Гармаш Карпо Григорович

Карпо Григорович Гармаш (народився 26 травня 1882 в Носівці — помер 31 грудня 1943) — завідувач Носівською аптекою. Репресований радянською владою. Реабілітований.

Дід Юрія Колесніченка.

Історія одного життя

Нарис у книзі Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.

У музеї Носівської середньої школи № 1 зберігаються документи, що офіційною мовою Російської імперії кінця 19-го, початку 20-го століть розповідають про життя одного з жителів Носівки – Гармаша Карпа Григоровича.

„По указу Його Імператорської Величності, із Чернігівської Духовної Консисторії дано це свідоцтво в тому, що в метричній книзі, що зберігається в архіві Чернігівської Духовної Консисторії Ніжинського повіту, м. Носівки Троїцької церкви за 1882 рік під № 16 чол., записано так: народився травня двадцять шостого дня, а хрещений двадцять сьомого дня Карпо, батьки його: козак Григорій Антонов Гармаш і законна його дружина Ірина Кондратова, обоє православного віросповідання. Хрещеними батьками були господар Данило Кондратов Набігуз і дочка Кіндрата Набігуза Матрона дівиця. Таїнство хрещення здійснював священик Василій Скальковський і.д. псаломщиками Феодором Подорвановим та Євфімом Котловським. Належний гербовий збір сплачено. Березня 6 дня 1908 року. Підписи: Член Консисторії, секретар, столоначальник.”

20 травня 1897 року він отримав свідоцтво видане Ніжинською повітовою училищною Радою про успішне завершення курсу навчання в Носівському першому початковому народному училищі (нині це Носівська ЗОШ № 1), а тому має право на пільгу встановлену пунктом 4-м статті 56-ї статуту про військову повинність. Під час призову 1903 року він з'явився для виконання військової повинності і був зарахований ратником ополчення другого розряду, відслужив у армії.

„26 травня 1908 року Гармаш Карпо Григорович, син козака, витримав у Київському першому міському двокласному училищі екзамен із знання курсу двокласних міських училищ Південно-Західного краю і виявив наступні успіхи: в Законі Божому – добре (4), в Російській мові – добре (4), в Арифметиці – добре (4), в Геометрії – добре (4), в Російській історії – добре (4), в Російській та Загальній географії – відмінно (5), в Чистописанні – задовільно (3), в Кресленні – добре (4).”

Наступного року Карпо спробував здати іспити на ступінь аптекарського помічника, але дві перші спроби виявилися невдалими. Проте у молодого чоловіка виявився твердий характер, наполегливість та працьовитість і велика жага до навчання. Через низьке походження його лише з четвертого разу приймають до університету. Диплом Імператорського Університету Святого Володимира в м. Києві (нині – Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка) свідчить, що аптекарський учень Карпо Григорович Гармаш, козак, православного сповідання, витримав у цьому університеті встановлене випробування, Медичним факультетом удостоєний в 28-й день травня 1914 року ступеня аптекарського помічника з відзнакою, з правами і перевагами присвоєними цьому ступеню. Тривалий час він служив у аптеках м. Києва – Києво-Галицькій, а потім – в аптеці Зейделя на Хрещатику, і всюди мав прекрасну репутацію. Після громадянської війни він повернувся до Носівки, де також працював в аптеці до 1937 року.

20 липня 1937 року, наступного дня після новосілля, до нового господарства Гармаша прийшли з обшуком співробітники НКВС, знайшли стару газету, якою була застелена скриня, а в тій офіційній партійній газеті були надруковані статті вже розстріляних партійних діячів. Цього виявилося досить, щоб Карпо Григорович був репресований і 31 грудня 1943 року помер на засланні. Сім'я втратила батька і чоловіка, у неї також було відібрано половину нового будинку, де оселився керівний працівник районного відділу НКВС. В 1959 році Верховний Суд УРСР реабілітував К. Г. Гармаша посмертно. Такою була доля талановитої і працьовитої людини в ті лихі часи.

Історію життя та документи Карпа Григоровича Гармаша, свого діда, зберіг випускник Носівської середньої школи № 1 1955 року, срібний медаліст Юрій Васильович Колесніченко – головний конструктор Броварського заводу порошкової металургії, лауреат Державної премії України за 1988 рік, заслужений працівник промисловості України.