Відмінності між версіями «Мусін-Пушкін Володимир Олексійович»
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
(Створена сторінка: міні|Граф Мусін-Пушкін Володимир Олексійович Мусін-Пушкін...) |
|||
(Не показані 4 проміжні версії цього користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Musin-Pushkin Vladimir Alexeevich.jpg|міні|Граф Мусін-Пушкін]] | [[Файл:Musin-Pushkin Vladimir Alexeevich.jpg|міні|Граф Мусін-Пушкін]] | ||
− | Володимир Олексійович Мусін-Пушкін ( | + | '''Володимир Олексійович Мусін-Пушкін''' (народився [[7 листопада]] [[1868]] — помер [[17 квітня]] [[1918]]) — граф-церемонімейстер імператорського двору Російської імперії, Чернігівський голова дворянства. Добудував і ввів у дію [[Носівський цукровий завод]], після банкрутства акціонерного товариства, яке розпочинало будівництво. |
− | Граф | + | Був останнім власником садиби Стольне на Менщині.<ref>{{cite web | url = https://mena.org.ua/blog/menshchyna-istorychna-usad-ba-stol-noe/ | title = Садиб Стольне | publisher = Менщина історична | author = Світлдана Чичкан | date = 2020 | accessdate = | language = російською}}</ref> |
+ | |||
+ | Граф убитий 17 квітня 1918 у Носівці й похований 13 червня в Києві на Байковому кладовищі.<ref name="d">{{cite web | url = https://rg.ru/2016/07/12/rodina-dar-musiny-pushkiny.html | title = Домашний архив Родины: "Мы будем счастливы - благодаренье снимку..." | publisher = Родина - № 7(716) | author = | date = 1 липня 2016| accessdate = | language = російською}}</ref> | ||
+ | |||
+ | == Родина == | ||
+ | Був одружений з графинею Єлизаветою Василівною Капніст (1868-1944), дочкою графа Василя Олексійовича Капніста (1838-1910) і княжни Варвари Василівни Рєпніної (1841-1919), внучки декабриста О. В. Капніста і племінниці князя Н. В. Рєпніна. У шлюбі було семеро дітей:<ref name="d" /> | ||
+ | * Варвара (1892-1970) — з 1917 року дружина князя Ігоря Вадимовича Рєпніна-Волконського (1892-1970); | ||
+ | * Олексій (1893-1966) - бився в Добровольчої армії [3]; | ||
+ | * Василь (1894-1959) - священик РПЦЗ [3]; | ||
+ | * Любов (1897-1939) - з 1918 року дружина Сергія Сергійовича Ісакова (1894-1919); | ||
+ | * Мстислав (1899-1960) - архімандрит (1948), настоятель храму Сергіївського подвір'я [3]; | ||
+ | * Андрій (1903-1969) - з 1931 року одружений на Ірині Борисівні Гонорським (1911-2000), дочки полковника Б. Н. Гонорським; | ||
+ | * Ілля (1908-1989) - з 1949 року одружений на Тамарі Миколаївні Кибардин (рід. 1921). | ||
== Див. також == | == Див. також == | ||
* [[Мусіни-Пушкіни]] | * [[Мусіни-Пушкіни]] | ||
+ | |||
+ | == Примітки == | ||
+ | {{Примітки}} | ||
== Посилання == | == Посилання == |
Поточна версія на 22:56, 18 квітня 2021
Володимир Олексійович Мусін-Пушкін (народився 7 листопада 1868 — помер 17 квітня 1918) — граф-церемонімейстер імператорського двору Російської імперії, Чернігівський голова дворянства. Добудував і ввів у дію Носівський цукровий завод, після банкрутства акціонерного товариства, яке розпочинало будівництво.
Був останнім власником садиби Стольне на Менщині.[1]
Граф убитий 17 квітня 1918 у Носівці й похований 13 червня в Києві на Байковому кладовищі.[2]
Родина[ред. | ред. код]
Був одружений з графинею Єлизаветою Василівною Капніст (1868-1944), дочкою графа Василя Олексійовича Капніста (1838-1910) і княжни Варвари Василівни Рєпніної (1841-1919), внучки декабриста О. В. Капніста і племінниці князя Н. В. Рєпніна. У шлюбі було семеро дітей:[2]
- Варвара (1892-1970) — з 1917 року дружина князя Ігоря Вадимовича Рєпніна-Волконського (1892-1970);
- Олексій (1893-1966) - бився в Добровольчої армії [3];
- Василь (1894-1959) - священик РПЦЗ [3];
- Любов (1897-1939) - з 1918 року дружина Сергія Сергійовича Ісакова (1894-1919);
- Мстислав (1899-1960) - архімандрит (1948), настоятель храму Сергіївського подвір'я [3];
- Андрій (1903-1969) - з 1931 року одружений на Ірині Борисівні Гонорським (1911-2000), дочки полковника Б. Н. Гонорським;
- Ілля (1908-1989) - з 1949 року одружений на Тамарі Миколаївні Кибардин (рід. 1921).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Світлдана Чичкан: Садиб Стольне, Менщина історична, 2020
- ↑ 2,0 2,1 Домашний архив Родины: "Мы будем счастливы - благодаренье снимку...", Родина - № 7(716), 1 липня 2016