започаткував новий науковий напрям в пенітенціарній педагогіці — «Пенітенціарна геронтологія». Основні положення якого розкриті у науково-методичному посібнику «Основи пенітенціарної геронтології» (Київ: МП «Леся», 2002). Є членом двох спеціалізованих Вчених рад та редакційних колегій декількох науково-методичних видань НАПН України і НАВС.
Постійно працює над підвищенням свого науково-педагогічного рівня, є автором та співавтором понад 400 наукових і науково-методичних праць, зокрема 3 монографій, підручників.
Родина
Донька професора Супрун Дар'я Миколаївна вже теж доктор педагогічних наук, професор, працює в НПУ імені М. П. Драгоманова.
Відзнаки
За роки багаторічної служби нагороджений відзнаками МВС України «За відзнаку у службі» І і ІІ ступеню, «За сумлінну службу» ІІ і ІІІ ступеню.
У 2012 році за заслуги перед Українською Православною Церквою нагороджений орденом Української Православної Церкви Святого благовірного князя Київського Ярослава Мудрого. У 2017 році – орденом Української Православної Церкви святого великомученика Георгія Побідоносця.
Публікації
- Супрун М. О. Педагогіка : Педагогіка для духовних і світських закладів освіти. – К.: КДА, 2018.
- СупрунМ. О. Основи професійного самовиховання майбутнього співробітника МВС України: навч. посібник. – К.: КІВС. –1998;
- Супрун М. О. Основи вікової та педагогічної психології в навчальній та позааудиторній роботі спеціалізованого закладу освіти: навч. посібник. – К.: КІВС. – 1998;
- Супрун М. О. Корекційне навчання учнів допоміжних закладів освіти (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.): монографія. – К: КЮІ МВС. – 2005;
- Легуша С. М., Супрун М. О. Правове виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України: сутність, функції та механізм: монографія. – К: КЮІ МВС. – 2006;
- Супрун М. О. Корекційне виховання учнів допоміжної школи засобами учнівського самоврядування: монографія – К.: «Леся». – 2009;
- Супрун М. О. Методика викладання психології у вищій школі: навч. посібник, рекомендований МОН України. – К.: Атіка (у співавторстві). – 2012.