Редагування Черненко Віктор Павлович

Матеріал з Енциклопедія Носівщини

Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.

Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.

Поточна версія Ваш текст
Рядок 1: Рядок 1:
 
[[Файл:Віктор Черненко 2.jpg|міні|Віктор Черненко]]
 
[[Файл:Віктор Черненко 2.jpg|міні|Віктор Черненко]]
  
'''Віктор Павлович Черненко'''  (народився [[17 серпня]] [[1943]] у службовому залізничному приміщенні на роз'їзді 117 км залізниці Київ-Ніжин, поблизу села [[Сулак]]) — моряк, транспортник, громадський діяч, краєзнавець.  
+
'''Віктор Павлович Черненко'''  (народився [[17 серпня]] [[1943]] у службовому залізничному приміщенні на роз'їзді 117 км залізниці Київ-Ніжин, поблизу села [[Сулак]]) — моряк, транспортник, громадський діяч.  
  
 
== Життєпис ==
 
== Життєпис ==
:''Біографію надала [[Крапівянська Тетяна Всеволодівна]], племінниця [[Крапив'янський Петро Андрійович|Крапив'янського Петра Андрійовича]], почесного громадянина Чернігівської області, ветерана Другої світової війни.''
 
 
 
Віктор Павлович Черненко – громадський діяч, краєзнавець, моряк, транспортник, людина сильного духу та цікавої непростої долі.  
 
Віктор Павлович Черненко – громадський діяч, краєзнавець, моряк, транспортник, людина сильного духу та цікавої непростої долі.  
  
Народився Віктор Павлович 17 серпня 1943 у селі Сулак. Батьки були членами партизанського з'єднання «За Батьківщину» під командуванням Івана Бовкуна. У 1941-му році [[Черненко Павло Вікторович|Павло Вікторович Черненко]], військовослужбовець Червоної армії, потрапив у німецький полон у Броварах. Полонених по етапу погнали на Захід. У польському місті Хелм Павло Вікторович з кількома товаришами втік з полону, деякий час переховувався у польській сім'ї, а потім пішки повернувся у рідне село. Вигляд у нього був вкрай виснажений, такий що мати його не впізнала. Навіть прийшлося доводити, що він є її сином - розповісти про сусідів, про сім'ю, згадати сімейні події. Трохи перепочивши, Павло відразу зв'язався з [[Симоненко Микола Дмитрович|Симоненком Миколою Дмитровичем]], командиром партизанського загону, щоб той забрав його у ліс. Але Симоненко влаштував Павла на залізницю для підпільної роботи. Одного разу молодий партизан-зв'язківець зустрівся з донькою лісника, [[Шевченко Тетяна Павлівна|Шевченко Тетяною Павлівною]], яка й стала його дружиною. Так, у службовому залізничному приміщенні на роз'їзді 117 км залізниці Київ-Ніжин, поблизу села Сулак, і народився Віктор Павлович Черненко. Батьки розповідали як тяжко було зберегти життя маленькому Віктору під час окупації.  
+
Народився Віктор Павлович 17 серпня 1943 у селі Сулак. Батьки були членами партизанського з'єднання «За Батьківщину» під командуванням Івана Бовкуна. У 1941-му році Павло Вікторович Черненко, військовослужбовець Червоної армії, потрапив у німецький полон у Броварах. Полонених по етапу погнали на Захід. У польському місті Хелм Павло Вікторович з кількома товаришами втік з полону, деякий час переховувався у польській сім'ї, а потім пішки повернувся у рідне село. Вигляд у нього був вкрай виснажений, такий що мати його не впізнала. Навіть прийшлося доводити, що він є її сином - розповісти про сусідів, про сім'ю, згадати сімейні події. Трохи перепочивши, Павло відразу зв'язався з Симоненком Миколою Дмитровичем, командиром партизанського загону, щоб той забрав його у ліс. Але Симоненко влаштував Павла на залізницю для підпільної роботи. Одного разу молодий партизан-зв'язківець зустрівся з донькою лісника, Шевченко Тетяною Павлівною, яка й стала його дружиною. Так, у службовому залізничному приміщенні на роз'їзді 117 км залізниці Київ-Ніжин, поблизу села Сулак, і народився Віктор Павлович Черненко. Батьки розповідали як тяжко було зберегти життя маленькому Віктору під час окупації.  
  
