Відмінності між версіями «Крапив'янський Олексій Олексійович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
(Створена сторінка: Олексій Олексійович Крапив'янський (народився 9 вересня 1992 у Володьковій Дівиці –...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
Олексій Олексійович Крапив'янський (народився [[9 вересня]] [[1992]] у Володьковій Дівиці – помер [[30 квітня]] [[2024]]) — молодший сержант Головного управління розвідки.
+
Олексій Олексійович Крапив'янський (народився [[9 вересня]] [[1992]] у Володьковій Дівиці – помер [[30 квітня]] [[2024]]) — молодший сержант Головного управління розвідки. Загинув на російсько-українській війні.
  
 
== Життєпис ==
 
== Життєпис ==
Рядок 17: Рядок 17:
 
== Родина ==
 
== Родина ==
 
У загиблого військовослужбовця лишилася дружина Інна, синочок Богданчик, мама Світлана Іванівна, брат Василь, який також військовий, сестра Вікторія.
 
У загиблого військовослужбовця лишилася дружина Інна, синочок Богданчик, мама Світлана Іванівна, брат Василь, який також військовий, сестра Вікторія.
 +
 +
[[Категорія:Уродженці Володькової Дівиці]]
 +
[[Категорія:Молодші сержанти]]
 +
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]]
 +
[[Категорія:Люди К]]

Версія за 23:30, 1 червня 2024

Олексій Олексійович Крапив'янський (народився 9 вересня 1992 у Володьковій Дівиці – помер 30 квітня 2024) — молодший сержант Головного управління розвідки. Загинув на російсько-українській війні.

Життєпис

Джерело: Носівщина в жалобі, Носівська міська рада, 28 травня 2024

Виріс у с. Володькова Дівиця. Закінчив місцеву школу, влаштувався на роботу.

З початком Російсько-української війни в 2014 став на захист одним з перших, підписавши контракт. У 2019 році повернувся до цивільного життя, потім за кілька місяців знову повернувся до служби в ГУР.

Про бійців військової частини, де служив наш земляк, кажуть: «Їх обличчя не побачити, але вони бачать все!»

Їхня робота прихована від ворожого ока, але вони знають все про свого противника. Воїни-розвідники виконують чи не одну з найбільш ключових та найнебезпечніших справ, аби якнайшвидше наблизити нас до перемоги. Вони працюють просто в тилу ворога, щодня наражаючи себе на небезпеку та ризикуючи своїм власним життям.

Він часто виходив на зв'язок, особливо ці останні місяці, коли дружина при надії. Він так і не побачить народження ще однієї дитини…

29 квітня пізно увечері дружина Інна востаннє з ним говорила. Олексій заспокоював, попередив, щоб не хвилювалася, бо 30 квітня він йде на завдання… Воно стало для нього останнім…

Родина

У загиблого військовослужбовця лишилася дружина Інна, синочок Богданчик, мама Світлана Іванівна, брат Василь, який також військовий, сестра Вікторія.