Редагування Марущенко Михайло Леонтійович
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
| Поточна версія | Ваш текст | ||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | |||
| − | |||
'''Михайло Леонтійович Марущенко''' (народився [[21 листопада]] [[1947]] в селі Держанівка — помер [[11 лютого]] [[1985]] року, там же) — директор [[Держанівський будинок культури|Держанівського будинку культури]], вчитель музики і співів [[Держанівська середня школа|Держанівської середньої школи]]. | '''Михайло Леонтійович Марущенко''' (народився [[21 листопада]] [[1947]] в селі Держанівка — помер [[11 лютого]] [[1985]] року, там же) — директор [[Держанівський будинок культури|Держанівського будинку культури]], вчитель музики і співів [[Держанівська середня школа|Держанівської середньої школи]]. | ||
| Рядок 12: | Рядок 10: | ||
У 1967 році в Держанівську середню школу приїхала працювати старшою піонервожатою молода дівчина [[Марущенко Раїса Олексіївна|Раїса]]. Вона швидко стала неформальним лідером з організації позакласного виховного життя школи й культурно-просвітницької діяльності села. Їхня зустріч стала доленосною для обох цих красивих душею молодих людей. [[9 серпня]] [[1970]] року вони стали подружжям. [[25 червня]] [[1971]] року в родині народилася донька Мирослава, яка росла хорошою талановитою дитиною і з часом стала вчителем нашої школи. Заслужений журналіст України [[Будлянський Микола Георгійович|М. Г. Будлянський]] у своєму оповіданні “Якими вони хлопцями були”, із його книги “Розкажи мені, Мамо”, зазначав, що це була надзвичайно красива подружня пара. Талановиті люди всіляко творчо доповнювали одне одного. Михайло Леонтійович був художнім керівником багатьох творчих фольклорних колективів, солістом в яких була його дружина. Згодом Раїса Олексіїна стала вчителем, директором Держанівської школи, головою Держанівської сільської ради. Всі роки вона всіляко сприяла культурно-просвітницькому життю нашої школи і сільської громади. Вона це сприймала як особливе моральне зобов'язання перед Пам'яттю про свого чоловіка... | У 1967 році в Держанівську середню школу приїхала працювати старшою піонервожатою молода дівчина [[Марущенко Раїса Олексіївна|Раїса]]. Вона швидко стала неформальним лідером з організації позакласного виховного життя школи й культурно-просвітницької діяльності села. Їхня зустріч стала доленосною для обох цих красивих душею молодих людей. [[9 серпня]] [[1970]] року вони стали подружжям. [[25 червня]] [[1971]] року в родині народилася донька Мирослава, яка росла хорошою талановитою дитиною і з часом стала вчителем нашої школи. Заслужений журналіст України [[Будлянський Микола Георгійович|М. Г. Будлянський]] у своєму оповіданні “Якими вони хлопцями були”, із його книги “Розкажи мені, Мамо”, зазначав, що це була надзвичайно красива подружня пара. Талановиті люди всіляко творчо доповнювали одне одного. Михайло Леонтійович був художнім керівником багатьох творчих фольклорних колективів, солістом в яких була його дружина. Згодом Раїса Олексіїна стала вчителем, директором Держанівської школи, головою Держанівської сільської ради. Всі роки вона всіляко сприяла культурно-просвітницькому життю нашої школи і сільської громади. Вона це сприймала як особливе моральне зобов'язання перед Пам'яттю про свого чоловіка... | ||
| − | |||
| − | |||
Особливим талантом Михайла Леонтійовича була його педагогічна здатність групувати навколо себе талановитих людей. Багато років із ним працював художнім керівником нашого будинку культури [[Трухан Яків Денисович |Яків Денисович Трухан]], який мав особливий художній талант, його виступи дійсно були феєричні. Після переїзду Якова Денисовича до Києва, його справу в 1970-ті роки гідно продовжив музикант-віртуоз [[Павелко Григорій Григорович|Григорій Григорович Павелко]], який з часом став вчителем музики і співів нашої школи. Навколо М. Л. Марущенка у 1970-1980-ті роки сформувалася ціла когорта талановитої молоді. Він як художній керівник ВІА нашого БК виховав таких талановитих музикантів як [[Ігнатенко Григорій|Григорій Ігнатенко]], [[Самбур Віктор|Віктор Самбур]], [[Страшок Микола|Микола Страшок]], [[Трухан Марія|Марія Трухан]], [[Чорний Станіслав|Станіслав Чорний]]… Не всі вони стали професійними музикантами… Головне, що