Редагування Самокиша Ольга Петрівна

'''Ольга Петрівна Самокиша''' (народилася [[21 липня]] [[1960]]) — голова профспілкового комітету колишнього колгоспу «[[Нива]]», сільський голова села [[Калинівка]] (в ? — ?).

Авторка [[Куровський Іван Іванович#Будівничий|нарису про Івана Куровського «Будівничий»]] у книзі: {{СІН}}

== З доброю пам'яттю ==
:''Джерело: [[Нестеренко Олексій Григорович|Олексій Нестеренко]]. «З доброю пам'яттю. Лист іменинниці». «Носівські вісті», № 15 (9800), 27 липня 2023''
І великі річки, і їх посестри, донечки-притоки починаються з весняних струмків. Нерідко, бурхливі, як наш сивочолий Дніпро-Славута. Скромнішою течією напуває неозорі сіверянські хлібні ниви й зеленоброві ліси її мила посестра – Десна, Остер, Сейм, Удай, Снов... Кажуть, у далекому минулому глибоководною [[Носівочка|Носівочкою]] плавали баржі і навіть кораблі.

Пам’ять, на жаль, згасає, замулюється, як і ріки. Скільки їх відомих, які ще напувають заспраглі степові чорноземи й поліські супіски і вже призабутих і забутих голубих плес у нашому краї, на славній, красивій, 
багатій українській землі. Незлічимо.

Така ж щедра наша земля на людей. Вони, 
як ріки. І великі у своїх трудівничих талантах, і
перепрошую, прості, звичайні, котрі живуть поруч, роблять кожен свою справу, продовжуючи власне життя, свій рід у дітях, внуках, правнуках.

Роки, як вода в пісок. Кожному відміряно свої.
Оглянутися не встигнеш - з мамою за руку в дитсадок, 
школу. Затим шляхи – стежини у кожного. Профтехучилища, технікуми, інститути, армійські будні, поля і ферми, будови і шкільні класи, заводські цехи і лікарняні палати... І владні кабінети також. Там теж, якщо хочете, 
потрібні, як і в кожній професії, надзвичайно і талант
професійний, і мужність, і мудрість, і щедра душа.

За довгу дорогу в журналістиці мені довелося
зустрітися з багатьма-багатьма людьми, які залишаються в пам’яті серця світлими- світлими споминами.
Про них розповідав на сторінках рідної райони і в обласних періодичних виданнях. Переважно, про тих, хто
в полі, на фермі, в лікарні, школі... звичайних, простих, 
але звеличених працею в своїх професійних буднях.
Ці люди у високості літ живуть і понині в мені своїми
голосами, як красивою піснею, віршами. Але не всім
сказав спасибі з когорти тих, хто був поруч, залишившись у вічному боргу. Та хай це буде з доброю
пам’яттю одній з жінок, яка навіть не зіркою - метеором
осяяла небо моєї професійної долі.

Якраз до речі, у шановної Ольги Петрівни Самокиші в ці дні, в розповні щедрого липневого літа, - іменини. Нам, поколінню пенсіонерів, залишається лише гортати пам’ять, один з набутих життям скарбів, втішатися успіхами дітей і внуків. Керівником бути нелегко, особливо жінці. Надто з характером, у якого енергії по вінця. Не кожному до вподоби. Але в голови профспілкового комітету колишнього колгоспу «Нива» було також по вінця:її щедрої, відкритої навстіжень сільчанам душі. ЇЇ робочим місцем були поле і ферма, дільниця механізації, де не минало й дня, щоб вона не зустрічалася з трудівниками. Кожному знаходила добре слово і перед першою загінкою, і на обжинки, перед початком ранкового доїння, а то й пізньої вечірньої пори. Коли встигала з домашніми клопотами, а коли й відкладала їх на потім. Такою й згадують голову профкому в Коломійцівці, тому й із довір’ям очолити громаду, люди не забарились. У роки буремні, роки реформ і пошуків тернистими шляхами становлення незалежності Української держави. Непросто їй було працювати, хай і під високим небом патронацтва народного депутата, 
талановитого державника [[Куровський Іван Іванович|Івана Івановича Куровського]]. Не завжди знаходила спільну мову з очільниками
державної адміністрації та, згуртованою більшістю депутатського корпусу зуміла залишити щедру на сходи
борозну на Носівщині.

Як було при керівництві [[Сотниченко Віра Григорівна|Віри Григорівни Сотниченко]], ставала на крила економіка, зажила ініціативами
громада. Хай не зшивалось те, що порвалось уже назавжди, але на місце згаслого з новою власністю ставали інші підприємства, агрофірми, оживали корені духовності, помітнішим вплив місцевого самоврядування став на медицину, освіту, культуру. Активно підтримала Ольга Петрівна громадські ініціативи з упорядкування кладовищ, облаштуванню дитячих майданчиків, які й тепер ваблять до себе дітвору.

Легко було працювати з головою районної ради журналістам, мені особисто, як редактору. Підтримка була не лише словами, а й коштами. Було різне. Очільникам державної адміністрації заманулося виселити редакцію із спільного адмінприміщення. Ольга Петрівна рішуче по-чоловічому послала хлопців вивчати матчастину до чинного законодавства. Іншим разом редактор став просто не до вподоби... За винятком кількох з мандатами, районна рада була одностайна: газета носівська – не партійна, а народна, тисячі читачів вибирають свою газету, а відтак – і редактора.

Її вустами говорила мудрість, а не посада. Та й вулиця вже помудрішала, достеменно розібравшись, що патріоти не ті, хто б’є себе в груди, а хто працює в поті чола на нову історію України.

По юнацьки схиляюся в свої осінньо - погожі роки й кажу сердечні слова вдячності, що випало працювати з бджілкою-трудівницею, красивою вчинками, мудрою в справах керівника. Вона відбулася у житті якщо не рівноапостольною Княгинею Ольгою, то звичайною людиною, яка заслуговує доброї і вдячної пам’яті.

З роси й води Вам, шановна імениннице! І довгих літ в любові, злагоді, родинному благополуччі! Миру Вам і нашій Україні! А ще наостанок нагадаю, як подарунок іменинниці, що капличка на кладовищі тепер вже колишньої вулиці Гагаріна названа іменем рівноапостольної Княгині Ольги, бо зводилась вона за Вашої підтримки, шановна Ольго Петрівно. До речі, і вулиця тепер носить ім’я Княгині Ольги.

[[Нестеренко Олексій Григорович|Олексій НЕСТЕРЕНКО]], Заслужений журналіст України, редактор
районної газети «Носівські вісті» 1985-2015

== Посилання ==
* [https://www.facebook.com/profile.php?id=100013464046144 Профіль у Facebook]
{{Заготовка}}
[[Категорія:Сільські голови Коломійцівки]]
[[Категорія:Люди С]]