Відмінності між версіями «Мірошник Андрій Степанович»
м (Імпортовано 1 версія) |
|||
| (Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
Був також нагороджений орденом Червоного Прапора та медаллю. | Був також нагороджений орденом Червоного Прапора та медаллю. | ||
| − | 27 січня 1944 року Мірошник загинув у бою. Похований у братській могилі в станиці Тамань Краснодарського краю | + | 27 січня 1944 року Мірошник загинув у бою. Похований у братській могилі в станиці Тамань Краснодарського краю. |
== Вшанування пам'яті == | == Вшанування пам'яті == | ||
| Рядок 59: | Рядок 59: | ||
[[Категорія:Нагороджені орденом Червоного Прапора]] | [[Категорія:Нагороджені орденом Червоного Прапора]] | ||
[[Категорія:Капітани]] | [[Категорія:Капітани]] | ||
| − | [[Категорія:Загиблі | + | [[Категорія:Загиблі на Німецько-радянській війні]] |
[[Категорія:Є у Вікіпедії]] | [[Категорія:Є у Вікіпедії]] | ||
[[Категорія:Люди М]] | [[Категорія:Люди М]] | ||
Поточна версія на 09:55, 7 січня 2023
Андрій Степанович Мірошник (народився 29 вересня 1922 в селі Плоске — загинув у бою 27 січня 1944) — капітан Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1943).
Життєпис[ред. | ред. код]
Андрій Мірошник народився в сім'ї селянина. Після закінчення 9-ти класів вступив до Бібліотечного технікуму в Ніжині, (сьогодні це Ніжинське училище культури і мистецтв імені М. К. Заньковецької), та навчався там впродовж 1938–1940 рр.
В 1941 році Мірошник був призваний до Робітничо-селянської Червоної Армії. Закінчив Ташкентське піхотне училище.
З 1942 року на фронтах німецько-радянської війни.
До осені 1943 року капітан Андрій Мірошник командував ротою 1339-го стрілецького полку 318-ї стрілецької дивізії 18-ї армії Північно-Кавказького фронту. Відзначився під час Керченсько-Ельтігенської операції. Рота Мірошника переправилась через Керченську протоку на узбережжі Керченського півострова в районі селища Ельтиген (нині — Геройське, Сакського району, в межах Керчі) і взяла активну участь у боях з противником. В тих боях Мірошник неодноразово був поранений, але продовжував битися, особисто піднімав своїх підлеглих у контратаки. Коли ситуація на фронті ускладнилася Мірошника назначили командиром комсомольського загону особового призначення. Саме під його керівництвом загін винищив всі резерви противника, підриваючи мости на шляху ворожих ешелонів, винищував гарнізони фашистів.
За мужність та героїзм, проявлений в боях за Керченський півострів, указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1943 року капітан Андрій Мірошник був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 2173.
Був також нагороджений орденом Червоного Прапора та медаллю.
27 січня 1944 року Мірошник загинув у бою. Похований у братській могилі в станиці Тамань Краснодарського краю.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка в селі Плоске на будинку, в якому в 1930-1937 навчався Герой Радянського Союзу А. С. Мірошник (1921-1944), числиться на обліку як пам'ятка № 1350, рішення № 286 від 31 травня 1971. Дошка встановлена в 1959; заміна проведена в 1977; Виробник — Київські художньо-виробничі; майстерні; Будинок - одноповерховий, цегляний - 22х14м; дошка має розмір 0,8 х 0,4м;
На честь Андрія Мірошника встановлено пам'ятний знак у Носівці, названі вулиці в Керчі, Носівці і Плоскому, школа в Плоскому.
Мірошник Андрій Степанович[ред. | ред. код]
- Нарис Н. К. Яременко в книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.
Герой Радянського Союзу Андрій Степанович Мірошник народився 29 вересня 1922 року в с. Плоскому. У 1930-1937 рр. навчався в Плосківській семирічній школі, 1937-1940 рр. навчався в Ніжинському бібліотечному технікумі.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Андрій Мірошник, як і багато інших його ровесників, не чекаючи призову, оббиває пороги військкомату. Нарешті його прохання задовольняють, він направляється до військового училища. По закінченні навчання командує взводом, потім ротою. В 22 роки він уже капітан, його груди прикрашають бойові нагороди.
У боях за визволення Кавказу рота гвардії капітана вкрила себе невмирущою славою. Вона першою увірвалася в Новоросійськ, забезпечивши визволення міста від окупантів і наступ дивізії, якій було присвоєно звання Новоросійської, на Тамань.
За виявлені при взятті Новоросійська мужність і винахідливість Батьківщина нагородила А.С. Мірошника орденом Червоного Прапора.
І ось Крим. Радянське командування розробило детальний план розгрому фашистських військ на півострові. Рота морської піхоти, якою командував Мірошник, одержала завдання форсувати Керченську протоку, висадитись на кримській землі й утримувати плацдарм до підходу інших підрозділів. Нелегким було це завдання.
Та буремної листопадової ночі 1943 року, прорвавшись через шквальний вогонь ворога, бійці роти виконали наказ Батьківщини. За цю блискучу операцію десять воїнів на чолі з командиром були удостоєні високого звання Героїв Радянського Союзу.
Рота героїв, як її прозивали тоді в дивізії, відбивала у фашистів, що чинили відчайдушний опір, метр за метром, визволяючи уславлену кримську землю. 27 січня 1944 року їй доручили найвідповідальнішу ділянку штурму міста Керч. Надвечір цього дня в лютому бою гвардії капітан А.С. Мірошник загинув геройською смертю…
Посилання[ред. | ред. код]
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Мірошник_Андрій_Степанович
- Герой Радянського Союзу Мірошник Андрій Степанович, Герої країни
Література[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.
- Церковный М. Ф., Шиганов А. Д., Юрьев Б. Ф. Героев подвиги бессмертны.- Киев, 1982.
