Відмінності між версіями «Петренко Олександр Миколайович»
(→Родина) |
|||
(Не показані 9 проміжних версій 3 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Олександр Миколайович Петренко.jpg|міні|Олександр Петренко]] | [[Файл:Олександр Миколайович Петренко.jpg|міні|Олександр Петренко]] | ||
− | '''Олександр Миколайович Петренко''' (народився [[21 червня]] [[1963]] в Носівці — [[13 жовтня]] 2015) — музикант-гітарист, учасник ВІА "[[День рожденья]]", ансамблю "Полісяни". | + | '''Олександр Миколайович Петренко''' (народився [[21 червня]] [[1963]] в Носівці — [[13 жовтня]] 2015) — музикант-гітарист, учасник ВІА "[[День рожденья]]", ансамблю "Полісяни". Запам'ятався своїм чуттєвим і талановитим вокалом та майстерною грою на електрогітарі. |
− | + | == До життєпису == | |
− | В дитинстві | + | Навчався в Носівській середній школі № 1. В дитинстві був дуже активним, цікавився закордонною музикою, закінчив музичну школу по класу баян, але згодом зацікавився гітарою. |
− | + | У 1985 році, Олександр одружився з Людмилою Ювченко, яка була сестрою його товариша. Людмила писала листи Олександру протягом його служби в армії, а коли він повернувся - через 3 роки вони одружились. Цікавий факт, що на своєму весіллі, Олександр був не тільки нареченим, а і музикантом, який повністю відспівав та відіграв 2 дні весілля станцювавши лиш перший танець з нареченою як має бути за звичаєм. | |
− | + | У 2000-му році Олександр втратив батька, продав останню гітару, а гроші використав на похорон та для забезпечення сім'ї необхідними речами. | |
− | + | Він зрозумів, що його золотий час вже залишився позаду, влаштувався на роботу в Київ та почав приділяти більше часу господарству та вихованню дітей. | |
− | + | == Родина == | |
+ | Батько: Петренко Микола Митрофанович, працював комбайнером; | ||
− | + | Мати: Петренко Катерина Степанівна (дівоче — Довгопол) | |
− | + | Дружина: Петренко Людмила Анатоліївна (нар. 1966), | |
− | [[ | + | Син: [[Петренко Андрій Олександрович]] (нар. 1997), Дочка: Ювенко Вікторія Олександрівна (нар. 1987). |
− | + | == Непросто написати про друга == | |
− | + | :''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/628795813914575/posts/3384896701637792 | title = З історії носівської популярної музики | publisher = Носівка Nosivka Nosowka | author = [[Фурса Валерій Михайлович|Валерій Фурса]] | date = 30 вересня 2020}}'' | |
− | + | Перше жовтня – Міжнародний день музики. Для мене це і радісне і, водночас, сумне свято. Сьогодні згадую своїх друзів-музикантів. які залишили яскравий слід на музичному небосхилі Носівщини і відійшли у Вічність, залишивши про себе гарну, але щемну пам’ять. | |
− | + | Непросто написати про друга, знайомого мені ще з молодших класів школи, з яким жив поряд не один десяток років, з яким завжди було про що поговорити, пожартувати, поділитися своїми думками. Який назавжди залишився в моїй пам'яті життєрадісним, веселим, товариським, молодим душею і дуже талановитим. І таким він залишився в пам'яті усіх людей, хто його знав. | |
− | + | Згадаю гітариста та співака Олександра Петренка, який два десятиліття був на гребені музичної хвилі. | |
− | + | Його сходження розпочалося виступом на вечорі в районному Будинку культури, коли зустрічали Новий 1982 рік. Акомпануючи собі ще на простій акустичній гітарі він заспівав хіти тогочасного кумира молоді Володимира Кузьміна та його ВІА Динамік – Лед слезы льет та Мама. Його неповторний красивий голос і майстерна гра була сприйнята на біс сотнями слухачів, які вщерть заповнили великий зал Будинку культури. | |
− | + | Минуло небагато часу і Олександр вже розпочав грати на електрогітарі в складі [[ВІА РБК]], поряд з відомими носівськими музикантами [[Коросташивець Олександр Іванович|Олександром Коросташивцем]], Станіславом Нікітченком, [[Лук'яненко Олександр Андрійович|Олександром Лук'яненком]], Миколою Мозговим, Олександром Осадчим. | |
− | + | Незабаром він став соло-гітаристом та лідером створеного у 1986 році ВІА [[День рожденья]], який назвали, мабуть під впливом популярної на той час пісні. | |
− | + | Бас-гітаристом групи став сусід і друг Олександр Мужченко. Ударником деякий час був Олександр Кладинога, а потім - Олександр Лук'яненко. На синтезаторах спочатку грали талановиті столичні музиканти – Ігор Лук’янець, якого запросили потім грати до групи Кріса Кельмі «Рок-ательє» та Влад Науменко, який виступав у столичному мюзік-холлі (на жаль їх обох вже немає в живих). Потім їх змінив Василь Михей. Звукооператором ансамблю став Сергій Стеценко. | |
− | + | Вокалістом був Олександр Петренко. | |
− | |||
