Редагування Хоменко Олександр Андрійович
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
Поточна версія | Ваш текст | ||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Олександр Хоменко.jpg|міні|Олександр Хоменко]] | [[Файл:Олександр Хоменко.jpg|міні|Олександр Хоменко]] | ||
− | '''Олександр Андрійович Хоменко''' (народився [[21 листопада]] [[1920]] в селі [[Адамівка]] Носівського району — помер 2009) — фронтовик, подвижник, талановитий педагог. На посаді директора | + | '''Олександр Андрійович Хоменко''' (народився [[21 листопада]] [[1920]] в селі [[Адамівка]] Носівського району — помер 2009) — фронтовик, подвижник, талановитий педагог. На посаді директора Носівської середньої школи № 3 організував її відбудову і піднесення, створив [[Історико-краєзнавчий музей при Носівській школі № 3|шкільний краєзнавчий музей]], один з найкращих у районі. |
− | + | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
== Послідовник Макаренка == | == Послідовник Макаренка == | ||
:''Нарис [[Фурса Надія Григорівна|Надії Фурси]] у книзі: {{СІН}}'' | :''Нарис [[Фурса Надія Григорівна|Надії Фурси]] у книзі: {{СІН}}'' | ||
Рядок 57: | Рядок 45: | ||
Першим кроком у професію відразу по демобілізації в 1946 році була в нього посада фізрука в Адамівській семирічці, затим, вже викладаючи історію й географію, одночасно поповнював знання з цих дисциплін у Ніжинському учительському інституті. Учителював у Носівській школі №1, здобувши диплом історика з вищою освітою в Полтавському педінституті. А, втім, учився він все життя: у колег, простих людей, навіть у своїх вихованців. І цього не соромився, піднявшись до високості Вчителя, для якого правда про історію України, патріотизм співвітчизників були його душевною рівновагою. | Першим кроком у професію відразу по демобілізації в 1946 році була в нього посада фізрука в Адамівській семирічці, затим, вже викладаючи історію й географію, одночасно поповнював знання з цих дисциплін у Ніжинському учительському інституті. Учителював у Носівській школі №1, здобувши диплом історика з вищою освітою в Полтавському педінституті. А, втім, учився він все життя: у колег, простих людей, навіть у своїх вихованців. І цього не соромився, піднявшись до високості Вчителя, для якого правда про історію України, патріотизм співвітчизників були його душевною рівновагою. | ||
− | [[ | + | [[З січня]] [[1963]] року Олександр Андрійович очолив Носівську середню школу №3. Навчальний заклад на околиці міста, над річечкою, яка півколом оповиває майже 8-гектарну територію школи – один з наймиліших для душі куточків Носівки. До нього з любов’ю прихиляються місцеві жителі, учні нинішні й колишні. Звичайно, з доброю пам’яттю і вдячністю за щедру спадщину від директора. Із його любов’ю до красивого і корисного, його неспокійними й невтомними турботами, бажанням і натхненням продовжувати справу керівника і вчителя. Вважай, на престарезні руїни ступав він на шкільне подвір’я, яке складалось з кількох аварійних навчальних приміщень, давно затісних для міської десятирічки. У зв’язку з ліквідацією району мова йшла навіть про закриття школи. Бракувало наочності, посібників, бібліотеки, парти нестандартні. Словом, злидні зирили з усіх боків. І це вже чверть віку по війні. І він, колишній комвзводу, учитель, який учив дітей історії, учив іти життям на повний зріст, обіруч взявся за переоблаштування школи майбутнього, як у Сухомлинського, але власним почерком. |
З перших днів на посаді Олександру Андрійовичу судилося долею відбутися чарівним перевеслом, яке об’єднало в єдиній меті і рвінні вчителів, школярів, батьків, жителів міської околиці. Власноруч заготовляли лісоматеріали, були підсобниками в будівельників. А ще Олександр Андрійович умів шукати і знаходив таких майстрів, яким міг поставити по-вчительськи заслужену п’ятірку. В усьому попереду був сам особисто. Словом і ділом. Днював на будівництві, вночі готувався до уроків, збирав і комплектував стенди для шкільного краєзнавчого музею. А ще знаходив час для цікавих екскурсій зі своїми вихованцями. | З перших днів на посаді Олександру Андрійовичу судилося долею відбутися чарівним перевеслом, яке об’єднало в єдиній меті і рвінні вчителів, школярів, батьків, жителів міської околиці. Власноруч заготовляли лісоматеріали, були підсобниками в будівельників. А ще Олександр Андрійович умів шукати і знаходив таких майстрів, яким міг поставити по-вчительськи заслужену п’ятірку. В усьому попереду був сам особисто. Словом і ділом. Днював на будівництві, вночі готувався до уроків, збирав і комплектував стенди для шкільного краєзнавчого музею. А ще знаходив час для цікавих екскурсій зі своїми вихованцями. | ||
Рядок 83: | Рядок 71: | ||
[[Категорія:Уродженці Адамівки]] | [[Категорія:Уродженці Адамівки]] | ||
[[Категорія:Комуністи]] | [[Категорія:Комуністи]] | ||
− | [[Категорія:Директори | + | [[Категорія:Директори шкіл]] |
[[Категорія:Люди Х]] | [[Категорія:Люди Х]] |