 
Дитинство Віктора пройшло у сільських клопотах – пас корів, допомагав батькам. Але було те, що відкрило для маленького Віктора мрії про майбутнє. Батько брав з собою хлопчика у поїздки до Ленінграду, до Москви, до Прибалтики, показував пам'ятки культури, розповідав історії. Захотілося хлопчику побачити світ, заглянути за горизонт, дізнатися про всі наукові відкриття. Так зародилася мрія про подорожі.  
 
Дитинство Віктора пройшло у сільських клопотах – пас корів, допомагав батькам. Але було те, що відкрило для маленького Віктора мрії про майбутнє. Батько брав з собою хлопчика у поїздки до Ленінграду, до Москви, до Прибалтики, показував пам'ятки культури, розповідав історії. Захотілося хлопчику побачити світ, заглянути за горизонт, дізнатися про всі наукові відкриття. Так зародилася мрія про подорожі.  
Рядок 30: Рядок 28:
 
Прийшлося пережити Віктору разом з екіпажем потрясіння, коли потрапили у арабо-ізраїльський конфлікт у 1968 році під час 7-денної війни. Екіпаж опинився в епіцентрі подій, але на щастя, все обійшлося без трагедії.  
 
Прийшлося пережити Віктору разом з екіпажем потрясіння, коли потрапили у арабо-ізраїльський конфлікт у 1968 році під час 7-денної війни. Екіпаж опинився в епіцентрі подій, але на щастя, все обійшлося без трагедії.  
  
У 1968 році крізь бурхливе море дісталися до Мадагаскару. Але чомусь місцева влада не дає дозвіл зайти в порт Таматаве. У переговорах пролунало слово «загарбники». Раптом через гучномовець пролунала команда: «Увага! Більше трьох не збиратися!». Через деякий час виявилося, що Радянський Союз напав на Чехословаччину. Ця звістка приголомшила екіпаж. Світ не визнавав право Радянського Союзу на такі дії. Через добу команду судна все ж таки випустили на острів. «Ми побачили там зовсім інше життя. Більше всього вразило відношення до померлих. Люди кожного року дістають останки своїх померлих родичів, які тримають у нішах стіни, омивають їх і знову кладуть на місце. Це було дуже для нас дивно», згадує Віктор Павлович.  
+
У 1968 році крізь бурхливе море дісталися до Мадагаскару. Але чомусь місцева влада не дає дозвіл зайти в порт Таматаве. У переговорах пролунало слово «загарбники». Раптом через гучномовець пролунала команда: «Увага! Більше трьох не збиратися!». Через деякий час виявилося, що Радянський Союз напав на Чехословаччину. Ця звістка приголомшила екіпаж. Світ не визнавав право Радянського Союзу на такі дії. Через добу команду судна все ж таки випустили на острів. «Ми побачили там зовсім інше життя. Більше всього вразило відношення до померлих. Люди кожного року дістають останки своїх померлих родичів, які тримають у нішах стіни, омивають їх і знову кладуть на місце. Це було дуже для нас дивно», - згадує Віктор Павлович.  
  
 
Дивлячись на глобус, моряк називає знайомі йому місця на Земній кулі – Дарданелли, Босфор, Норвезьке море, Балтійське море, Середземне, Егейське, Тихий океан, Індійський океан, Атлантичний океан, береги Норвегії, Німеччини, Гібралтару, Ємену, Індії, островів Маврикії, Мадагаскар, Сейшельських островів та ін. Вів переписку з послом Індії Миколою Михайловичем Пеговим, надсилав йому фото зі своїх подорожей. Довелося прийняти участь у складі екіпажу судна «Василь Головнин» у пошуку янтарної кімнати у Кенігсбергу.  
 
