Редагування Крапив'янський Петро Андрійович
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
Поточна версія | Ваш текст | ||
Рядок 62: | Рядок 62: | ||
Служив Петро у другому полку партизанського з'єднання «[[За Батьківщину]]», займався розвідкою, підривав поїзди, залізничні мости, відбивав атаки при проведенні облав. Ворог лютує: спалюють разом із людьми села [[Козари]], [[Сулак]], [[Коробчине]] і частину Червоних Партизан. Дивом уціліла їхня хата, і мама забирає до себе жити 6 сімей сусідів. Щоб врятувати партизанський загін, командир [[Бовкун Іван Михайлович|І. М. Бовкун]] і комісар [[Стратілат Михайло Іванович|М. І. Стратілат]] вирішили вночі вирватися з оточення і відступити за Десну. Пройшло кілька тижнів, ніякої звістки від партизан і мама повірила в найгірше… По-християнськи пом'янула своїх убієнних дітей. А коли незабаром партизани повернулися і Петро навідався в село, радощам мами не було меж, діти живі. | Служив Петро у другому полку партизанського з'єднання «[[За Батьківщину]]», займався розвідкою, підривав поїзди, залізничні мости, відбивав атаки при проведенні облав. Ворог лютує: спалюють разом із людьми села [[Козари]], [[Сулак]], [[Коробчине]] і частину Червоних Партизан. Дивом уціліла їхня хата, і мама забирає до себе жити 6 сімей сусідів. Щоб врятувати партизанський загін, командир [[Бовкун Іван Михайлович|І. М. Бовкун]] і комісар [[Стратілат Михайло Іванович|М. І. Стратілат]] вирішили вночі вирватися з оточення і відступити за Десну. Пройшло кілька тижнів, ніякої звістки від партизан і мама повірила в найгірше… По-християнськи пом'янула своїх убієнних дітей. А коли незабаром партизани повернулися і Петро навідався в село, радощам мами не було меж, діти живі. | ||
− | Партизани | + | Партизани підірвали німецький бронепоїзд «Адольф Гітлер», загинув троюрідний брат Петра Андрійовича – [[Кропив'янський Петро Єгорович |Петро Єгорович Кропив'янський]]. Партизани, що з'явилися за продуктами, були з чужого села і коли мама спитала: «Як там мої діти?», - стримано сказали – «Ми вашого сина Петра Кропив'янського поховали в лісі під липами». І знову, вже вдруге, поминає мати свого сина. А через кілька днів вночі Петро прийшов до матері, як вона плакала, від радості – син живий. |
Велику роль відіграли партизани з'єднання «За Батьківщину» при звільненні Києва, допомагаючи своїм військам, захопивши плацдарм на правому березі і успішно утримуючи його до підходу регулярних військ. Після звільнення Києва, Петра Крапив'янського направляють в Унзенську полкову школу, з якої він вийшов молодшим сержантом, командиром відділення 82 мм міномета, і зразу ж на фронт. | Велику роль відіграли партизани з'єднання «За Батьківщину» при звільненні Києва, допомагаючи своїм військам, захопивши плацдарм на правому березі і успішно утримуючи його до підходу регулярних військ. Після звільнення Києва, Петра Крапив'янського направляють в Унзенську полкову школу, з якої він вийшов молодшим сержантом, командиром відділення 82 мм міномета, і зразу ж на фронт. | ||
Рядок 90: | Рядок 90: | ||
А Петро Андрійович про все розповідає. Любить він дітей, а діти його. Хлопці глибоко вірять, що сфотографувавшись разом із Петром Андрійовичем, вони теж стануть полковниками. | А Петро Андрійович про все розповідає. Любить він дітей, а діти його. Хлопці глибоко вірять, що сфотографувавшись разом із Петром Андрійовичем, вони теж стануть полковниками. | ||
− | Ветеран любить разом із учнями їздити на екскурсії: до музею Кирпоноса в село Вертіївку, в хутір Хомине – партизанський край, в Червоні Партизани - бойовими стежками загону Миколи Симоненка, до партизанського лісу, до місця | + | Ветеран любить разом із учнями їздити на екскурсії: до музею Кирпоноса в село Вертіївку, в хутір Хомине – партизанський край, в Червоні Партизани - бойовими стежками загону Миколи Симоненка, до партизанського лісу, до місця підриву німецького бронепоїзда «Адольф Гітлер». А іще Петро Андрійович любить пригощати учнів партизанською кашею, яку варить за особливим рецептом і кожного разу діти в захваті – нічого смачнішого зроду не їли. |
Любить сивочолий чоловік із молодим гарячим серцем життя, дітей, трудитися. Він не хвилинки не сидить без діла. Часто спілкується із своїм другом і побратимом [[Власовець Юрій Юрійович|Юрієм Юрійовичем Власовцем]], який і надихнув Петра Андрійовича писати книги спогадів, яких ветеран видав три: «В лісах навколо Ніжина», «На варті закону», « Шляхами переможців», готується до друку книга «Украдена слава». | Любить сивочолий чоловік із молодим гарячим серцем життя, дітей, трудитися. Він не хвилинки не сидить без діла. Часто спілкується із своїм другом і побратимом [[Власовець Юрій Юрійович|Юрієм Юрійовичем Власовцем]], який і надихнув Петра Андрійовича писати книги спогадів, яких ветеран видав три: «В лісах навколо Ніжина», «На варті закону», « Шляхами переможців», готується до друку книга «Украдена слава». |