− | Олександр Петренко | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | + | У цьому ВІА грали і інші столичні та чернігівські музиканти — гітарист Олександр Кутах, ударник Микола Артюх, на клавішних – Петро Шустерман, який нині проживає в Ізраїлі. Лише ці факти свідчать про дуже високий рівень майстерності музикантів ВІА. | |
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | У ВІА | ||
Концерти, дискотеки, вогники, фестивалі, музичні конкурси, молодіжні вечори, весілля та дні народження – музика лунала на мажорній хвилі і здавалося, що так буде завжди. А скільки різних шкільних свят, виступів та інших носівських подій озвучували музиканти. | Концерти, дискотеки, вогники, фестивалі, музичні конкурси, молодіжні вечори, весілля та дні народження – музика лунала на мажорній хвилі і здавалося, що так буде завжди. А скільки різних шкільних свят, виступів та інших носівських подій озвучували музиканти. | ||
− | Та на початку 1990-х років економічне життя країни суттєво погіршилося. Деякі музиканти ВІА День рождения, як і учасники інших ансамблів, змінили свої музичні інструменти на зовсім інші робочі інструменти. Дехто вирушив на заробітки за кордон, тому що збідніле населення перестало відзначати свята, запрошувати музикантів на весілля. А на мізерну заробітну плату, яку платили тоді працівникам культури, вижити та утримувати сім’ї було дуже тяжко. | + | Та на початку 1990-х років економічне життя країни суттєво погіршилося. Деякі музиканти ВІА День рождения, як і учасники інших ансамблів, змінили свої музичні інструменти на зовсім інші робочі інструменти. Дехто вирушив на заробітки за кордон, тому що збідніле населення перестало відзначати свята, запрошувати музикантів на весілля. А на мізерну заробітну плату, яку платили тоді працівникам культури, вижити та утримувати сім’ї було дуже тяжко. Працювати в культурі залишалися лише найвідданіші цій справі люди. |
− | + | Олександр Петренко, який на той час закінчив Ніжинське культосвітнє училище, не лише залишився працювати в Будинку культури. Він виступав у славному ансамблі «[[Полісяни]]», співав у хорі РБК. А ще як майстерно він грав різні ролі у постановках та інсценізаціях. | |
− | |||
− | Олександр Петренко, який на той час закінчив Ніжинське культосвітнє училище, не лише залишився працювати в Будинку культури. Він виступав у славному ансамблі | ||
Він зміг створити новий ансамбль, запросивши до співпраці гітариста Ігоря Тригуба, клавішників Станіслава Гриня, Сергія Євсовича, Миколу та Юрія Бережняків. І ансамбль районного Будинку культури продовжував грати до початку 2000-х років. Хоча склад ВІА постійно оновлювався. | Він зміг створити новий ансамбль, запросивши до співпраці гітариста Ігоря Тригуба, клавішників Станіслава Гриня, Сергія Євсовича, Миколу та Юрія Бережняків. І ансамбль районного Будинку культури продовжував грати до початку 2000-х років. Хоча склад ВІА постійно оновлювався. | ||
− | А потім вже настало інше тисячоліття і зоряний час ВІА залишився в минулому. Настала епоха караоке і солістів. | + | А потім вже настало інше тисячоліття і зоряний час ВІА залишився в минулому. Настала епоха караоке і солістів. І в усьому Носівському районі тоді залишився лише єдиний діючий ВІА – мринський Комітет. |
− | + | П'ять років минає від того сумного жовтня 2015 року, коли раптово і трагічно обірвалося життя великого життєлюба і талановитого гітариста Олександра Миколайовича Петренка, який був улюбленцем дуже багатьох наших земляків і щедро ділився своїм непересічним талантом з нами. | |
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | [[Категорія: | + | [[Категорія:Гітаристи]] |
[[Категорія:Люди П]] | [[Категорія:Люди П]] |
Поточна версія на 22:23, 14 липня 2022
Олександр Миколайович Петренко (народився 21 червня 1963 в Носівці — 13 жовтня 2015) — музикант-гітарист, учасник ВІА "День рожденья", ансамблю "Полісяни". Запам'ятався своїм чуттєвим і талановитим вокалом та майстерною грою на електрогітарі.
До життєпису[ред. | ред. код]
Навчався в Носівській середній школі № 1. В дитинстві був дуже активним, цікавився закордонною музикою, закінчив музичну школу по класу баян, але згодом зацікавився гітарою.
У 1985 році, Олександр одружився з Людмилою Ювченко, яка була сестрою його товариша. Людмила писала листи Олександру протягом його служби в армії, а коли він повернувся - через 3 роки вони одружились. Цікавий факт, що на своєму весіллі, Олександр був не тільки нареченим, а і музикантом, який повністю відспівав та відіграв 2 дні весілля станцювавши лиш перший танець з нареченою як має бути за звичаєм.
У 2000-му році Олександр втратив батька, продав останню гітару, а гроші використав на похорон та для забезпечення сім'ї необхідними речами.