Дивлячись на глобус, моряк називає знайомі йому місця на Земній кулі – Дарданелли, Босфор, Норвезьке море, Балтійське море, Середземне, Егейське, Тихий океан, Індійський океан, Атлантичний океан, береги Норвегії, Німеччини, Гібралтару, Ємену, Індії, островів Маврикії, Мадагаскар, Сейшельських островів та ін. Вів переписку з послом Індії Миколою Михайловичем Пеговим, надсилав йому фото зі своїх подорожей. Довелося прийняти участь у складі екіпажу судна «Василь Головнин» у пошуку янтарної кімнати у Кенігсбергу.  
Рядок 38: Рядок 36:
 
З 1969 року Віктор Павлович Черненко працював у проектному інституті «Укрдіпрорічтранс», паралельно навчався у Київському річковому технікумі, потім географічному факультеті Київського Національного університету імені Т.Г. Шевченка. У складі експедицій на пошукових роботах працював у різних куточках країни, часто ці експедиції очолював.  
 
З 1969 року Віктор Павлович Черненко працював у проектному інституті «Укрдіпрорічтранс», паралельно навчався у Київському річковому технікумі, потім географічному факультеті Київського Національного університету імені Т.Г. Шевченка. У складі експедицій на пошукових роботах працював у різних куточках країни, часто ці експедиції очолював.  
  
Брав участь у роботах по прокладанню газопроводу «Дружба-2» через Білорусь через річку Прип'ять.  
+
Приймав участь у роботах по прокладанню газопроводу «Дружба-2» через Білорусь через річку Прип'ять.  
  
 
Згадує Віктор Павлович випадок, коли ремонтували газопровід високого тиску біля Хаджибейського лиману. З однієї сторони лиману штиль, а з іншої – штормові хвилі. Він мав дістатися моторним човном через лиман для виконання робіт по газовому переходу. Пройшовши три чверті шляху, мотор човна затих і ніяк не заводився знову. Прийшлося налягти на весла, але хвиля не давала приблизитися до берега. Добре прийшлося тоді попрацювати на веслах Віктору, щоб знову стати ногами на тверду землю.  
 
Згадує Віктор Павлович випадок, коли ремонтували газопровід високого тиску біля Хаджибейського лиману. З однієї сторони лиману штиль, а з іншої – штормові хвилі. Він мав дістатися моторним човном через лиман для виконання робіт по газовому переходу. Пройшовши три чверті шляху, мотор човна затих і ніяк не заводився знову. Прийшлося налягти на весла, але хвиля не давала приблизитися до берега. Добре прийшлося тоді попрацювати на веслах Віктору, щоб знову стати ногами на тверду землю.  
Рядок 44: Рядок 42:
 
Була рання весна 1969 року. Дном Волги на ділянці Поляни-Дієво-Городіще інженери, серед яких був Віктор Черненко, виконували пошукові роботи. Волга була вкрита метровою товщою льоду. Віктору Павловичу, як молодому інженеру, доручили забрати інструменти з протилежного берега річки. Він став на лижі і швидко подолав майже кілометрову відстань до берега. Зайшов до будинку, де залишили інструмент, ледь відбився від господині, яка наполегливо хотіла нагодувати молодого чоловіка, забрав інструмент, склав у рюкзак і рушив назад. На березі стояли місцеві чоловіки. «Волга шумить, скоро пойдьот льод», - сказав поважний чоловік. Віктор махнув рукою, став на лижі і рушив назад. Таки шумить, - десь на середині річки почув Віктор Павлович і прискорився на лижах. І раптом тріск. До берега метрів 150, далеко. І тут за кілька метрів до берега лід почав ламатися. На очах рівна поверхня стала мінятися, вода почала ламати лід. Віктор, не знімаючи лижі, обережно почав перебиратися з брили на брилу. На березі стояли люди, щось кричали, махали руками, переживали. Було зрозуміло, що у разі, якщо він потрапить під лід – ніхто не зможе врятувати. Молодецька сила допомогла справитися з цим випробуванням. Хлопці біля берега підхопили, допомогли вийти на берег, забрали речі. Найбільша річка Європи назавжди закарбувалася у пам'яті. Під час цієї експедиції Віктор Павлович заїхав до матері космонавта Ніколаєва Андріяна Григоровича у село Шоршели («Білі Джерела» на чуваській мові). Бідність побуту цієї жінки вразила всю експедицію. Після таких подорожей дуже хотілося додому до рідної Української землі.  
 
