Відмінності між версіями «Нагорна Валентина Олексіївна»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Валентина Олексіївна Нагорна''' (народилася в селі Кленове) — бібліотекар у Ганнівській публічній бібліотеці. | + | '''Валентина Олексіївна Нагорна''' (народилася [[14 травня]] [[1974]] в селі Кленове) — бібліотекар у Ганнівській публічній бібліотеці. |
| + | |||
| + | Освіта загальна середня, член Аграрної партії України. | ||
== «Житиме» бібліотека — «житиме» й село == | == «Житиме» бібліотека — «житиме» й село == | ||
Версія за 08:19, 27 серпня 2021
Валентина Олексіївна Нагорна (народилася 14 травня 1974 в селі Кленове) — бібліотекар у Ганнівській публічній бібліотеці.
Освіта загальна середня, член Аграрної партії України.
«Житиме» бібліотека — «житиме» й село
Валентина Олексіївна Нагорна все своє життя пропрацювала сільським бібліотекарем у Ганнівській публічній бібліотеці. Народилася жінка в селі Кленове. У 18 років вийшла заміж у Ганнівку, відтоді тут і залишилася. Народила двох синів і сама їх виростила, бо дуже рано втратила чоловіка. Коли не стало Миколи Володимировича, старшому сину Олександру було дев’ять років, а меншому Андрію — сім. Відтоді пані Валентина присвятила себе дітям та роботі. — Як прийшла я до сільської бібліотеки в 1994 році, так і працюю тут уже 27 років. Спочатку мені було важко одній із двома малими дітьми, але потім звикла. Допомагали моя мама і мати чоловіка. А бувало й таке, що діти у мене в бібліотеці й «жили». Граються, читають книжечки, а потім на стільчиках і позасинають. Але все те в минулому. Я дуже люблю свою роботу, і тому завжди дивилася на все з ентузіазмом. Прагнула робити для неї щось більше. За довгі роки змінювалися люди, змінювалися їхні потреби. Здавалося б, не так давно бібліотека була лише книгозбірнею, а сьогодні вона є осередком культурного життя громади і пропонує найрізноманітніші послуги для користувачів. У свою чергу кожен бібліотекар теж намагається змінити свій заклад, щоб не відставати від вимог часу, — розповідає Валентина Нагорна.
Валентина Олексіївна згадала, як раніше щомісяця сільські бібліотекарі їздили до Носівки на семінари, як систематично поповнювалися всі бібліотечні фонди, часто організовувалися літературні виставки. А найбільше їй подобалося робити при бібліотеці світлицю. Тут було зібрано цікаві старовинні предмети побуту, вишивку, іграшки з підручних матеріалів, український народний одяг, які носили ще наші прабабусі. Найактивніші відвідувачі Валентини Олексіївни — місцеві дітлахи. Вони із задоволенням допомагають своєму бібліотекареві підклеювати пошкоджені книги, беруть участь у святкових заходах. Натомість пані Валентина потім влаштовує для них солодкий стіл. Діти дуже радіють новим книгам, журналам, цікавим настільним іграм. Чимало таких речей Валентина Олексіївна поприносила з дому після своїх діток і залишила в бібліотечному клубі дозвілля. Доросле населення читає книги переважно взимку, коли менше сезонної роботи. Читачам поважного віку Валентина Нагорна приносить додому сама.
— Літератури у нас достатньо. І художньої, і суспільно-політичної, і по бухгалтерії. Особливим попитом користуються книги з історії. Популярні серед читачів детективи та романи про кохання. Люди цікавляться книжками, я й сама стараюся популяризувати якісь новинки. А для сучасних діток узагалі є чимало гарних книжечок. Із кольоровими ілюстраціями, цікавим змістом. Але сьогодні наша бібліотека потребує серйозного ремонту. Нам вкрай важливо відремонтувати стелю та стіни. Поточні ремонтні роботи по можливості ми виконуємо кожен рік, а на це треба кошти. Дуже хочеться, щоб наша бібліотека й надалі працювала і прививала людям любов до книг, — каже бібліотекар.
Нині сільська бібліотека несе дуже важливу соціальну місію. Адже вона є простором для роботи, навчання, творчості, спілкування та відпочинку. Ось чому так важлива її діяльність. Самі місцеві люди кажуть: якщо «житиме» бібліотека, то «житиме» й село.