Він зрозумів, що його золотий час вже залишився позаду, влаштувався на роботу в Київ та почав приділяти більше часу господарству та вихованню дітей.
Родина[ред. | ред. код]
Батько: Петренко Микола Митрофанович, працював комбайнером;
Мати: Петренко Катерина Степанівна (дівоче — Довгопол)
Дружина: Петренко Людмила Анатоліївна (нар. 1966),
Син: Петренко Андрій Олександрович (нар. 1997), Дочка: Ювенко Вікторія Олександрівна (нар. 1987).
Непросто написати про друга[ред. | ред. код]
- Джерело: Валерій Фурса: З історії носівської популярної музики, Носівка Nosivka Nosowka, 30 вересня 2020
Перше жовтня – Міжнародний день музики. Для мене це і радісне і, водночас, сумне свято. Сьогодні згадую своїх друзів-музикантів. які залишили яскравий слід на музичному небосхилі Носівщини і відійшли у Вічність, залишивши про себе гарну, але щемну пам’ять.
Непросто написати про друга, знайомого мені ще з молодших класів школи, з яким жив поряд не один десяток років, з яким завжди було про що поговорити, пожартувати, поділитися своїми думками. Який назавжди залишився в моїй пам'яті життєрадісним, веселим, товариським, молодим душею і дуже талановитим. І таким він залишився в пам'яті усіх людей, хто його знав.
Згадаю гітариста та співака Олександра Петренка, який два десятиліття був на гребені музичної хвилі.
Його сходження розпочалося виступом на вечорі в районному Будинку культури, коли зустрічали Новий 1982 рік. Акомпануючи собі ще на простій акустичній гітарі він заспівав хіти тогочасного кумира молоді Володимира Кузьміна та його ВІА Динамік – Лед слезы льет та Мама. Його неповторний красивий голос і майстерна гра була сприйнята на біс сотнями слухачів, які вщерть заповнили великий зал Будинку культури.
Минуло небагато часу і Олександр вже розпочав грати на електрогітарі в складі ВІА РБК, поряд з відомими носівськими музикантами Олександром Коросташивцем, Станіславом Нікітченком, Олександром Лук'яненком, Миколою Мозговим, Олександром Осадчим.
Незабаром він став соло-гітаристом та лідером створеного у 1986 році ВІА День рожденья, який назвали, мабуть під впливом популярної на той час пісні.
Бас-гітаристом групи став сусід і друг Олександр Мужченко. Ударником деякий час був Олександр Кладинога, а потім - Олександр Лук'яненко. На синтезаторах спочатку грали талановиті столичні музиканти – Ігор Лук’янець, якого запросили потім грати до групи Кріса Кельмі «Рок-ательє» та Влад Науменко, який виступав у столичному мюзік-холлі (на жаль їх обох вже немає в живих). Потім їх змінив Василь Михей. Звукооператором ансамблю став Сергій Стеценко.
Вокалістом був Олександр Петренко.
У цьому ВІА грали і інші столичні та чернігівські музиканти — гітарист Олександр Кутах, ударник Микола Артюх, на клавішних – Петро Шустерман, який нині проживає в Ізраїлі. Лише ці факти свідчать про дуже високий рівень майстерності музикантів ВІА.
Концерти, дискотеки, вогники, фестивалі, музичні конкурси, молодіжні вечори, весілля та дні народження – музика лунала на мажорній хвилі і здавалося, що так буде завжди. А скільки різних шкільних свят, виступів та інших носівських подій озвучували музиканти.
Та на початку 1990-х років економічне життя країни суттєво погіршилося. Деякі музиканти ВІА День рождения, як і учасники інших ансамблів, змінили свої музичні інструменти на зовсім інші робочі інструменти. Дехто вирушив на заробітки за кордон, тому що збідніле населення перестало відзначати свята, запрошувати музикантів на весілля. А на мізерну заробітну плату, яку платили тоді працівникам культури, вижити та утримувати сім’ї було дуже тяжко. Працювати в культурі залишалися лише найвідданіші цій справі люди.
Олександр Петренко, який на той час закінчив Ніжинське культосвітнє училище, не лише залишився працювати в Будинку культури. Він виступав у славному ансамблі «Полісяни», співав у хорі РБК. А ще як майстерно він грав різні ролі у постановках та інсценізаціях.
Він зміг створити новий ансамбль, запросивши до співпраці гітариста Ігоря Тригуба, клавішників Станіслава Гриня, Сергія Євсовича, Миколу та Юрія Бережняків. І ансамбль районного Будинку культури продовжував грати до початку 2000-х років. Хоча склад ВІА постійно оновлювався.
А потім вже настало інше тисячоліття і зоряний час ВІА залишився в минулому. Настала епоха караоке і солістів. І в усьому Носівському районі тоді залишився лише єдиний діючий ВІА – мринський Комітет.
П'ять років минає від того сумного жовтня 2015 року, коли раптово і трагічно обірвалося життя великого життєлюба і талановитого гітариста Олександра Миколайовича Петренка, який був улюбленцем дуже багатьох наших земляків і щедро ділився своїм непересічним талантом з нами.