Була рання весна 1969 року. Дном Волги на ділянці Поляни-Дієво-Городіще інженери, серед яких був Віктор Черненко, виконували пошукові роботи. Волга була вкрита метровою товщою льоду. Віктору Павловичу, як молодому інженеру, доручили забрати інструменти з протилежного берега річки. Він став на лижі і швидко подолав майже кілометрову відстань до берега. Зайшов до будинку, де залишили інструмент, ледь відбився від господині, яка наполегливо хотіла нагодувати молодого чоловіка, забрав інструмент, склав у рюкзак і рушив назад. На березі стояли місцеві чоловіки. «Волга шумить, скоро пойдьот льод», - сказав поважний чоловік. Віктор махнув рукою, став на лижі і рушив назад. Таки шумить, - десь на середині річки почув Віктор Павлович і прискорився на лижах. І раптом тріск. До берега метрів 150, далеко. І тут за кілька метрів до берега лід почав ламатися. На очах рівна поверхня стала мінятися, вода почала ламати лід. Віктор, не знімаючи лижі, обережно почав перебиратися з брили на брилу. На березі стояли люди, щось кричали, махали руками, переживали. Було зрозуміло, що у разі, якщо він потрапить під лід – ніхто не зможе врятувати. Молодецька сила допомогла справитися з цим випробуванням. Хлопці біля берега підхопили, допомогли вийти на берег, забрали речі. Найбільша річка Європи назавжди закарбувалася у пам'яті. Під час цієї експедиції Віктор Павлович заїхав до матері космонавта Ніколаєва Андріяна Григоровича у село Шоршели («Білі Джерела» на чуваській мові). Бідність побуту цієї жінки вразила всю експедицію. Після таких подорожей дуже хотілося додому до рідної Української землі.  
  
Довелося знову побувати Віктору Павловичу в улюблений Прибалтиці, приймаючи участь у пошукових роботах при будівництві Інгалінської атомної станції у Литві.  
+
Довелося знову побувати Віктору Павловичу в улюблений Прибалтиці, приймаючи участь у пошукових роботах при будівництві Інгалінської атомної станції у Литві.  
  
 
Працював Черненко і у складі проектно-пошукових партій у виборі місця для ставка – охолоджувача четвертого блоку Чорнобильської атомної станції. «На ЧАЕС доводилося бувати не тільки на початку будівництва. Воно нагадувало мені будівництво шахтних дивізіонів міжконтинентальних балістичних ракет для дивізії, що повернулася з Куби», - згадує Віктор Павлович. А потім, у 1986 році після Чорнобильської катастрофи брав участь в організації і забезпеченні транспортного і пасажирського флоту, допомагав з евакуацією населення. Багатьох наших земляків зустрів Віктор Павлович у самих небезпечних місцях при ліквідації аварії. Подільським райвоєнкоматом і райкомом партії Черненко В.П. був направлений начальником КПП у Святошинському районі м.Києва для контролю за виїздом з міста.  
 
