Редагування Щипун Михайло Іванович
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
Поточна версія | Ваш текст | ||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | + | '''Михайло Іванович Щипун''' (21 листопада 2020 — ) — колгоспник. | |
− | |||
− | '''Михайло Іванович Щипун''' (21 листопада | ||
Усе життя пропрацював у колгоспній конторі. Був теслею — майстрував переважно для себе і найближчих родичів, а в старші роки також був пасічником. | Усе життя пропрацював у колгоспній конторі. Був теслею — майстрував переважно для себе і найближчих родичів, а в старші роки також був пасічником. | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
== Мій Архангел Михаїл == | == Мій Архангел Михаїл == | ||
Рядок 16: | Рядок 7: | ||
Сьогодні, у день Архистратига Михайла, моєму дідусю, Щипуну Михайлу Івановичу, виповнилося б 120 років. | Сьогодні, у день Архистратига Михайла, моєму дідусю, Щипуну Михайлу Івановичу, виповнилося б 120 років. | ||
− | + | -Діду, га, діду, розкажіть ще про відьом. Чого, коли ви парубкували, вони ночами шастали по селу, а тепер їх нема? | |
— Ні, краще про війну і Великдень, — заперечую сестрі. | — Ні, краще про війну і Великдень, — заперечую сестрі. | ||
Рядок 73: | Рядок 64: | ||
Дідусь повернувся. Був поранений, але що ті фізичні болі у порівнянні з душевними, яких завдала війна. Скількох близьких людей вона забрала: родичів, друзів і його молодого сусіда Івана, який був бригадиром тракторної бригади. | Дідусь повернувся. Був поранений, але що ті фізичні болі у порівнянні з душевними, яких завдала війна. Скількох близьких людей вона забрала: родичів, друзів і його молодого сусіда Івана, який був бригадиром тракторної бригади. | ||
− | Мине ще трохи часу й | + | Мине ще трохи часу й Іванів син Сашко (мій тато) посватає дідову наймолодшу доньку Катю. Коли молодята одружилися (як казали тоді, побралися), дід Михайло став для зятя батьком. |
Я зараз про це часто думаю, згадуючи, які щирі, теплі стосунки були між ними. Тато молодий і хвацький знайшов у особі діда не лише батька, з яким радився з багатьох питань, а й свого однодумця, мудрого втілювача його креативних, молодечих ідей. І старшого друга. Це так важливо. | Я зараз про це часто думаю, згадуючи, які щирі, теплі стосунки були між ними. Тато молодий і хвацький знайшов у особі діда не лише батька, з яким радився з багатьох питань, а й свого однодумця, мудрого втілювача його креативних, молодечих ідей. І старшого друга. Це так важливо. | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
Коли батьки будували хату, дід узяв на себе відповідальність за усі столярні роботи. Столярна майстерня — прибудова до дідового сараю, під черепицею — то окрема тема. Я туди ходила, щоб понюхати дерево. Всередині пахло свіжою стружкою і якоюсь таємничістю. На столі — рубанок. На стіні — теж рубанки й ціла батарея лобзиків, більшість з яких дід майстрував сам. | Коли батьки будували хату, дід узяв на себе відповідальність за усі столярні роботи. Столярна майстерня — прибудова до дідового сараю, під черепицею — то окрема тема. Я туди ходила, щоб понюхати дерево. Всередині пахло свіжою стружкою і якоюсь таємничістю. На столі — рубанок. На стіні — теж рубанки й ціла батарея лобзиків, більшість з яких дід майстрував сам. | ||
Рядок 92: | Рядок 78: | ||
Дід був доладнім пасічником. І досі в моій уяві, в спогадах, його образ ловко вписується в образи усіх тих небагатьох пасічників, яких я знала: поміркований, стриманий, з холодною розсудливою головою і гарячим серцем. Він не любив суєти і поспіху, але, дивна річ, завжди і всюди все встигав. Усе вмів, усе знав і за все брався. | Дід був доладнім пасічником. І досі в моій уяві, в спогадах, його образ ловко вписується в образи усіх тих небагатьох пасічників, яких я знала: поміркований, стриманий, з холодною розсудливою головою і гарячим серцем. Він не любив суєти і поспіху, але, дивна річ, завжди і всюди все встигав. Усе вмів, усе знав і за все брався. | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
У побуті дід Михайло теж був унікальним чоловіком — на всі руки майстром. Міг запросто пошити пальто, штани і шапку. Та так, що навіть з виворотнього боку не підкопаєшся. | У побуті дід Михайло теж був унікальним чоловіком — на всі руки майстром. Міг запросто пошити пальто, штани і шапку. Та так, що навіть з виворотнього боку не підкопаєшся. | ||
Рядок 148: | Рядок 130: | ||
І на душі враз стає тепліше. Не від градусів, звісно. Від теплих споминів у кольорових картинках. Яких, на жаль, уже не ніколи не повернути… | І на душі враз стає тепліше. Не від градусів, звісно. Від теплих споминів у кольорових картинках. Яких, на жаль, уже не ніколи не повернути… | ||
+ | |||
+ | На фото: дідусь Михайло та бабуся Маруся в осінньому саду; дідусь Михайло з моїм татом, коли вже залишився сам. | ||
[[Категорія:Люди:Носівка]] | [[Категорія:Люди:Носівка]] |