Редагування Семениха

[[Файл:Яблуня.jpg|міні|Яблуня на місці колишнього обійстя]]

'''Семениха''' (також '''Семенястне''', '''Семенячине''') — назва колишнього хутора в урочищі [[Горішне]].

До Семенихи їхати дорогою з колишньої 2 бригади колгоспу імені Кірова до  кладовища під лісом  і ця територія і є Семениха, а далі іде [[Струга]] — це все були хутори.

Із книги «[[Партизанська Носівщина]]»:
:''21 квітня 1942 за наказом командування партизанського загону близько 60 партизанів зібралися в хуторі Семениха. Весна в цей рік була пізньою. Водою залило всі низини й болота. Багатьом довелося добиратися на збір човнами. Частина партизанів загинула від рук окупантів. За свою безпечність поплатилися життям такі члени загону, як Довгопол, Кононенко.''

== Про Семениху ==
:''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/wiki.nosivka/posts/1360815611264197 | title = Про Семениху | publisher = | author = [[Хоменко Ніна|Ніна Хоменко]] | date = 7 травня 2024 }}''
Дізналася про цей хутір ще малою з розповіді мого прадіда [[Бурсук Микола Павлович|Миколи Бурсука]] (1911р.н.)

У лісі за 6 кілометрів від села [[Дебреве]], в урочищі «[[Горішне|Орішному]]» на місці обеліска, у середині 19 століття жив дядько Семен. Був він дуже сором'язливий. А дружина його — як вогонь! Чоловік повністю підкорявся жінці, яка все брала у свої руки, верховодила в сім'ї. У ті часи мало хто називав заміжніх жінок на ім'я, а звали їх за іменем чоловіка. От і ця — Семениха.

Життя вирувало. Хутір був невеличкий — хатинок 10. У центрі хутора й стояла хата Семенихи. Так, Семенихи, а не Семена. З чоловіка ж не було ніякого ні зиску, ні гарного слова. Всі знали, що Семениха — головна не лише в сім'ї, а й на хуторі.

Так і пішла назва хутора в урочищі «Орішному» – Семениха.

За легендою, у сім'ї Семенихи були одні дочки. Коли вони повиходили заміж, то народжували теж дівчаток. Семениха сумувала, що рід їхній переведеться. Скільки ж було радості, коли весною 1900 року внучка Семенихи народила хлопчика!

— Правнук! Семен! – на радощах закричала бабуся.

Одразу пішла і біля хати посадила маленького дубочка. На честь правнука.

Так і по цей день росте [[Дуб у Горішному|Семенів дуб]], якому понад 120 років.

[[Категорія:Хутори]]