Працював Черненко і у складі проектно-пошукових партій у виборі місця для ставка – охолоджувача четвертого блоку Чорнобильської атомної станції. «На ЧАЕС доводилося бувати не тільки на початку будівництва. Воно нагадувало мені будівництво шахтних дивізіонів міжконтинентальних балістичних ракет для дивізії, що повернулася з Куби», - згадує Віктор Павлович. А потім, у 1986 році після Чорнобильської катастрофи брав участь в організації і забезпеченні транспортного і пасажирського флоту, допомагав з евакуацією населення. Багатьох наших земляків зустрів Віктор Павлович у самих небезпечних місцях при ліквідації аварії. Подільським райвоєнкоматом і райкомом партії Черненко В.П. був направлений начальником КПП у Святошинському районі м.Києва для контролю за виїздом з міста.  
Рядок 52: Рядок 50:
 
Довелося приймати участь ще в одній експедиції до Хмельницької атомної станції, коли з'явилася підозра, що почався витік радіоактивної води. Брали проби, встановлювали зонди, перевіряли результати. Після Чорнобильської трагедії увага до атомних станцій була особлива.  
 
Довелося приймати участь ще в одній експедиції до Хмельницької атомної станції, коли з'явилася підозра, що почався витік радіоактивної води. Брали проби, встановлювали зонди, перевіряли результати. Після Чорнобильської трагедії увага до атомних станцій була особлива.  
  
Окрім професійної діяльності, Віктор Павлович завжди брав активну участь у громадських справах. У часи Радянського Союзу – через партійну діяльність, - там він завжди знаходив місце для вирішення нагальних людських потреб та боротьбі за справедливість. Саме до нього звертались люди, яким потрібна була допомога та підтримка у принципово важливих питаннях. Він - людина честі з активною життєвою позицією.  
+
Окрім професійної діяльності, Віктор Павлович завжди приймав активну участь у громадських справах. У часи Радянського Союзу – через партійну діяльність, - там він завжди знаходив місце для вирішення нагальних людських потреб та боротьбі за справедливість. Саме до нього звертались люди, яким потрібна була допомога та підтримка у принципово важливих питаннях. Він - людина честі з активною життєвою позицією.  
  
З 1996 року Віктор Павлович Черненко стає активним членом товариства «Чернігівське земляцтво», а потім очолює його [[Носівське відділення Чернігівського земляцтва в Києві|Носівське відділення]], член Ради Чернігівського земляцтва. Віктор Павлович став ініціатором встановлення [[Пам'ятник воїнам-афганцям у Носівці|пам'ятника воїнам-афганцям у місті Носівка]]. Це було не просто – багато кабінетів пройшлось обійти, багато диспутів витримати. Але результатом можна пишатися.  
+
З 1996 року Віктор Павлович Черненко стає активним членом товариства «Чернігівське земляцтво», а потім очолює його Носівське відділення, член Ради Чернігівського земляцтва. Віктор Павлович став ініціатором встановлення пам'ятника воїнам-афганцям у місті Носівка. Це було не просто – багато кабінетів пройшлось обійти, багато диспутів витримати. Але результатом можна пишатися.  
  
 
Одного разу Віктор Павлович за свої кошти викупив квитків на два ряди у партері в Палаці Україна для односельців-сулачан на грандіозний концерт – творчі звіти художніх колективів України. Це було свято національної культури, на яке зібралися переможці регіональних конкурсів з 19 областей України. Але приїхало всього 12 чоловік земляків, інші не змогли покинути свої щоденні клопоти. Розчарування було дуже велике, що односельці не побачили такі чудові виступи.
 
Одного разу Віктор Павлович за свої кошти викупив квитків на два ряди у партері в Палаці Україна для односельців-сулачан на грандіозний концерт – творчі звіти художніх колективів України. Це було свято національної культури, на яке зібралися переможці регіональних конкурсів з 19 областей України. Але приїхало всього 12 чоловік земляків, інші не змогли покинути свої щоденні клопоти. Розчарування було дуже велике, що односельці не побачили такі чудові виступи.
  
