Редагування Сорокаліт Олександра Іванівна
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
Поточна версія | Ваш текст | ||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | [[Файл:Олександра Сорокаліт.jpg|міні|Олександра Сорокаліт | + | [[Файл:Олександра Сорокаліт.jpg|міні|Олександра Сорокаліт]] |
'''Олександра Іванівна Сорокаліт''' — мешканка села Козари, яка пережила трагедію 1943 року. На той час їй було 8 чи 9. | '''Олександра Іванівна Сорокаліт''' — мешканка села Козари, яка пережила трагедію 1943 року. На той час їй було 8 чи 9. | ||
== В Козарах їх залишилось лише двоє == | == В Козарах їх залишилось лише двоє == | ||
− | :''Фрагмент публікації | + | :''Фрагмент публікації {{cite web | url = https://www.facebook.com/groups/wiki.nosivka/permalink/709009439778154/ | title = Дві долі | publisher = Енциклопедія Носівщини | author = Людмила Корженко | date = 2 березня 2021}}'' |
Олександра Іванівна Сорокаліт вдячна за порятунок молодій дівчині, Саші Гриценко (теж врятувалась), що бігла вулицею Слободи і всіх попереджала про небезпеку(сюди ще есесівці не дійшли, а в центрі вона чула постріли й крики), своїй мамі, яка схватила доньку і помчала далеко в глинище (навздогін їм уже неслись автоматні черги), бабусі з Нової Греблі, що вночі прихистила їх, мокрих, замерзлих, голодних. Доля зберегла на фронті життя її батька і подарувала хорошого чоловіка — відомого на Чернігівщині журналіста, поховавши якого, повернулась в батьківську хату. | Олександра Іванівна Сорокаліт вдячна за порятунок молодій дівчині, Саші Гриценко (теж врятувалась), що бігла вулицею Слободи і всіх попереджала про небезпеку(сюди ще есесівці не дійшли, а в центрі вона чула постріли й крики), своїй мамі, яка схватила доньку і помчала далеко в глинище (навздогін їм уже неслись автоматні черги), бабусі з Нової Греблі, що вночі прихистила їх, мокрих, замерзлих, голодних. Доля зберегла на фронті життя її батька і подарувала хорошого чоловіка — відомого на Чернігівщині журналіста, поховавши якого, повернулась в батьківську хату. | ||
− | |||
− | |||
− |