Відмінності між версіями «Будлянський Микола Георгійович»
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
uk>Perohanych |
|||
| (Не показані 2 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
| + | Мати — [[Будлянська Дарія Пименівна]]. | ||
Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1978). | Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1978). | ||
| Рядок 33: | Рядок 34: | ||
* збірки нарисів "Над битим шляхом століть" (1995), | * збірки нарисів "Над битим шляхом століть" (1995), | ||
* збірки нарисів "Білі халати - колір надії" (1996), | * збірки нарисів "Білі халати - колір надії" (1996), | ||
| − | * збірки новел " | + | * збірки новел "Соняшникова межа" (2002), |
* збірки поезій "Де починається любов" (2003), | * збірки поезій "Де починається любов" (2003), | ||
* збірки нарисів "Добро межі не знає" (2005), | * збірки нарисів "Добро межі не знає" (2005), | ||
* збірки нарисів "Хліб і жайворонки" (2006), | * збірки нарисів "Хліб і жайворонки" (2006), | ||
| − | * збірки нарисів " | + | * збірки нарисів "Медова Чернігівщина" (2013), |
| − | * | + | * художньо-документальної повісті "Вільхова гілка" (2014), |
* збірки нарисів "Іван Іванович з Іванівки" (2017), | * збірки нарисів "Іван Іванович з Іванівки" (2017), | ||
* збірки новел "Розкажіть мені, мамо" (2017), | * збірки новел "Розкажіть мені, мамо" (2017), | ||
* художньо-документальної повісті "Час рікою пливе" (2018), | * художньо-документальної повісті "Час рікою пливе" (2018), | ||
* поетичної збірки «Смак пізнього яблука» (2019), | * поетичної збірки «Смак пізнього яблука» (2019), | ||
| − | * збірки нарисів «Орлівка. За батьківськими заповітами» (2019). | + | * збірки нарисів «Орлівка. За батьківськими заповітами» (2019), |
| + | * збірки нарисів «Обереги рідного краю» (2020), | ||
| + | * поетичної збірки «Любов і вирій» (2021). | ||
== Відзнаки == | == Відзнаки == | ||
Поточна версія на 20:46, 8 серпня 2022
Микола Георгійович Будлянський (народився 22 грудня 1953 в селі Держанівка) — поет, прозаїк, журналіст, публіцист, краєзнавець. Заслужений журналіст України. Член НСЖУ, НСПУ.
Життєпис[ред. | ред. код]
Мати — Будлянська Дарія Пименівна.
Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1978).
З 1971 — кореспондент, Борзнянська райгазета.
З 1972 — кореспондент радіомовлення (м.Носівка).
1973-1978 — навчання в університеті.
1979-1989 — кореспондент, завідувач відділу, заступник редактора, 1989-1991 — власний кореспондент, газета «Деснянська правда».
1991-2009 - завідуючий агропромисловим відділом.
2009-2011 - заступник головного редактора газети "Деснянська правда".
2011-2012 - перший заступник редактора газети "Наш край".
Член Національної спілки журналістів України (з 1987), Національної спілки письменників України.
Творчість[ред. | ред. код]
Пише переважно про життя людей на селі.
Є автором:
- поетичного трилисника "Калинові дощі" (1990),
- поетичної збірки "Стежки і вишні" (1993),
- збірки нарисів "Линовицький меридіан" (1993),
- збірки нарисів "Мандрівка по вертикалі" (1994),
- збірки нарисів "Над битим шляхом століть" (1995),
- збірки нарисів "Білі халати - колір надії" (1996),
- збірки новел "Соняшникова межа" (2002),
- збірки поезій "Де починається любов" (2003),
- збірки нарисів "Добро межі не знає" (2005),
- збірки нарисів "Хліб і жайворонки" (2006),
- збірки нарисів "Медова Чернігівщина" (2013),
- художньо-документальної повісті "Вільхова гілка" (2014),
- збірки нарисів "Іван Іванович з Іванівки" (2017),
- збірки новел "Розкажіть мені, мамо" (2017),
- художньо-документальної повісті "Час рікою пливе" (2018),
- поетичної збірки «Смак пізнього яблука» (2019),
- збірки нарисів «Орлівка. За батьківськими заповітами» (2019),
- збірки нарисів «Обереги рідного краю» (2020),
- поетичної збірки «Любов і вирій» (2021).
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Заслужений журналіст України (1998),
- Лавреат журналістської премії ім. Василя Блакитного (1999),
- Лавреат Рейтингу "Міжнародного відкритого Рейтингу популярності та якості товарів і послуг "Золота Фортуна" (2000),
- Краща книга року. ІІІ місце в номінації "Поезія" (2003),
- Лавреат Міжнародної літературної премії "Триумф" (2004),
- Лавреат Чернігівської літературної премії ім. Леоніда Глібова (2018),
- Лавреат міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2018)[1],
- Лавреат Міжнародної літературної премії "Сад божественних пісень" імені Григорія Сковороди (2019),
- Лавреат літературно-мистецької (пісенної) премії імені Миколи Негоди - Анатолія Пашкевича (2019),
- Дипломант літературного конкурсу "Книга року-2018" в номінації "Поезія" - І місце, в номінації "Проза" - ІІ місце.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сергій Квітницький (14 лютого 2018) Миколі Будлянському вручили нагороду імені Пантелеймона Куліша! Жінка-УКРАЇНКА