У газеті «[[Отчий поріг]]» регулярно друкувалися статті Віктора Павловича, в яких він висвітлював різні історичні події та відгукувався на проблеми сьогодення.  
+
У газеті «Отчий поріг» регулярно друкувалися статті Віктора Павловича, в яких він висвітлював різні історичні події та відгукувався на проблеми сьогодення.  
  
Особливу увагу Віктор Павлович приділяє пошуковій роботі у дослідженнях історичних подій і фактів. Він зібрав копії архівних документів з різних тематик, у тому числі партизанського руху Чернігівщини, які ще не були представлені у публікаціях. Він ретельно вивчив питання про зникнення [[Стратілат Михайло Іванович|Михайла Стратілата]], комісара з'єднання «За Батьківщину». У його домашньому архіві зберігаються документи запити та відповіді посадових осіб з цього питання, магнітні записи очевидців. Є у нього листи партизанів, листи командирів, накази начальника Українського штабу партизанського руху та багато інших документів, у тому числі начальника диверсійної школи Старинова. Бажання зберегти у пам'яті історичні факти минулого, проаналізувати їх та зробити висновки, спонукає Віктора Павловича до краєзнавчих пошуків.  
+
Особливу увагу Віктор Павлович приділяє пошуковій роботі у дослідженнях історичних подій і фактів. Він зібрав копії архівних документів з різних тематик, у тому числі партизанського руху Чернігівщини, які ще не були представлені у публікаціях. Він ретельно вивчив питання про зникнення Михайла Стратілата, комісара з'єднання «За Батьківщину». У його домашньому архіві зберігаються документи запити та відповіді посадових осіб з цього питання, магнітні записи очевидців. Є у нього листи партизанів, листи командирів, накази начальника Українського штабу партизанського руху та багато інших документів, у тому числі начальника диверсійної школи Старинова. Бажання зберегти у пам'яті історичні факти минулого, проаналізувати їх та зробити висновки, спонукає Віктора Павловича до краєзнавчих пошуків.  
  
 
Велика громадська робота по патріотичному вихованню молоді проводиться Віктором Павловичем протягом всього його активного життя. До початку повномасштабної війни з росією він організовував зустрічі з ветеранами Другої Світової війни, ветеранами війни в Афганістані, письменниками, істориками та запрошував на них молодь. Провів дослідження п'ятирічок СРСР, виявив цікаві факти по залученню іноземців, зокрема американців, до індустріальних проектів країни і потім жорстоке знищення всіх, хто протягом 24 годин не покинув країну у 1937 році. Про такі факти багато хто почув від Віктора Павловича вперше.  
 
Велика громадська робота по патріотичному вихованню молоді проводиться Віктором Павловичем протягом всього його активного життя. До початку повномасштабної війни з росією він організовував зустрічі з ветеранами Другої Світової війни, ветеранами війни в Афганістані, письменниками, істориками та запрошував на них молодь. Провів дослідження п'ятирічок СРСР, виявив цікаві факти по залученню іноземців, зокрема американців, до індустріальних проектів країни і потім жорстоке знищення всіх, хто протягом 24 годин не покинув країну у 1937 році. Про такі факти багато хто почув від Віктора Павловича вперше.  
  
17 серпня 2023 року Віктор Павлович Черненко відсвяткував свій ювілей – 80 років. І більше 40 з них він пройшли поруч з жінкою [[Черненко Валентина Андріївна|Валентиною Андріївною]], яка принесла тепло та затишок у життя цієї мужньої та цілеспрямованої людини. Валентина Андріївна Черненко народилася після війни у сім'ї [[Даніш Андрій Андрійович|Андрія Андрійовича Даніша]], партизана, героя Другої Світової війни, який залишив свій розпис на стінах Рейхстагу. Валентина Андріївна – агроном, закінчила Київську Національну академію аграрних наук. Двоє синів та жінка – це той надійний і міцний тил, силу якого завжди відчуває Віктор Павлович. Він пишається своєю сім'єю, професійними здобутками дружини та синів.  
+
17 серпня 2023 року Віктор Павлович Черненко відсвяткував свій ювілей – 80 років. І більше 40 з них він пройшли поруч з жінкою Валентиною Андріївною, яка принесла тепло та затишок у життя цієї мужньої та цілеспрямованої людини. Валентина Андріївна Черненко народилася після війни у сім'ї Андрія Андрійовича Даніша, партизана, героя Другої Світової війни, який залишив свій розпис на стінах Рейхстагу. Валентина Андріївна – агроном, закінчила Київську Національну академію аграрних наук. Двоє синів та жінка – це той надійний і міцний тил, силу якого завжди відчуває Віктор Павлович. Він пишається своєю сім'єю, професійними здобутками дружини та синів.
 +
 
