Поточна версія |
Ваш текст |
Рядок 1: |
Рядок 1: |
| {{Однофамільці|Сеник}} | | {{Однофамільці|Сеник}} |
| | | |
− | [[Файл:Династія Сеників.jpg|міні|Династія Сеників]]
| + | '''Віталій Миколайович Сеник''' (народився [[2 липня]] [[1970]] в Носівці) — підприємець. |
− | | |
− | '''Віталій Миколайович Сеник''' (народився [[2 липня]] [[1970]] в Носівці) — підприємець-аграрій. | |
| | | |
| == Життєпис == | | == Життєпис == |
Рядок 10: |
Рядок 8: |
| На виборах 2020 року — [[Кандидати в депутати Носівської міської ради (2020)|кандидат в депутати Носівської міської ради]] від політичної партії «[[Наш край]]». | | На виборах 2020 року — [[Кандидати в депутати Носівської міської ради (2020)|кандидат в депутати Носівської міської ради]] від політичної партії «[[Наш край]]». |
| | | |
− | == Господарі на батьківській землі ==
| + | {{Заготовка}} |
− | :''Джерело: {{Cite web | url = http://silskivisti.kiev.ua/19504/index.php?n=36299 | title = Господарі на батьківській землі | publisher = Сільські Вісті | author = [[Сай-Боднар Лариса Олександрівна|Лариса Комар]] | date = 1 серпня 2017}}''
| |
− | Сім'я Віталія та [[Сеник Антоніна Олексіївна|Антоніни]] Сеників із Носівки, що на Чернігівщині, схожа на тисячі інших. Самі вони і їхні батьки сповідували цінності радянської доби, а от син уже перейнявся духом і прагненнями незалежної України. Однак і старших, і молодших завжди гуртувала найбільша селянська чеснота — любов до землі.
| |
− | | |
− | Навпроти їхнього обійстя на околиці Носівки був колгоспний двір, у якому свого часу вирувало життя. Батько Віталія [[Сеник Микола Григорович|Микола Григорович]] більшу частину року практично днював і ночував за кермом трактора чи комбайна. Він просто жив полем. Узимку, коли мав відпустку, все одно вставав разом із півнями і «відпочивав» не у власному дворі, а в колгоспній майстерні: готував техніку до сівби. Не те щоб не довіряв механікам, просто вважав, що має власноруч перебрати кожний механізм до детальки. Коли йому зауважували, чи варто, віджартовувався, мовляв, живу ж по сусідству з колгоспом: взувсь і не зогледівся, як чоботи самі перейшли дорогу.
| |
− | | |
− | Його працю гідно оцінили — за високі показники у вирощуванні кукурудзи ланковий механізованої ланки колгоспу ім. Фрунзе [[Сеник Микола Григорович|Микола Григорович Сеник]] був ушанований званням Героя Соціалістичної Праці. Зірка Героя давала цілу низку преференцій: позачергове придбання автомобіля, путівки на відпочинок, vip-зали на вокзалах, якими він жодного разу не скористався. «Я навіть не уявляю, — відмахувався, — як там себе поводити». Йому пропонували гроші, щоб продав чергу на «Волгу» чи «Жигулі». Та де там! Своєю пільгою користався, аби вибити поза чергою для колгоспу якусь дефіцитну техніку: новітнього комбайна, трактора… Якось із Гомеля три доби сам переганяв трактор, два причепи і плуг. Утім, мав передовик пристойну зарплату, премії, які складав «на книжку». На себе не тратив — усе життя проходив у кирзових чоботях і тішився, що троє його дітей — Тетяна, Галина і Віталій матимуть непоганий старт для самостійного життя. Проте держава обдурила трударя — інфляція «з'їла» 30 тисяч радянських рублів, водночас перекресливши його старання і великі надії.
| |
− | | |
− | Микола Григорович був безкорисливою і скромною людиною. Таким і залишився до останніх днів життя. Помер Герой праці торік у листопаді, не доживши кілька днів до свого 80-річчя. Коли труну опускали до ями, на небі раптом з'явилися дві веселки, неначе віншували: світлій людині — світла пам'ять…
| |
− | | |
− | Віталій почав господарювати на землі ще разом із батьком: коли розпались колгоспи, Миколі Григоровичу дістались вісім гектарів при розпаюванні. Сіяли цукрові буряки і накопували по 700 центнерів із гектара. Сусіди довірили знаному хліборобу і свої паї. Тільки-но у фермерів розширились горизонти, як плани довелося змінювати — у районі припинив роботу цукрозавод, а возити корені за тридев'ять земель — собі на збиток. Вирощували ячмінь, пшеницю, кукурудзу. Маючи корми, розводили свиней.
| |
− | | |
− | Коли вирішили збільшити поголів'я, надумали придбати під свинарник колгоспний корівник, що навпроти їхнього двору. Щоправда, на той час його вже обнесли до цурки — залишилися тільки стіни в заростях бузини. Відремонтували це приміщення, потім побудували ангар для зберігання врожаю, відтак з'явилася можливість розширити площу орендованих земель. Нині у Сеників 200 гектарів.
| |
− | | |
− | Коли у Віталія і Антоніни народився син, бабуся попросила назвати на честь діда — [[Сеник Микола Віталійович|Миколкою]]. А він ще й усі дідусеві риси успадкував: чесність, порядність і любов до землі. Управляти трактором навчився змалечку, працював у полі. Цього року хлопець закінчив юридичний факультет НАУ і повернувся до рідної Носівки — підставив батькові плече. У гарячу пору їм допомагають ще четверо-п'ятеро чоловік. Антоніна Олексіївна, перш ніж нести своїм хлопцям у поле обід, телефонує: «Скільки вас там сьогодні?» Бо ж хіба можна хліборобів ділити на своїх і чужих, каже.
| |
− | | |
− | :''— Правда, що день у полі рік годує, — каже Віталій. — Торік, коли молотили кукурудзу, кілька діб із сином не ночували вдома. Прибігали вдосвіта на годинку-півтори покуняти у веранді на дивані — й знову до роботи. А коли з усім впоралися — такі щасливі були, що словами не передати! Як не стомилися, а від переповнених почуттів не могли заснути. А на ранок випав сніг. Густий, лапатий. Осінь нагадала і про скору зиму, і про те, що не за горами — новий засів...''
| |
− | | |
− | [[Сай-Боднар Лариса Олександрівна|Лариса КОМАР]]
| |
− | | |
− | == Посилання ==
| |
− | * [https://www.facebook.com/profile.php?id=100054472414790 Віталій Сеник у Facebook]
| |
| | | |
− | [[Категорія:Уродженці Носівки]]
| |
− | [[Категорія:Аграрії]]
| |
| [[Категорія:Люди С]] | | [[Категорія:Люди С]] |