вони стали Хорошими людьми, для яких Михайло Леонтійович відкрив утаємничений світ Музики, з яким вони щедро ділилися й продовжують ділитися із іншими людьми! | Особливим талантом Михайла Леонтійовича була його педагогічна здатність групувати навколо себе талановитих людей. Багато років із ним працював художнім керівником нашого будинку культури [[Трухан Яків Денисович |Яків Денисович Трухан]], який мав особливий художній талант, його виступи дійсно були феєричні. Після переїзду Якова Денисовича до Києва, його справу в 1970-ті роки гідно продовжив музикант-віртуоз [[Павелко Григорій Григорович|Григорій Григорович Павелко]], який з часом став вчителем музики і співів нашої школи. Навколо М. Л. Марущенка у 1970-1980-ті роки сформувалася ціла когорта талановитої молоді. Він як художній керівник ВІА нашого БК виховав таких талановитих музикантів як [[Ігнатенко Григорій|Григорій Ігнатенко]], [[Самбур Віктор|Віктор Самбур]], [[Страшок Микола|Микола Страшок]], [[Трухан Марія|Марія Трухан]], [[Чорний Станіслав|Станіслав Чорний]]… Не всі вони стали професійними музикантами… Головне, що вони стали Хорошими людьми, для яких Михайло Леонтійович відкрив утаємничений світ Музики, з яким вони щедро ділилися й продовжують ділитися із іншими людьми! | ||
| Рядок 21: | Рядок 17: | ||
Педагогічна і мистецька праця Михайло Леонтійович належно оцінена державою і глядачами. Він був Переможцем і Дипломантом Всеукраїнських музичних конкурсів, був нагороджений Почесною грамотою Міністерства культури УРСР, Почесною грамотою Чернігівського обласного управління культури та іншими чисельними нагородами. Для нас, його учнів і всіх жителів Держанівки, найвагомішою Нагородою Михайла Леонтійовича була і є Пам'ять про цю Талановиту Щиру Людину — нашого Золотого голосу Держанівки, як його ще за життя, називали вдячні земляки — шанувальники Таланту Митця! | Педагогічна і мистецька праця Михайло Леонтійович належно оцінена державою і глядачами. Він був Переможцем і Дипломантом Всеукраїнських музичних конкурсів, був нагороджений Почесною грамотою Міністерства культури УРСР, Почесною грамотою Чернігівського обласного управління культури та іншими чисельними нагородами. Для нас, його учнів і всіх жителів Держанівки, найвагомішою Нагородою Михайла Леонтійовича була і є Пам'ять про цю Талановиту Щиру Людину — нашого Золотого голосу Держанівки, як його ще за життя, називали вдячні земляки — шанувальники Таланту Митця! | ||
| − | P.S. Серед багатьох зустрічей із талановитими людьми мені особливо значущою є багаторічна дружба із професором Національної музичної академії імені П. І. Чайковського, Заслуженим діячем мистецтв України, протоієреєм Дмитром Анатолійовичем Болгарським. Відвідуючи заняття Шановного професора, чи репетиції церковних хорів, регентом яких він є вже понад тридцять років, я буквально на першому занятті цього Майстра впіймав себе на думці, що подіне відчуття причетності до пізнання високого Мистецтва я відчув ще у четвертому класі, коли до нас прийшов на перший урок музики М. Л. Марущенка… Ми, сільські діти 1970-х років, мали щастя відчути Музику в своїй Душі… Справу Михайла Леонтійовича та Раїси Олексіївни, продовжує їхній внук — талановитий музикант-професіонал Андрій, який повно увібрав в себе їхній духовно-мистецький Дар — нести Красу | + | P.S. Серед багатьох зустрічей із талановитими людьми мені особливо значущою є багаторічна дружба із професором Національної музичної академії імені П. І. Чайковського, Заслуженим діячем мистецтв України, протоієреєм Дмитром Анатолійовичем Болгарським. Відвідуючи заняття Шановного професора, чи репетиції церковних хорів, регентом яких він є вже понад тридцять років, я буквально на першому занятті цього Майстра впіймав себе на думці, що подіне відчуття причетності до пізнання високого Мистецтва я відчув ще у четвертому класі, коли до нас прийшов на перший урок музики М. Л. Марущенка… Ми, сільські діти 1970-х років, мали щастя відчути Музику в своїй Душі… Справу Михайла Леонтійовича та Раїси Олексіївни, продовжує їхній внук — талановитий музикант-професіонал Андрій, який повно увібрав в себе їхній духовно-мистецький Дар — нести Красу іншим! |
'''[[Супрун Микола Олексійович|Микола Супрун]]''' | '''[[Супрун Микола Олексійович|Микола Супрун]]''' | ||