 +
Разом зі своїми земляками сім'я Черненків опікується нашими воїнами, донатять на ЗСУ, допомагають всім, чим тільки можуть. Сьогодні їхня мрія зливається з народною, – це Велика Перемога України, і вони роблять все можливе, щоб наблизити цей день.
 +
 
 +
== До життєпису ==
 +
В 13 років вперше одягнув флотську форму. 20 років прослужив на Балтійському флоті.
 +
 
 +
У вересні 1968 на судні «Василь Головін» брав участь у пошуково-рятувальних заходах в Індійському океані з пошуку радянського безпілотного космічного корабля «Зонд-5» (7К-Л1 № 11).
 +
 
 +
Відвідав кілька зарубіжних країн, серед яких Мадагаскар, Сейшельські острови, Маврикій, Південний Ємен, Індію.
 +
 
 +
Станом на 2013 працював начальником навчального центру водних шляхів та гідроспоруд ДП "Укрводшлях". Станом на червень 2019 — на пенсії.
  
Разом зі своїми земляками сім'я Черненків опікується нашими воїнами, донатять на ЗСУ, допомагають всім, чим тільки можуть. Сьогодні їхня мрія зливається з народною, – це Велика Перемога України, і вони роблять все можливе, щоб наблизити цей день.
+
== Громадська діяльність ==
 +
Був керівником [[Носівське відділення Чернігівського земляцтва в Києві|Носівського відділення Товариства "Чернігівське земляцтво" в м. Києві]] (з ? до 2014).
  
 
== За земляцьким штурвалом ==
 
== За земляцьким штурвалом ==
Рядок 132: Рядок 142:
 
* [http://chz.org.ua/wp-content/uploads/2013/09/Otch_p8.13.pdf "Отчий поріг", серпень, 2013 р. № 8, стор. 2]
 
* [http://chz.org.ua/wp-content/uploads/2013/09/Otch_p8.13.pdf "Отчий поріг", серпень, 2013 р. № 8, стор. 2]
  
 +
[[Категорія:Люди Ч]]
 
[[Категорія:Уродженці Володькової Дівиці]]
 
[[Категорія:Уродженці Володькової Дівиці]]
 
[[Категорія:Керівники Носівського відділення Чернігівського земляцтва в Києві]]
 
[[Категорія:Керівники Носівського відділення Чернігівського земляцтва в Києві]]
[[Категорія:Моряки]]
 
[[Категорія:Краєзнавці]]
 
[[Категорія:Люди Ч]]
 

Будь ласка, зверніть увагу, що всі зміни, внесені вами до Енциклопедія Носівщини, можуть редагуватися, доповнюватися або вилучатися іншими користувачами. Якщо ви не бажаєте, щоб написане вами безжально редагувалось — не пишіть тут.
Ви також підтверджуєте, що наведене тут написано вами особисто або запозичено з джерела, яке є суспільним надбанням, або подібного вільного джерела (див. Енциклопедія Носівщини:Авторське право).
Не публікуйте тут без дозволу матеріали, захищені авторським правом!

Скасувати Довідка про редагування (відкривається в новому вікні)

Шаблон, використаний на цій сторінці: